Дарданельська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дарданельська операція
Перша світова війна
G.C. 18 March 1915 Gallipoli Campaign Article.jpg
Дарданелльська операція
Дата: 19 лютого 1915 року - 9 січня 1916 року
Місце: Галліполі
Результат: Перемога Османської імперії
Сторони
Османська імперія
Німецька імперія
Британська імперія

Франція

Командувачі
Отто Ліман фон Сандерс
Мустафа Кемаль
Есат-паша
Вехіп-паша
Джеват-паша
Фуад-паша
Ян Гамільтон
Горацій Кітченер
Джон Де Робек
Секвілл Карден
Альбер Амад
Військові сили
450 000 Велика Британія 490 000

Франція 120 000

Втрати
74 635 вбито,
174 634 поранено
Велика Британія
21 255 вбито,
52 230 поранено

Франція
10 000 вбито,
17 000 поранено
Австралія
7594 вбито,
20 000 поранено
Нова Зеландія
2701 вбито,
4546 поранено
Індія
1358 вбито,
3421 поранено
Ньюфаундленд
49 вбито, 93 поранено

Дардане́льська опера́ція (англ. Gallipoli Campaign) — військова операція, почалась у 1915 році з метою захоплення країнами Антанти, головним чином Англією, чорноморських проток Дарданели та Босфор, а також Константинополя.

Початок операції[ред.ред. код]

Готуючись до кампанії 1915 року, англо-французьке командування звернулось до Росії з проханням про посилення натиску російських військ та відтягнення німецьких дивізій з Західного фронту. Російське командування дало згоду за умови, що союзники проведуть операцію біля Дарданел та відтягнуть на себе значні сили турків з Кавказького фронту.

Після цього союзне командування прийняло рішення про проведення морської операції проти Дарданел. Планувалось, що англо-французький флот форсує Дарданели і здійснить прорив до Константинополя. Англо-французький флот під командуванням британського адмірала Кардена мав поступово зруйнувати турецькі берегові форти вогнем корабельної артилерії. Командування Антанти розраховувало, що берегові батареї турків будуть подавлені, а сухопутні війська відступлять до Константинополя, тому використання крупних сухопутних сил англо-французи не планували. Головна атака на Дарданели призначалась на 19 лютого.

Сили сторін[ред.ред. код]

Для проведення операції у складі флоту Кардена знаходились: 11 лінійних кораблів, 1 лінійний крейсер, 4 легких крейсери, 16 ескадрених міноносців, 7 підводних човнів, 1 авіатранспорт з 6 гідролітаками, 21 тральщик, 1 канонерський човен і велика кількість допоміжних суден. Кораблі було розподілено на 3 загони: 2 англійських і 1 французький.

Німецько-турецьке командування для оборони Дарданел поспіхом перекинуло 1-у та 2-у армії (чисельністю близько 200 000 осіб). Крім того турки приводили у бойову готовність берегові укріплення.

Початок операції[ред.ред. код]

Операція почалась 19 лютого коли англо-французький флот (6 лінкорів, 1 лінійний крейсер) почали обстріл османських фортів. Однак, попри те, що обстріл тривав увесь день, ніяких істотних результатів союзникам він не приніс. Нанести будь-яких істотних втрат оборонним спорудам турків англо-французи не змогли.

Операцію було відновлено 25 лютого коли союзникам вдалось подавити велику кількість берегових батарей османських військ. Після цього союзні кораблі почали тралення мін у протоці. За тральщиками почали рух 3 лінійних крейсери з метою обстрілу проміжних фортів османських військ, але по ним було відкрито вогонь важких гармат турецьких батарей, внаслідок чого англо-французьким військам довелось відійти.

Після цих подій союзне командування зрозуміло, що такими діями успіху не досягти. Тому 18 березня було призначено генеральну атаку на Дарданели. Кардена змінив інший британський адмірал Джон Де Робек. Союзники отримали підкріплення і тепер звели всі свої кораблі у 3 дивізії, але турецьке командування також укріпило форти і збільшило кількість мін у протоці.

Панорама союзних кораблів. Дарданельська операція.

