Остафій Іванович Дашкевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Остафій Дашкевич
Остап Дашкевич.jpg
Остафій Дашко. Перший козацький отаман.
Народився 1455
Овруч
Помер 1537
Овруч
Національність українець
Проживання Овруч, Паволоч, Трахтемирів Черкаси, Канів
Ім'я при народженні Остап Дашкевич
Інші імена Євстафій Дашкевич, Остап Дашкевич, Остафій Дашко
Відомий організацією козацьких загонів і виправ
Діяльність військовий
Титул шляхтич
Звання ротмістр, воєвода, отаман, гетьман
Зріст 183
Термін 1509-1535
Наступник Вежик Хмельницький (1534-1569)
Головував 1514-1534
Конфесія православний
Матір Івашковичовна
Рід Дашкевичі
Родичі Богдана Немирович (сестра)
Діти Криштоф Дашкевич
Alex K Ostafiy Dashkevysh.svg

Оста́фій Дашке́вич (Дашко́вич); пол. Eustachy Daszkiewicz; *1455 — †1535) — київський шляхтич , був спочатку ротмістром, a до 1504 воєводою Олександра Ягелончика, староста канівський (1508) і черкаський (1514) , Трокський воєвода (1522), чечерський, кричевський (1534), пропойський староста, учасник повстання Михайла Глинського (1507). Організатор козацьких загонів. Засновник та перший Кошовий отаман Війська Запорізького (1508).

Зміст

Біографічні відомості [ред.]

Портрет Остафія Дашковича роботи Яна Матейка

Народився в Овручі, на Житомирщині. Був родичем або знайомим з багатьма впливовими родинами Речі Посполитої і Східної Європи, зокрема, був нащадком Рюрика, родичем князів Глинських, Вишневецьких і Острожських, троюрідним небожем Яна Ходкевича — засновника роду Ходкевичів гербу «Кошцієша» тощо[Джерело?]. Був родичем більшості відомих нині козацьких отаманів того часу. Сестра Богдана була одружена спочатку з Борисом Тишкевичом і пізніше з з київським воєводою Андрієм Немировичем.

Походження Остафія Дашкевича [ред.]

Богдан Залеський в приписах до думи " З могили Савур " розповідає, що в дитинстві чув переказ про Дашка Вишневецького, який жив на острові Княгині нижче Кудаку. За народними переказами князь загинув замолоду, а після нього на острові жила його дружина (за походженням полька) з сином, який пізніше став славним козацьким гетьманом. Залеський припускає, що Остафій Дашкевич був сином Дашка Вишневецького. Його думку про походження Остафія Дашкевича від князів Вишневецьких можна підтвердити тим, що Остафій Дашкевич має той самий родовий герб, що і Вишневецькі.

Іменем Дашкевича та Претвіча татарки лякали своїх дітей.

Організація запорозьких козаків [ред.]

« ... он пришел на острова Днепровские к тамошним разсеянным воинам и застал их неустроенными: они переходили с места на место и не имели никакого постоянного образования; едва он к ним появился, его избрали Кошевым, и он стал для Татар опаснейшим врагом и истребителем. Тотчас разделил своих воинов на сотни и полки... Вооружив каждого ружьем и саблею, Дашкович избрал из них начальников, и ввел подчиненность, сходную с древнею Римскою...Кроме того, козакам даны были земли и угодья по обеим сторонам Днепра и между рек: Конской, Самары, Кальмиуса, Ташлыка и Буга.[1]  »
« Першим отаманом, про якого згадує історія був Євтафій Дашкович, народжений в Овручі, віри грецької. В 1504 р. в'їхав він в Росію з великим богатством та з численною шляхтою. Марно намагався Олександр Ягеллончик його видачі. Іван відповідав, що за грамотою видати можна злодіїв, біженців, холопів, боржників, а Дашкович був в короля Олександра воєводою, ніякого злочину не скоїв і добровільно перейшов на службу російську, як це ще в старовину не заперечувалось. Евстафій перебував кілька років на службі в Василя, а потім (не відомо в якому році) перейшов до Сигізмунда, слідом за Костянтином Острозьким... Дашкович звернувся до сміливих остров'ян, прийняв над ними старшинсво і став бичем татар, знищуючи їх ... Дашкович, подібно Ромулу, зробив з маси безстрашних ратоборців, полки завжди готові до війни за єдиним помахом його руки. Він поділив цих воїнів на полки і полки на сотні, озброїв їх самопалами та мечами і поставив над ними старшину. Сигізмунд I Старий дозволив Дніпровцям не тільки селитися вище порогів і побудувати місто Черкаси, а і за хоробрі подвиги їхнього Отамана надав йому Канів. [2]  »
« «Перші козацькі богатирі з'являються в джерелах в 1500 р. : за Дніпровськими порогами, в Запорожців -- Євстафій Дашкевич, в козаків, які жили по цю сторону Дніпра -- Предслав Лянцкоронський...

Устрій малоросійських (українських) козацьких полків почався з прийняття булави Князем Євтафієм Рожинським в 1515 році. Він поділив околичних та курінних козаків на полки, кожному полку надав в резиденцію місто, назвавши за його назвою і сам полк. Тодішні полки мали до двух тисяч козаків. Головною старшиною полків назначені були полковники, полки поділялись на сотні, сотнями керували -- Сотники, які підкорялись полковнику. Ці чини вибирались товариством та козаками і вибрані особи залишались в цих чинах до кінця життя. Двадцять полків сформованих Рожинським, Стефан Баторій (1576) скоротив до десяти (Чигиринський, Корсунський , Черкаський, Уманьський, Ладижицький, Богуславський, Київський та Переяславський, Полтавський, Миргородський), через це територія, яку займали полки збільшилась і полки Баторія складали вже не повіти, як раніше, а цілі області. В кожному полку, основне місто, місцеперебування полковника, було укріплене ровом, валом та палісадом, а всередині самого міста знаходився замок: складений з дубових брусів, з чотирма грубозрубленими башнями по кутах та п'ятою зі сторони головного під'їзду, над в'їздною брамою. Замки були оточені частоколом, за яким на валу стояли гармати» [3]

  »
« «Гетьман Ружинський з дозволу Короля Сигізмунда Першого, поборюючи свавільство та безлад, заснував у Малоросії двадцять сталих Козацьких полків, по дві тисячі кожний, давши їм назви найшанованіших міст, а саме: Київський, Чернігівський, Сіверський, Переяславський, Канівський, Черкаський, Чигиринський, Уманський, Корсунський, Брацлавський, Калницький, Кропич'янський, Острянський, Миргородський, Полтавський, Гадяцький, Ніжинський, Лубенський, Прилуцький та Вінницький. Кожен полк розділив на сотні, названі також іменами міст та містечок. У кожен полк визначив вибраних товариством і Козаками з-поміж заслужених товаришів полковників, сотників та старшин полкових і сотенних, які зосталися в чинах на все їхнє життя і завели чиновне в Малоросії Шляхетство, або, сказати б, спадкове Боярство, що залежало раніше від виборів та заслуг, за прикладом усіх інших народів і земель добровпоряджених Християнських. Полки тії наповнені були й надалі поповнювались обраними з куренів та околиць Шляхетськими молодими Козаками, записаними в реєстр військовий до визначеного на вислугу терміну, і тому названі вони реєстровими Козаками; кінна їх половина з кожного полку завжди в полі утримувала, а друга — піша — утримувала по містах залоги, а при потребі підпомагала і комплектувала перших.» [4]  »

Остафій Дашкевич на початку 16 ст. зібрав з Дніпровських островів, розпорошених людей,які переховувалися там від татарських набігів та невеликими групами давали відсіч татарам,так як вони могли, організував їх у єдину військову силу, установив однакову для всіх єдину зброю: вогнепальну та шаблю, поділив усіх на полки, полки на сотні і призначив старшину і підстаршину. Острів Хортицю він призначив, як основне місце для складу зброї, щоб перекрити там татарам вхід на українські землі, тому що там вони мали найкращу переправу через Дніпро.

