Дароносиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дароносиця, 3-я чверть XVII століття.

Дароносиця — невеликий ковчег, що використовується з метою перенесення Святих Дарів для здійснення таїнства причастя поза храмом. За допомогою принесених священиком Передосвячених Дарів до таїнства приступають хворі, вмираючі, ув'язнені та інші віруючі, які не можуть відвідувати храм.

У Православній традиції, зазвичай, дароносиця виготовляється із срібла чи золота у вигляді каплички з дверцятами і хрестом зверху. Зберігається, як правило, на жертовнику; торкатися до неї мають право тільки священнослужителі.

У Католицькій церкві дароносиця спеціального типу використовується також для виставлення Святих Дарів для їх вшанування (адорації).

У мистецтві[ред.ред. код]

В образотворчому мистецтві дароносиця є атрибутом святих Клари, Норберта та Гіацинта.

Персонаж роману Лесі Романчук «Лицарі любові і надії» о. Величковський, один з репресованих сталінським режимом священників, що служить Літургію навіть в найжорстокіших умовах Воркутинських шахт, говорить:[1]

« Не згубіть лише моєї дароносиці… — Ця вервечка з хліба і бляшана дароносиця — мої найдорожчі скарби. Не були б такими цінними із суцільного золота з перлами і діамантами. Бо замість вина — кров і біль мого народу, замість перлів — його страждання за віру, його викупна жертва, його ціна свободи. Це — моя чаша і мій престол, і мій дискос, і моя церква. Незнищенна, бо вічна.  »

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.