Генеральна атака[ред.ред. код]

18 березня о 10. 30. союзні кораблі увійшли до протоки. Хоча напередодні й було проведено тралення (тому союзники були впевнені у безпечному проході), сталося неочікуване — турки, які передбачали атаку, вночі відправили невеликий мінний загороджувач, який, з великим ризиком, буквально під носом у супротивника, поставив у протоці 26 мін, які й відіграли вирішальне значення у битві. Після входження до протоки, перший загін кораблів відкрив вогонь по береговим батареям, однак турки не відповідали на нього, очікуючи входження до протоки усієї ескадри. Коли це відбулось, вона потрапила під шквальний вогонь проміжних батарей (вже набагато більшого калібру). О 14 годині кораблі 3-ї дивізії пройшли далі від кораблів 1-ї та відкрили вогонь. Однак їх вогонь по береговим укріпленням був малоефективним, а вогонь турків (із підвищених позицій, в основному по малозахищеним палубам кораблів) — нищівним — три кораблі 3-ї дивізії були пошкоджені — лінкор «Сюффрен» отримав тяжкі пошкодження, кораблі «Голуа» і «Буве» підірвались на мінах (Буве незабаром потонув). У цей час кораблі 1-ї та 2-ї дивізій вели вогонь по фортам. Однак проміжні батареї та позиції польової артилерії османських військ виявились практично не ушкодженими вогнем союзної ескадри, а зазначені дивізії зазнали втрат. Сильно був ушкоджений «Agamemnon», а «Irresistible» та «Ocean», під час спроби розвернутись і вийти з бою, підірвались на мінах, потрапили під вогонь турецької артилерії і потонули. О 18 годині Де Робек віддав наказ припинити операцію.

У ході генеральної атаки союзники не досягли поставлених задач і зазнали тяжких втрат: 3 кораблі було втрачено і 3 пошкоджено (фактично, це третина флоту). Турки зазнали незначних втрат (було підбито лише 8 гармат на берегових батареях).

Продовження операції[ред.ред. код]

Попри те, що операція з форсування Дарданел провалилась, союзне командування не припинило бойові дії. За новим планом англо-французького командування на півострів Галліполі необхідно було висадити десант, щоб піхотні підрозділи захопили берегові батареї і флот зміг здійснити прорив до Константинополя. Для висадки на Галліполі було вирішено залучити англійські, австралійські, новозеландські, індійські та французькі війська. Разом загальна чисельність десанту становила близько 81 000 чоловік та 178 гармат.

Проте і німецько-турецьке командування розуміло, що союзники готують десант на Галліполі. Було сформовано нову 5-у армію для захисту Дарданел. Всю систему турецької оборони було посилено, чисельність османських військ у зоні проток було збільшено.

Висадка десантів[ред.ред. код]

Турецька піхота на рубежі

25 квітня 1915 року союзники почали висадку десанту на півострів Галліполі. Узбережжя півострова було розділено на декілька ділянок: Y, X, W, V, S. Здійснивши висадку на ділянці Y, британські війська почали рух до Критії та до ділянки X, щоб увійти до стикання з британськими військами, що висаджувались там. Однак до середини дня англійські загони підпали під атаку османських підрозділів 9-ї піхотної дивізії. 26 квітня, зазнавши великих втрат у боях з турками, британські війська відійшли до узбережжя, де повернулись на судна. Попри це своїми активними діями на ділянці Y, британці сприяли досягненню успіху на головних напрямках десантування.

На ділянці S британці мали також лише демонстраційні завдання, однак частини 29-ї піхотної дивізії швидко захопили позиції турків на ділянці. Зайнявши окопи, британці вистояли проти контратак османських військ. Головний десант мав здійснити висадку на ділянці V. Однак тут турки мали добре укріплені позиції, і коли почалось десантування, британці потрапили під шквальний кулеметний вогонь. Проте частина сил все ж змогла висадитись і залягти на березі. Османські війська у свою чергу отримали підкріплення і положення англійців стало критичним.

На ділянках W та X британці під час висадки також зазнали величезних втрат. Однак до 9 години ранку їм все ж вдалось висадити достатньо сил, щоб взяти передові османські позиції. Після цього британські війська пішли на з'єднання з частинами, що висадились на ділянці V, однак зазнали відчутних втрат, натрапивши на фугаси та дротові загородження. Потім, відбивши несамовиті контратаки турків, англійці зуміли закріпитись на березі, однак далі просунутись не змогли.

Висадку біля Габа-Тепе здійснювали частини АНЗАКу. Здійснивши висадку, австралійці та новозеландці захопили передові турецькі позиції. Однак османські війська, що отримали підкріплення зі складу 19-ї дивізії чинили несамовитий спротив. Командувач Ессад-паша прийняв рішення кинути всю 19-у дивізію проти британців, що висадились. 12 000 солдат і офіцерів АНЗАКу, здійснивши висадку, при цьому не маючи можливості просунутись вперед, знаходились на території площею 1500 X 500 м, зазнаючи тяжких втрат. Однак попри це висадка нових частин АНЗАКу продовжувалась. Вогонь турецької артилерії знищив велику кількість шлюпок, а війська, що висадились протягом 25 квітня відбили 5 турецьких контратак.

