Двайта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Статті на тему
Індуїзм

Aum

Історія ·  Пантеон

Вайшнавізм ·  Шайвізм
Шактизм ·  Смартизм

Дхарма ·  Артха ·  Кама
Мокша ·  Карма ·  Самсара
 ·  Яджня ·  Мантра
Йога ·  Тантра · Бгакті ·  Бгакті-йога · Майя
Пуджа ·  Мандір ·  Санскрит ·  Тримурті

Веди ·  Упанішади
Рамаяна ·  Махабхарата
Бгаґавад-Ґіта ·  Пурани
 ·  Веданґа
інші

Близькі теми

Космологія
Філософія
Міфологія
Індуїзм за країнами
Ґуру і святі
Календар ·  Свята Термінологія
Аюрведа ·  Джйотиша

Портал «Індуїзм» Hindu swastika

Двайта-веданта- напрям індійської філософії, дуалістична різновид веданти, створена Мадхви.

Теорія пізнання[ред.ред. код]

Мадхви визнає три прамани (джерела пізнання): сприйняття, логічний висновок і свідчення Вед. Веди - найважливіша прамана, вони містять не просто абсолютно достовірне знання, але знання рішуче про все, і цю інформацію з них можна отримати за допомогою належного тлумачення. Спираючись на Веди, можна логічно пізнати все, що завгодно, включаючи Ішвару (Бога, Владику світу, якого Мадхви ототожнював з Вішну). Те, що в Упанішадах говориться про невизначеності Брахману, означає лише, що його вкрай важко пізнати. Ілюзії і помилки в пізнанні виникають внаслідок неправильного трактування чогось існуючого. Світовий ілюзії в сенсі недійсності чого б то не було просто не може існувати: саме поняття помилкового пізнання може виникнути тільки в тому випадку, якщо пізнання буває і правильним, і ми в змозі відрізнити одне від іншого. Таким чином, саме уявлення про ілюзії свідчить про існування реальності.

Етика та звільнення[ред.ред. код]

Отже, світ реальний, людина не тотожний Богу, і навіть серед звільнених душ існує жорстка ієрархія. Відповідно етичні та релігійні норми не можуть розглядатися як умовності. Потрібно дотримуватися релігійних обрядів, потрібно виконувати мирські обов'язки, що накладаються варною, тобто особистими якостями, і при цьому не бути прив'язаним до результатів своєї мирської діяльності (карма-йога). Джняна-йога, пізнання Бога і наближення до нього власними силами, не може привести до спасіння. Найкращий же спосіб досягти звільнення - практика бхакті-йоги, віддане служіння Господу. І після звільнення душі продовжують служити Господеві, маючи одну мету, і одну волю. Практика відданого служіння доступна всім, і серед усіх верств суспільства можуть знайтися обрані душі, що можуть вийти з сансари.

Онтологія[ред.ред. код]

Види реальності[ред.ред. код]

Мадхви ділить все суще на сватантру (незалежну реальність) і паратантру (реальність залежну). До сватантре відноситься тільки верховний Бог - Вішну. Безособовість і невизначена вищої реальності відкидається. Весь інший світ - паратантра - не створений Богом, але вічно існує тільки завдяки Богу. Жіноча іпостась Вішну - Шрі, або Лакшмі, - також вічна, всепроникающ і вічно вільна; вона є творчою енергією Вішну. Залежне (паратантра) ділиться на буття і небуття, буття - на духовне і недуховного. (Поняття буття у Мадхви дуже тонке і своєрідне. Вішну, хоча і вище від усякого потойбічного, залежного буття, не відноситься ні до небуття, ні до надбуття). Все, що відноситься до паратантре, гине в кінці кальп і потім знову відроджується.

Вішну - тільки рушійна причина світу, він не створює світ з нічого. Але це не означає, що Вішну тільки повідомляє світу рух, а той вже розвивається за своїми законами. Воля Бога пронизує все.

Бог і індивідуальні душі[ред.ред. код]

За Мадхви, індивідуальна душа (Джива) не може бути тотожна Брахману. Більш того, вона не є частиною, відблиском або ще чим би то не було Брахмана. Вираз Упанішад «tat tvam asi» («тобто ти») Мадхви тлумачить в сенсі подоби душі Ішвара. Джива вічно існують, мають свободу волі, але при цьому залежать від Вішну. Всі істоти діляться на безліч категорій і підкатегорій згідно зі ступенем заглибленості в сансару і здатності до звільнення. Одні вічно вільні (Лакшмі), інші звільняють себе (боги, предки і т.п.), треті занурені в сансару. З цих останніх деякі здатні до звільнення, деякі завжди будуть поневірятися у сансарі, а деякі приречені на вічні пекло муки. Подання про вічні муки для індуїзму надзвичайно нехарактерно, хоча деякі священні тексти індуїзму і можуть бути витлумачені таким чином. Ще більш нехарактерно для індійської думці уявлення про те, що власних зусиль для звільнення недостатньо: Бог по своїй волі обирає деякі душі для спасіння. Якщо додати до цього те, що спасіння можливе навіть не через Вішну безпосередньо, а тільки через посередника - Ваю - схожість з християнством в августініанской трактуванні, давно зазначене дослідниками, стає вражаючим . Втім, інші автори бачать схожість Двайта-веданти з ісламом і навіть підозрюють пряме ісламське вплив.

Література[ред.ред. код]

  • Костюченко В. С.Класична веданта і неоведантізме. М., 1983.
  • Радхакрішнан С.Індійська філософія. Т. 2. М., 1957.
  • Філософський енциклопедичний словник. М., 1983.