Даулат Рао Скіндія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Даулат Рао Скіндія
Daulat Rao Scindia of Gwalior.jpg
Народився 1779
Помер 21 березня 1827
Гваліор
Титул магараджа
Термін 1794—1827
Попередник Махаджі Скіндія
Наступник Джанкоджі Рао II
Конфесія індуїзм
Батько Ананд Рао
Рід Скіндії

Даулат Рао Скіндія (*1779 —21 березня 1827) — магараджа Гваліора у 17941827 роках, активний учасник Другої англо-маратхської війни.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з впливової маратхської родини Скіндіїв. Син Ананда Рао, онук Тукоджі Рао, який, у свою чергу, був братом магараджі Махаджі Скіндія. Після смерті останнього у 1794 році успадкував титу магараджі та титули при могольському дворі — вакіль-аль-мутлак (регент імперії) та амір-уль-умара (головний військовик) — від падишаха Шах Алама II.

У 1795 році уклав союз з Наною Фарнавісом (фактичним правителем при номиному — пешві Мадхав Рао II). Після самогубства останнього у 1796 році Даулат Рао підтримав Фарнавіса проти Ясванта Рао Холкара, який бажав встановити контроль над урядом пешви. Даулат разом Фарнавісом став контролювати нового пешву Баджі Рао II. Того ж року пішов у відставку Бенуа де буань, французький офіцер, який провів реформу армії Гваліора, вірний друг магараджі Махаджі Скіндії. Новим оцільником війська став інший француз П'єр Куіл'є-Перон.

Після смерті у 1800 році Нани Фарнавіса Даулат рао цілковито став визначати політику пешви. Проти цього повстав Ясвант Рао Холкар. Протягом 1800–1802 років точилася запекла боротьба між Скіндіями та Холкарами. Зрештою Даулат Рао зазнав поразки при Хадапсарі й втратив Пуну, а пешва вимушен був тікати до британців, спричинивши Другу англо-маратхську війну.

Спочатку Даулат Рао рішучі виступив проти англійських військ на чолі із Артуром Велслі — протягом 1803 році звитяжно бився при Ассайє, Ахмеднагарі, Аргаоні (разом з військом Бхосле). Після цього французькі офіцери зрадили Даулата Рао й дизертирували. Незважаючи на це, магараджа Гваліора наприкінці 1803 року дав рішучий бій англійцям на чолі із ггенералом Джерардом Лейком при Ласварі. Поразка змусила Скіндіїв відвести війська з півночі Індостану. Вслід за цим англійці зайняли Делі та Агру (падишах Шах Алам II потрапив під їх контроль).

30 грудня 1803 року Даулат Рао підписав з британцями угоду Сурджі-Анджангаону, згідно з яким передав англійцям міжріччя Джумни й Гангу, область Делі та Агри, частину Бунделкханду, міста Бхаруч, Гваліор, Ґохад та Ахмеднагар, землі в Гуджараті.

Новий генерал-губернатор Чарльз Корнуоліс у 1805 році вирішив привернути на свій бік Даулат рао, тому повернув останьому фортеці Гваліор та Ґохад, встановивши північний кордон князівства річку Чандал. У 1811 році Даулат Рао Скіндія отримав князівство Чандері. У 1816 році звернувся до британців по допомогу проти піндарів — мародерів, кількість яких збільшилася після знищення влади маратхів у північній та центральній Індії. Британська Ост-Індська компанія погодилася на допомогу гваліора лише після укладання у 1817 році союзу з Даулат Рао. Під час Третьої англо-маратхської війни він не підтримав пешву.

В подальшому до самої смерті 21 березня 1827 року даулат Рао Скіндія був вірним союзником англійців.

Джерела[ред.ред. код]

  • Markovits, Claude (ed.) (2004). A History of Modern India: 1480–1950. Anthem Press, London.