Запорожці на літо виходили на острови, коли татари починали свої грабіжницькі напади на українські землі і на зиму розходилися по домівках. Вони називали себе черкаси. Їх озброєння було (шабля, стріли з луком, ніж за поясом). Татари мали таку саму зброю, тому Дашкевич вирішив озброїти своїх козаків вогнепельною зброєю, крім того використовувалася до 17 ст. і стара зброя (стріли з луком та ніж (кинджал) за поясом)

Запорізька Січ [ред.]

Острів Хортиця, відразу перший острів за порогами. Тут відразу почалась військова організація козаків (товариство), цей табір на острові запорожці називали "Січ". Це нове місце проживання було захищене ровом і було оточене палісадом. В середині вся територія поділялась на курені (територія й будинок), кожен курінь мав свого Курінного Отамана. Курінними управляв старшина, і всіма Запорожцями на острові управляв Кошовий Отаман (Кошовий). Усіма козаками в країні і козаками в Січі керував Гетьман. Пізніше до цієї військової структури були внесені певні зміни.

Це були початки "прикордоної служби", яка діяла на найнебезпечнішому кордоні з татарською ордою і була для Польщі дуже важливою, так як Польша отримала підтримку своїм військам малими коштами.

Дашкевич, для того щоб мати навесні своїх людей "під рукою" і могти їх швидко організувати в разі необхідності, назначив Чигирин як основне місце збереження зброї та зимівник. Крім Чигирина він розселив козаків у наданих королем "пустих землях", а також в Черкасах, Каневі. Так за короткий час вони поширилися по всьому Дніпрі.

В 1511 р. на сеймі в Петрикові Дашкевич, бачачи, що Польське королівство платило тоді данину татарським ханам, посли яких також знаходилися на сеймі, сказав, що стидно християнському королівству давати данину невірним. Їх напади можна припинити тим, що поставити на Дністровських островах постійну варту з 2000 людей, які плавали би між островами і порогами і зупиняли татарів на їх переправах через Дністер, для цього потрібно на островах поставити укріплення і дати 500 кіних людей, які би забезпечували цим людям необхідні для життя запаси.

Татари, коли вони робили грабіжницькі напади на українські землі, використовували 7 перевозів або бродів через Дніпро, між Черкасами і Очаковим (Дашів): Кременчиськ, Упськ, Гербедейов ріг, Мішурин, Кучкос, Тавань, Баргів, Тегиня, Очаків.

Дашкевич, не отримавши офіційної підтримки від Сигізмунда, набирав за власної ініціативи, з охочих все більше війська для укріплення кордонів на Дніпрі, улітку вони перебували на островах, а взимку частина йшла по домівках, а іншим потрібно було житло. Так Канів і Черкаси для цієї цілі не підходили, Дашкевич залишає козаків на зиму в Чечерську та Кричеві. У цей час заснований Чигирин, який стає основним місцем зимівки козаків. Від короля Сигізмунда в нагороду за захист від татарів козаки отримують в довічне користування землі над порогами і нижче ,по обидві сторони Дніпра і називають свої нові колонії Мала Русь.Займали козаки також території Бугу та Дністра.Козаки мали на островах свої січі,з яких вони робили напади на татарів.

1511 було постановлено для охорони кордонів утримувати кінну варту в кількості 4000, і на їх утримання зібрати перший рік 18 грошей з "десятка землі ", а на другий рік 12 грошей. Дашкевич був вибраний Кошовим. Сигізмунд I Старий дозволив козакам закладати слободи вище порогів і надав козакам землі по обидві сторони Дніпра між ріками Кінська вода, Самара,Кальміус, Ташлик, Бог.

Військо Запорозьке [ред.]

Дашкевич запровадив у війську жорстку римську дисципліну, яка полягала в витримці, а також в легковажному ставленні до життя та житєвих небезпек, сліпому підкоренню козацькій старшині, але з ін. сторони в однаковому розподілу трофеїв, які здобувалися в військових походах та в рівноправному і вільному виборі всієї козацької старшини. Дрібні провини козаків залишалися ненаказаними, але дезертирство і непідкорення старшині каралося без винятку. З часом все більше охочих з Подолян, Волинян, Українців, Поляків збільшувало його військо. Таким чином безчесним пограбуванням татар він протиставив сильну військову силу.

