Дуайт Ейзенхауер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дуайт Девід Ейзенхауер
Dwight David Eisenhower
Дуайт Девід Ейзенхауер
34-й Президент Сполучених Штатів Америки
20 січня 1953 — 20 січня 1961
Попередник: Гаррі Трумен
Наступник: Джон Фітцджеральд Кеннеді
1-й Верховний Головнокомандувач Союзних військ в Європі
2 квітня 1951 — 30 травня 1952
Наступник: Метью Ріджвей
 
Партія: Республіканська партія США
Віросповідання: Пресвітеріанство
Народження: 14 жовтня 1890(1890-10-14)
Денісон, Техас
Смерть: 28 березня 1969(1969-03-28) (78 років)
Вашингтон
Дружина: Мемі Ейзенхауер
Діти: 2 сини
 
Військова служба
Роки служби: 19151969
Приналежність: Армія США
Звання: Генерал армії Генерал армії
Битви: Перша Світова Війна
Друга Світова Війна
Холодна Війна
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США)
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Медаль «За видатні заслуги» ВМС США
Медаль Перемоги у Першій Світовій Війні (США) Пам'ятна медаль оборони Америки
Медаль за Європейсько-Африкано-Близькосхідну кампанію Медаль за Мексиканську кампанію
Медаль Перемоги у Другій Світовій Війні (США) Армійська медаль окупації
Медаль за службу національній обороні (США)
Орден Перемога
Орден Суворова I ступеня
Президент Ейзенгауер в Овальному кабінеті Білого Дому 29 травня 1959 р.

Дуайт Девід «Айк» Ейзенхауер (також Двайт Айзенгавер[1] англ. Dwight David «Ike» Eisenhower); 14 жовтня 1890, м. Денісон, Техас — 28 березня 1969, Вашингтон) — американський військовий і державний діяч, 34-й Президент США, один з головних американських воєначальників Другої світової війни, генерал армії США (1944), кавалер багатьох нагород, зокрема радянського ордена «Перемога» (1945).

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився в сім'ї Девіда Ейзенхауера і Айди Елізабет Ейзенхауер. 1891 р. разом із батьками переїхав у місто Абилін, штат Канзас. Закінчив середню школу в 1909 р. і після цього вчився у військовій академії Вест-Пойнт з 1911 по 1915 рік. Близький друг Джорджа Сміта Паттона.

Рання військова кар'єра[ред.ред. код]

Служив у піхоті до 1918 в різних військових таборах в Техасі і Джорджії. Протягом Першої світової війни став 3-м у керівництві нового танкового корпусу і отримав тимчасове звання підполковника в Національній Армії. Відбув війну, навчаючи танкові екіпажі в Пенсильванії. Після війни йому повернули попереднє звання капітана (він отримав звання майора декількома днями пізніше) перед переведенням в Форт-Мід, Меріленд, де він залишався до 1922. Його інтерес у питаннях ведення війни танками підсилили багато бесід з Джорджем Паттоном і іншими воєначальниками танкових військ.

19221924 — служив у Зоні Панамського каналу під проводом генерала Фокса Коннера. Під опікунством Коннера навчався військовій історії та теорії і пізніше цитував величезний вплив генерала на його військові погляди. У 19251926 відвідував командно-штабний коледж (Command and General Staff College) у Форт-Левенворті, Канзас, а потім служив командиром батальйону у Форт Беннінг, Джорджія до 1927 р.

Далі служив у Американській комісії бойових пам'ятників, навчався у воєнному коледжі армії, (англ. Army War College) Карлайль-Барракс (1928), був виконавчим офіцером генерала Джорджа В. Мослі, помічника військового міністра (1929–1933). З 1933 по 1935 рік працював помічником начальника штабу армії генерала Макартура. Після цього він до 1939 року служив на Філіппінах, де був помічником військового радника місцевого уряду.

1936 — отримав звання підполковника. Повернувшись у США, у 19391941 рр. перебував на різних штабних посадах у Вашингтоні, Каліфорнії та Техасі. З березня по грудень 1941 — начальник штабу 3-ої армії у Форті Сема Х'юстона в Техасі. Після цього отримав звання полковника, а потім — бригадного генерала (вересень 1941).

Друга світова війна[ред.ред. код]

У грудні 1941 року США вступили в Другу Світову війну. Спочатку Ейзенхауер займав керівні посади у відділі військового і оперативного планування в штабі армії, на чолі з генералом Джорджем Маршаллом. З листопада 1942 по жовтень 1943 року командував силами союзників при наступі у Східній Африці, Сицилії й Італії. Після Тегеранської конференції західні союзники відкрили «другий фронт» у Франції, й Ейзенхауер стає Верховним головнокомандувачем експедиційними силами. Він командував англо-американськими силами вторгнення в Нормандії 6 червня 1944 року, коли була розпочата Операція «Оверлорд». В грудні присвоєно звання генерала армії. Кавалер радянського ордену «Перемога» (1945).

Після Другої світової війни[ред.ред. код]

Обраний від Республіканської партії 34-м президентом США 1952 року і переобраний через 4 роки. Перебував на посту президента у 19531961 рр.

Дуайт Ейзенхауер проявив себе одночасно, і прекрасним стратегом, і відмінним державним діячем в координації Союзників під час, і після Другої світової війни.

У 1957 році наказав федеральному війську навести порядок і забезпечити расову інтеграцію у місті Літл-Рок.

Автор специфічного і довготривалого зовнішньополітичного курсу уряду США на Ближньому і Середньому Сході, відомого як «доктрина Ейзенхауера».

27 червня 1964 — урочисто відкрив пам'ятник Тарасові Шевченку у Вашингтоні.

У травні 1968 переніс 4-й інфаркт за останні 13 років. Лежав у військовому госпіталі Волтер-Рід у Вашингтоні, його дружина Меймі чергувала біля його ліжка. Помер 28 березня 1969 року — Меймі була поряд і тримала його за руку.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник:
Гаррі Трумен
19451953
Seal of the President of the United States.svg
34-й Президент США

20 січня 195320 січня 1961
Наступник:
Джон Кеннеді
19611963