Даніель Баренбойм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Даніель Баренбойм

Даніель Баренбойм (ісп. Daniel Barenboim, 15 листопада 1942, Буенос-Айрес) — ізраїльский диригент і піаніст аргентинського походження.

Життєвий і творчий шлях[ред.ред. код]

Народився в єврейській сім'ї, яка втекла від погромів з Росії[1]. У 1952 сім'я переїхала в Ізраїль. У 1954 Даніель приїхав у Зальцбург вчитися диригентському мистецтву у Ігоря Маркевича. Виступав в ансамблі зі скрипалем Адольфом Бушем і піаністом Артуром Рубінштейном, грав з такими диригентами, як Вільгельм Фуртвенглер і Отто Клемперер. Перші записи Баренбойма відносяться до 1954. У 1955 він вивчав композицію в Парижі у Наді Буланже.

У 1965 став керівником Англійського камерного оркестру і записав з ним як піаніст і диригент всі концерти Моцарта.

Баренбойм диригує оркестром «Західно-східний диван» в Севільї, 2005

В 1967 його дружиною стала Жаклін дю Пре, разом з нею, скрипалями П. Цукерманом і І. Перлманом, а також І. Стерном і З. Мета, Баренбойм виконував і записував виключно камерну музику, найбільше — Л. ван Бетховена, а також Ф. Шуберта. Кар'єра Дюпре через хворобу закінчилася вже в 1973, а в 1987 вона померла.

У 1975 році Баренбойм очолив Оркестр Парижа, змінивши на цій посаді Ґ. Шолто, цю посаду займав до 1989. З 1991 по 2006 він керував Чиказьким симфонічним оркестром, а 1992 став музичним директором Берлінської державної опери. З 2006 він — запрошений керівник оркестру Міланського театру Ла Скала.

Приватне життя[ред.ред. код]

Даніель Баренбойм має аргентинське, ізраїльське та іспанське громадянства. Мешкає переважно в Берліні.

Нагороди[ред.ред. код]

Баренбойм є один з найбільш визнаних диригентів початку XXI століття. Він удостоєний таких нагород, як Великий хрест ФРН за заслуги (2002), премія Вільгельма Фуртвенглера (2003), Премія Роберта Шумана (2005), Премія Ернста фон Сіменса (2006). Почесний доктор кількох університетів світу, командор Ордена Почесного легіону (2007), багаторазовий лауреат премій Ґреммі. У 2004 він отримав в Ізраїлі премію Вольфа, яка присуджується вченим і художникам «за досягнення в інтересах людства і справі миру між народами», в 2007 йому вручена Імператорська Премія.

Честування[ред.ред. код]

Книги[ред.ред. код]

  • Barenboim D., Lewin M. Daniel Barenboim: a life in music. New York: C. Scribner's Sons; Maxwell Macmillan International, 1992
  • Barenboim D., Said E.W. Parallels and paradoxes: explorations in music and society.New York: Pantheon Books, 2002

Посилання[ред.ред. код]