Організація козаків разом з Предиславом Лянцкоронським [ред.]

Близько 1506 Хмільницький староста Предислав Лянцкоронський стає на захист кордонів Поділля від Дністра (від Буджацької орди), він набирає серед місцевого населення в межах Хмільника бажаючих і організовує з них військо, навчаючи їх військовому мистецтву, володінню зброєю та витривалості.

За Брестським договором 1511, між Сигізмундом Старим і Кримським ханом, Польське королівство зобовязувалось виплачувати щорічно 15 000 дукатів. Хан зобовязався не робити нападів на землі королівства та виступити союзником в війні проти Московщини. Хан зі своєї сторони не дотримав зобовязання і в 1512 ( Поділля ) та 1516 ( Карпати ) робить грабіжницькі напади на українські землі.

1516 р. 30 000 татарів здійснюють грабіж українських земель до Буська і Вишнівця (Поділля, Русь, Волинь), спалили міста, села, все пограбували; старих і дітей, хворих вбивали, а молодих та здорових забрали 60 000 з собою, щоб продати як невільників.

Коли Сигізмунд I Старий послав до татарського хана послів, щоб запитати чому він порушив умови попереднього договору (1511) і напав на його землі татарський хан дав відповідь, що це не він, а його "козаки", тобто легко озброєна молодь, без його відома здійснила ці грабежі. Сигізмунд I Старий сприйняв ці слова хана як насмішку. Король Сигізмунд I Старий зрозумів, що татарському слову вірити не можна, потрібно організовувати захист від татарів.

Предислав Лянцкоронський та Гетьман Запорожців Остафій Дашкевич, які не могли більше спостерігати грабіжницькі спустошення земель татарами, об'єднують в 1516 свої військові сили, які становили 1200 козаків, та наважуються зробити перший військовий похід під Білгород. Вони розбили кілька татарських орд, підійшли під стіни Білгородської фортеці. Турки з фортеці послали за ними своє військо, яке набагато переважало козацьке військо. Битва між турецьким військом та козаками відбулася на озері Овідія, біля Білгороду. Козаки здобули блискучу перемогу і з великими військовими трофеями повернулись щасливо назад. З цього часу в Польщі заговорили про козаків. Король Сигізмунд I Старий, як відповідь ханові, сказав, що це не його війська здійснили напад на Білгород, а це були "козаки". І з того часу цю військову силу в Польщі почали називати "козаки".

За словами Бельського: зібралися того часу в 1516 році кілька сотень, які їздили з Прецлавом Лянцкоронським в козацтво під Білгород і з користю поверталися. В цей час почули в Польщі перший раз слово козаки. За словами Гваніні : ... на той час почули про козаків. Що татари нашим причиняли, то козаки мстили тим самим їм.

Дашкевич і Лянцкоронський мали на меті віддібрати в татарів ті землі, які вони зайняли після нападу Батия. Разом з своїми козаками Дашкевич давав відсіч татарам, за що отримав Черкаське та Канівське староство.

Військові походи та перемоги Остафія Дашкевича [ред.]

1501 командував військами разом з Михайлом Ізяславським під Мстиславом.

До 1504 був воєводою Олександра Ягелончика. Перейшов вслід за Костянтином Острозьким на Московщину, де Острозький находився в полоні.

1507 на чолі 20 000 війська брав участь в повстанні Михайла Глинського.

Коли в 1508 гетьман Костянтин Острозький звільнився з московського полону, тоді з'явився слідом за ним з 200 козаками і Дашкевич на Україну.

Призначений Сигізмундом І на староство канівське (1508) та в 1514 року призначений черкаським старостою. Керував обороною південних кордонів від нападів кримських татар.

1508 Остафій Дашкевич з козаками розгромив кримських татарів.

1509 використав козаків в битві проти турків під командуванням Констянтина Острозького. Він був їх першим кошовим. Старовольський називає його засновником Запорожців і першим Кошовим.

1521 татарський хан Махмет Гірей мав доровір із Сигізмундом I Старим і вирішує розпочати військовий похід проти Москви, Сигізмуд I Старий дав наказ Дашкевичу приєднатися до татарського війська. В 1522 був з Московщиною укладений мир і між козаками та татарами знов розпочалась неприязнь.

рос. На будущий год Сигизмунд дав волю московитам свидетельствовать в Литве, отрядил 40,000 войска к Стародубу; предвестником этого войска явился знаменитый Дашкович с Булгаком; потом пришли Немирович, Юрий Радзивил, Ян Тарновский и Князь Илия Острожский взяли Гомель, осадили Телепнево, в Стародубе взорвали стену, вломились в город.

Дійшовши згоди з Кримським ханством, Дашкевич (Дашкович) разом з київським воєводою Андрієм Немировичем спільно з кримськими татарами організував два походи на землі Російської держави (1515 р. — на Чернігово-Сіверщину; 1521 р. — на Москву).

В жовтні 1518 Дашкевич разом з Констянтином Острозьким розбили 1000 татарів на Волині.

В 1522 в битві з татарами на Дніпрі попав в полон, козаки оплакували свого гетьмана, але вже у 1523 втік з Перекопу, з татарського полону та прибув в Черкаси і в 1523 році відімстив нападом на Очаків, повністю спаливши місто, пішов у Крим і зпустошив там багато аулів в Ґьозлевому, Карасубазарі і в Ак-Мечеті.

У 1523, щоб відімстити за свій полон, пішов з козаками під Очаків, спалив там замок та спустошив багато других замків в Криму.

Слова з Думи про Остапа :

Ой Пане Остапе ! Де ти забарився ?
Чи ще з неволі тай не відкупився
Чи з ляшками по світі бродиш ?
Ой ! Чому ти козаченьків тай в Крим не приводиш?
Я і з неволі тай не відкуплявся
Через землі татарскі коником пробрався


У 1527 разом з Георгієм князем Слуцьким розбив татарські орди під Каневом та Черкасами. Також разом з Костянтином Острозьким і київським воєводою Андрієм Немировичем був в битві під Ольшаницею. Дашкевич отримав від Сигізмунда I Старий за заслуги в цих перемогах Паволоч з прилеглими поселеннями. Назначений Трокським воєводою.

У 1528 році разом з Предславом Лянцкоронським і великим загоном козаків знову атакував Очаків, і там тричі розгромив татарські загони, забравши 500 коней і 30000 худоби.

В 1531 відбив напад кримського хана Саадат Ґерая на Черкаси. 1531 татарський хан взяв в облогу Черкаси, але Дашкевич зумів оборонитися, вийшов особисто до нього в табір на переговори і уклав договір. Сайдет Гірай прийшов з військом та 50 гарматами під Черкаси, щоб йому видали Іслам Гірея, якого він скинув з кримського трону, та який переховувався у Дашкевича в Черкасах. Дашкевич беззбройним вийшов до Сайдет Гірая і на вимогу видати Іслам Гірея, відповів, що "особа гостя для нього є святою", хан дивуючись мужності Дашкевича запросив його на бенкет і уклав договір, за яким хан згодився на усі пункти, що поставив Дашкевич.

В 1534 Дашкевич за числені заслуги отримує Чечерське та Кричевське староство.

В 1534 році, татари не наважувалися переходити через Дністер, тому що там був ряд укріплених замків і вони почали свої напади на Волинь і Україну через Дніпро. Так в 1534 на Волині взяли в полон 15 000, які були відбиті під Заславлем.

Під час війни з Московщиною 1534-37 козаки діють разом з польсько-литовськими військами при взяті Стародуба.В 1535 під час війни з московщиною козацьке військо Дашкевича становило 3000.

Дашкевич склав гетьманство у 1534 році, останій раз брав участь у військових діях 1535, помер кілька років пізніше (1537-1540).

Погляди істориків [ред.]

Д. М. Бантиш-Каменський, М. А. Маркевич, Олександр Рігельман ,Йоганн Християн Енґель та інші історики, враховуючи його заслуги у організації перших козацьких загонів у районі Черкас, називали Дашкевича одним з перших гетьманів та організаторів запорізького козацтва.

Маєтки Остафія Дашкевича [ред.]

