Дарджилінзька Гімалайська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дарджилінзька Гімалайська залізниця
Гірські залізниці Індії
Mountain Railways of India
a
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Дарджилінзька Гімалайська залізниця
Країна Індія Індія
Тип Культурний
Критерії ii, iv
Ідентифікатор 944-3
Регіонb Азія і Тихоокеанський регіон

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1999
23-тя сесія
Продовження 2005, 2008

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Дарджилінзька Гімалайська залізниця (англ. Darjeeling Himalayan Railway, поїзди якої також відомі як Toy Train) — вузькоколійна (610 мм) залізниця від міста Нью-Джалпайґурі (приміського району Сіліґурі) до міста Дарджилінг в індійському штаті Західний Бенгал, що управляється компанією Indian Railways (Індійські залізниці).

Залізниця була збудована в період з 1879 по 1881 роки та має довжину 86 км. Її висота від 100 м над рівнем моря в Сіліґурі до 2200 м в Дарджилінзі. Поїзди все ще рухаються за допомогою паровозу, на локальному маршруті в Дарджилінзі використовується сучасніший дизельний тепловоз.

З 1999 року залізниця включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, в 2005 році при розширенні запису до об'єкта була додана залізниця Нілґірі, а в 2008 році — Калка-Шілма; разом вони відомі як Гірські залізниці Індії.

Історія залізниці[ред.ред. код]

Крута петля («місце мук») на Дарджилінзькій Гімалайській залізниці, 1921 рік

Місто Дарджилінг, засноване в 1835 році, протягом 19 століття швидко розвивався, і до кінця століття перетворилося на крупний гірський курорт і центр вирощування чаю. При цьому воно залишався важкодоступним — потрапити в нього можна було тільки на кінних возах ґрунтовою дорогою. Крім того, місто займало стратегічне положення, і уряд Британської Індії був зацікавлений в можливості швидкого перекидання військ до Дарджилінгу.

До 1878 року була побудована залізниця із стандартною шириною колії (близько 1,43 метра) між Калькуттою і Сіліґурі. У тому ж році інженер Франклін Престедж, агент Восточно-бенгальскої залізниці, представив проект вузькоколійної гірської залізничної лінії. У 1879 році проект був схвалений спеціальним комітетом, і почалося її будівництво. Мала ширина колії дозволила прокласти шляхи уздовж наявної дороги і при цьому обійтися без будівництва нових тунелів і мостів, проте на ділянках з різким перепадом висот були споруджені петлі. До березня 1880 року залізниця була прокладена до станції Тіндарія за 35 кілометрів від Сіліґурі. У цьому ж році віце-король Едвард Літтон відвідав Дарджилінг і став одним з перших пасажирів залізниці, що будувалася. 4 липня 1881 року залізниця була відкрита на всьому протязі від Сіліґурі до Дарджилінгу.

Паровози, спеціально побудовані для вузькоколійної залізниці до 1881 року, могли перемішати не більше 7 тонн, а нові локомотиви, що прибули їм на заміну в 1889 році, — вже до 35 тонн. Будівництво шляхів і станційних споруд продовжувалося кілька десятиліть, останньою крупною спорудою став вокзал в Дарджилінзі, побудований в 1921 році. При цьому лінія активно експлуатувалася, і за приблизними оцінками в районі 1910 році вона перевозила понад 170 тисяч чоловік і 40 тисяч тонн вантажів щорічно. Після проголошення незалежності Індії залізниця була викуплена урядом Індії і включена до загальної мережі залізниць. У 1964 році була побудована нова ділянка залізниці від Сіліґурі до Нью-Джалпайґурі, де в наш час[Коли?] знаходиться головний залізничний вузол регіону[1].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Індія Це незавершена стаття з географії Індії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.