На азійському березі висадились французькі війська. У перший день французам вдалось взяти 2 селища, однак частини 3-ї турецької дивізії зупинили їх подальше просування. Однак незабаром було прийнято рішення щодо залишення азійського берегу. Французькі війська були знову прийняті на кораблі та перевезені на європейський берег.

Після першого дня десантної операції втрати союзників були величезними: близько 18 000 чоловік. 5-а османська армія практично цілком виконала своє завдання. Для того, щоб остаточно скинути десанти супротивника у море, османському командуванню не вистачало засобів.

Подальші бойові дії[ред.ред. код]

Фельдмаршал Горацій Кітченер і генерал Вільям Бідвуд на позиціях під час битви при Галліполі 15 листопада 1915 року.

Після висадки десанту англо-французьке командування прийняло рішення просуватись вглиб півострова. Головною задачею англо-французьких військ стало захоплення селища Критія до прибуття додаткових турецьких сил на Галліполі. 28 квітня англо-французькі війська почали наступ на Критію. Початково союзні підрозділи зайняли околиці Критії, проте турецькі підкріплення зупинили просування англо-французів. Шалені бої за Критію тривали весь день. Декілька разів турки переходили до контратаки, однак, за допомогою флоту і сенегальських частин французької армії, союзникам вдавалось вистояти. Після того, як стало ясно, що Критію захопити не вдасться, командувач операцією Ян Гамільтон віддав наказ про припинення бою.

У травні англо-французи спробували розширити плацдарми, проте напружені бої, що тривали у травні, не дали бажаних результатів. 6 травня союзники знову здійснили спробу захопити Критію. Однак після тривалих і кровопролитних боїв Критія залишилась у руках османських військ. 4 червня англо-французькі війська знову почали наступ на Критію. Спочатку союзникам вдалось зайняти значну територію вглиб напрямку руху, але незабаром турки за допомогою польової артилерії зупинили їх подальше просування. 5 червня турки провели дві значні контратаки, які було відбито. Пізніше було прийнято рішення не підтримувати операцію силами флоту, які було відправлено на бази.

Бої у серпні[ред.ред. код]

Турецька батарея у Галліполі.

Після цих невдач союзне командування приймає рішення збільшити чисельність військ. Для цього у Галліполі було перекинуто ще 5 дивізій. Підкріплення було вирішено висадити у бухті Сувла. Висадка почалась 6 серпня. Союзні війська біля Габа-Тепе з метою полегшення положення висаджених частин, перейшли у наступ. До 8 серпня було висаджено 10 000 чоловік. У серпні на всіх ділянках фронту зав'язались жорстокі бої. Але просунутись вперед англійцям не вдалось. Зазнавши величезних втрат вони призупинили свій насттуп. Наприкінці серпня стало зрозуміло, що Дарданелльська операція зазнає невдачі.

Підсумки[ред.ред. код]

Незабаром було прийнято рішення про евакуацію десантів з Галліполі. До грудня 1915 року ця робота була фактично завершена. На початку січня 1916 року останні частини союзників було евакуйовано з Галліполі. Дарданелльська операція завершилась. Перемога у цій битві принесла великі вигоди державам. У Константинополі та Берліні було влаштовано урочистості на честь перемоги. Союзники ж зазнали серйозної невдачі. Для Антанти поразка у Дарданелльській операції обернулась значними проблемами. Значно завдяки успіхові Туреччини та Німеччини, Болгарія вступила до війни на їхньому боці.

Супротивники зазнали величезних втрат у ході Дарданелльської операції. Британська імперія втратила 113 000 чоловік вбитими, пораненими, зниклими безвісти та полоненими. Франція ж втратила 27 000 чоловік. Османська імперія втратила 250 000 чоловік.

В культурі[ред.ред. код]

  • Небагато про цей епізод війни можна прочитати на початку роману Пікуля «Из тупика»
  • Галліполі (фільм)
  • Пітер Джексон, режисер кінотрилогії «Володар перснів», збирається зняти продовження фільму «Галліполі». Джексон, чий дідусь брав участь у воєнних діях у Галліполі, має намір закінчити роботу над фільмом у 2015 році, до 100-ліття Дарданелльської операції.[1]
  • Операції присвячено пісню групи «Sabaton» «Cliffs of Gallipoli»

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]