Дачне (Феодосійський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дачне
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Феодосійський район
Рада Дачнівська сільська рада
Облікова картка Дачне 
Основні дані
Населення 2 454
Поштовий індекс 98023
Телефонний код +380 6566
Географічні дані
Географічні координати 44°53′15″ пн. ш. 34°59′15″ сх. д. / 44.88750° пн. ш. 34.98750° сх. д. / 44.88750; 34.98750Координати: 44°53′15″ пн. ш. 34°59′15″ сх. д. / 44.88750° пн. ш. 34.98750° сх. д. / 44.88750; 34.98750
Місцева влада
Адреса ради 98023, с. Дачне, вул. Мигдальна, 1
Карта
Дачне. Карта розташування: Україна
Дачне
Дачне
Дачне. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Дачне
Дачне
Мапа
Мапа

CMNS: Дачне у Вікісховищі

Да́чне (до 1945 року — Таракташ[1], крим. Taraq Taş) — село в Україні, у складі Феодосійського району Автономної Республіки Крим.

Історія[ред. | ред. код]

Село відоме з XIV століття. На території села знайдено скарб боспорських і давньоримських монет.[2]

Поруч з селом підноситься однойменна гора, яка за формою нагадує гребінь. «Taraq taş» з кримськотатарської і перекладається як кам'яний гребінь.

Станом на 1886 у селі Великий Таракташ, центрі Таракташської волості Феодосійського повіту Таврійської губернії мешкало 875 осіб, налічувалось 179 дворових господарств, існували мечеть та 2 лавки[3]. За 10 верст — мечеть. За 15 верст — православна церква, монастир. За 30 верст — мечеть.

У селі діє мечеть XVIII століття «Аджи-Бей Джамі», пам'ятник архітектури з 1992 року[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1574 осіб (839 чоловічої статі та 735 — жіночої), з яких , 1545 — магометанської[5].

Аж до депортації 1944 року у Таракташі мешкали виключно кримські татари. Історично село складалося з двох частин — верхнього та нижнього маале (кварталів). А розділяла їх однойменна річка Таракташ. У нижньому кварталі теж була мечеть, але сьогодні вона стоїть напівзруйнована.

Після депортації кримських татар був зруйнований і місцевий кримськотатарський цвинтар.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
російська 67,32 %
кримськотатарська 24,86 %
українська 5,54 %
інші/не визначилися 2,28 %

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Серед уродженців села також активіст кримськотатарського національного руху, представник регіонального меджлісу, колекціонер і власник домашнього музею кримськотатарської давнини Ільвєр Амєтов.
  • Уродженками села Таракташ є відомі серед кримських татар сестри Ур'яне та Зера Кенжикаєви, які обоє є співачками і композиторками. Ур'яне Кенжикаєва навіть присвятила одну зі своїх пісень рідному селу.
  • Також, до села належить і сімейне коріння відомого кримськотатарського спортсмена Февзі Мамутова, майстра спорту міжнародного класу та чемпіона Європи з греко-римської боротьби.
  • Відома кримськотатарська народна пісня «Seyt oğlu Seydamet» присвячена подіям, що відбулися в 1868 році, коли декількох мешканців Таракташу стратили за звинуваченням у вбивстві ігумена Кизилташського монастиря. Все звинувачення будувалось по свідченнях лише однієї людини і провина іх не була доведена, проте суд винес смертний вирок через повішення. Пізніші дослідження архівних матеріалів також доводять безневинність трьох таракташців. Така жахлива несправедливість і знайшла своє відображення в трагічній пісня про Сеїт олгу Сейдамета. І зараз в селі встановлений пам'ятник тим безневинно засудженим кримським татарам із села Таракташ.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. поряд з селом гора Таракташ (гребінь)
  2. Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Мечеть Аджи-Бей Джами. IMUSLIM. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014. 
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-216. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних