Дар Піпіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Піпін преподносить Папі володіння Папською областтю.

Дар Піпіна - акт (здійснений 754 року і підтверджений 756 року), що дав Папі Римському владу світського правителя цетральної частини Італії і надав законний базис для заснування Папської держави.

У 753 році лангобарди завоювали Равеннский екзархат, і король Айстульф зажадав, щоб Рим платив йому данину. Папа Стефан звернувся за допомогою до короля франків Піпіна, який став королем завдяки благословенню Папи Захарія. Стефан особисто прибув до Франції (це був перший випадок в історії, коли римський Папа перетнув Альпи), і був зустрінутий 11-річним сином Піпіна - Карлом Великим, який і проводив Папу до свого батька. Згідно з римсько-католицькою традицією, саме на цій зустрічі Піпіна і Стефана франкський король пообіцяв римському Папі передати папству владу над певними територіями, які будуть відвойовані у лангобардів.

28 липня 754 року Стефан здійснив у соборі Сен-Дені миропомазання Піпіна і його сина Карла. Тепер Піпін не міг ігнорувати звернення церкви, і 756 року, у відповідь на лист "чудесним чином написаний самим Святим Петром", війська франків увійшли в Італію і перемогли лангобардів. Папа був затверджений Піпіном в якості голови незалежної держави, що простягнувся через Центральну Італію (з центром у Римі), й проіснувала понад тисячу років.

На основі Дара Піпіна пізніше сформувалась легенда про "Константинів дар".

Джерела[ред.ред. код]