Дафніс і Хлоя
Дафніс і Хлоя — один з п'яти канонічних грецьких романів, написаний Лонгом.
Зміст |
Сюжет [ред.]
Дія роману відбувається на острові Лесбосі (у Греції). Автор описує життя двох підкинутих дітей — хлопчика і дівчинки, вихованих пастухами; їх знаходять батьки і повертають у лесбоське місто Мітілени, але життя в пастухів на лоні природи здається дітям набагато щасливішим, ніж життя в місті; вони тікають назад до пастухів, де і улаштовують своє весілля. У романі фігурують німфи, ероти тощо. Увага автора зосереджена не на зовнішніх подіях, а на зображенні почуття. З епізодів цікаве в 2-ій книзі оповідання про сільські розваги, що дає нам уяву про античну народну пантоміму і про її виконання. Від пізніших європейських «пасторалей» XVII—XVIII ст. грецька повість відрізняється гострим відчуттям природи і низкою деталей, підказаних спостереженням живої дійсності.
Стилістика [ред.]
Стиль роману породжений психологією деяких вищих прошарків рабовласницького класу, які у своїй пересиченості міською цивілізацією мріяли про ідилічну любов і життя на лоні природи; остання усвідомлювалася лише як красива декорація, позбавлена брутальності і вульгарності. У романі Лонга буколічний жанр майже зовсім витісняє звичайний авантюрний елемент грецького роману.
Значення і вплив [ред.]
В історії пасторалі роман Лонга займає значне місце. Його читали і любили вже у Візантії. Особливою популярністю він користувався в XV—XVI ст. у середовищі придворної аристократії, яка захоплювалася пастораллю. За новіших часів повість Лонга викликала захоплений відгук Ґете, а, починаючи з XVI ст., багато разів перекладалася всіма європейськими мовами. Західна Європа познайомилася з романом завдяки французькому перекладу Аміо (1559). Знаменитими послідовниками Лонга були Торквато Тассо (драма Амінта), Бернарден де Сен-П'єр (роман Поль і Віргінія) і насамперед Соломон Гесснер.
За мотивами роману Лонга однойменний балет написав Моріс Равель