Власник земель в межах сучасного Києва, відомих під назвою Воскресенка.

Власністю Остафія Дашкевича був Трахтемирів з Зарубинецьким монастирем, він записав ці землі Києво-Печерській Лаврі у Києві. Невдовзі після цього Трахтемирів був зруйнований татарами і Лавра віддала його Київському замку.

Остафію Дашкевичу належав також великий земельний наділ в Києві, який він будучи православним подарував храму на честь Воскресіння Христового і який в майбутньому отримав назву Воскресенка, що збереглася до нашого часу: "Воскресенська слобідка (тобто «історична» Воскресенка) простягалася між Дніпром і, орієнтовно, сучасним бульваром Перова. Вона відома з XVI століття як «земля Євстафієва» або «Євстафіївська земля» (востаннє згадана у XVIII столітті), що належала кошовому отаману Запорізького козацтва Остапу (Євстафію) Дашковичу, який подарував ці землі Воскресенській церкві (знаходилася на Подолі і також побудована коштом Дашковича). Звідси й походить назва майбутньої слобідки".

Вшанування пам'яті [ред.]

На честь Остафія Дашкевича названо вулицю в Черкасах.

Історична Дума про Остафія Дашкевича [ред.]

пол. Duma o Ostafim Daszkiewiczu

У Вікіджерелах є оригінали текстів на тему:

Почавши від Остафія Дашкевича, який перший розпорошених людей, що жили за порогами Дніпровими, зібрав і з них військо Запорозьке, сформував і до часів знищення чи атакування січі Текелим; ціла та доба козацька, що тривала більше як триста років є віддображена в історичних думах, кожна важлива подія, кожна знаменита особа не зосталися забутими, все це живе в думі. Ця дума про богатиря та засновника козаччини Дашкевича Остафія. Його називали на Запорожжі богатирем, це означало у стародавніх авторів - напівбог. Багато раз він був в боях з татарами чи росіянами, сам був в татарському полоні, чудом утік з полону і далі громив безпощадно татарів. В цій думі розповідається про той час, коли Остафій Дашкевич перебував у полоні, дума оспівує як він звідти утік та знову громив невірних. (Міхал Гліщинський 1852 p.)

Перші козацькі гетьмани [ред.]

За Київським літописом: 1 - Остафій Дашкевич, 2 - Прецлав Лянцкоронський, 3 - Вежик Хмельницький, 4 - Дмитро Вишневецький, 5 - Іван Свирговський, 6 - Богдан Ружинський, 7 - Підкова, 8 - Шах, 9 - Самійло Зборовський, 10 - Скалозуб.

За Олександром Рігельманом: 1 - Остафій Дашкевич (1505), 2 - князь Предслав Лянцкоронський (1515), 3 - князь Дмитро Вишневецький (Байда), 4 - князь Остафій Ружинський, 5 - Венжик Хмельницький (1534), 6 - Сверговський (1574), 7 - Богдан Ружинський (Богданко) (1576), 8 - Іван Підкова (брат мол. господаря Івоні) (1577), 9 - Яків Шах.

Див. також [ред.]

  • У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Дашкевич.

Примітки [ред.]

  1. ↑ Маркевич Н.: История Малой России | Период вторый. Глава II.
  2. ↑ Дмитро́ Бантиш-Каменський: История Малой России, -- 1842, Т 1., -- с. -109
  3. ↑ Николай Сементовский: Старіна малороссійская, запорожская, донская -- Санктпетербург., 1846 р., ст. 2
  4. ↑ ІСТОРІЯ РУСІВ


Джерела [ред.]

Польською

  • Władysław Pociecha. Eustachy Daszkiewicz, w: PSB, t. IV Kraków, 1938, s. 444—447.

Німецькою

  • Die Kosaken in ihrer geschichtlichen Entwickelung und gegenwartigen Zuständen, Berlin., Riegel 1860;


Література [ред.]

Rodovid logo.png
У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Українською

Посилання [ред.]

Попередник
 Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Гетьман України
1500-1534		 Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Наступник
Предслав Лянцкоронський
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Остафій_Іванович_Дашкевич&oldid=11983667