Дуайт Ейзенхауер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Двайт Ейзенгауер)
Перейти до: навігація, пошук
Дуайт Девід Ейзенхауер
Dwight David Eisenhower
Дуайт Девід Ейзенхауер
34-й Президент Сполучених Штатів Америки
20 січня 1953 — 20 січня 1961
Попередник: Гаррі Трумен
Наступник: Джон Фітцджеральд Кеннеді
1-й Верховний Головнокомандувач Союзних військ в Європі
2 квітня 1951 — 30 травня 1952
Наступник: Метью Ріджвей
 
Партія: Республіканська партія США
Віросповідання: Пресвітеріанство
Народження: 14 жовтня 1890(1890-10-14)
Денісон, Техас
Смерть: 28 березня 1969(1969-03-28) (78 років)
Вашингтон
Дружина: Мемі Ейзенхауер
Діти: 2 сини
 
Військова служба
Роки служби: 19151969
Приналежність: Армія США
Звання: Генерал армії Генерал армії
Битви: Перша Світова Війна
Друга Світова Війна
Холодна Війна
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США)
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Медаль «За видатні заслуги» ВМС США
Медаль Перемоги у Першій Світовій Війні (США) Пам'ятна медаль оборони Америки
Медаль за Європейсько-Африкано-Близькосхідну кампанію Медаль за Мексиканську кампанію
Медаль Перемоги у Другій Світовій Війні (США) Армійська медаль окупації
Медаль за службу національній обороні (США)
Орден Перемога
Орден Суворова I ступеня
Президент Ейзенгауер в Овальному кабінеті Білого Дому 29 травня 1959 р.

Дуайт Девід «Айк» Ейзенхауер (також Двайт Айзенгавер[1] англ. Dwight David «Ike» Eisenhower); 14 жовтня 1890, м. Денісон, Техас — 28 березня 1969, Вашингтон) — американський військовий і державний діяч, 34-й Президент США, один з головних американських воєначальників Другої світової війни, головнокомандувач сил Антигітлерівської коалціції в Європі, генерал армії США (1944), кавалер багатьох нагород, зокрема радянського ордена «Перемога» (1945). Під час Другої світової відповідав за планування і проведення операції «Смолоскип» у Північній Африці, успішного наступу у Франції та Німеччині на Західному фронті. У 1951-ому став першим головнокомандувачем НАТО.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився в сім'ї Девіда Ейзенхауера і Айди Елізабет Ейзенхауер. Ейзенхауер за походженням був пенсильванським німцем і виріс в Канзасі у великій родині з батьками з сильними релігійними поглядами. 1891 р. разом із батьками переїхав у місто Абилін, штат Канзас. Закінчив середню школу в 1909 р. і після цього вчився у військовій академії Вест-Пойнт з 1911 по 1915 рік. Одружився і мав двох синів. Близький друг Джорджа Сміта Паттона.

Рання військова кар'єра[ред.ред. код]

Служив у піхоті до 1918 в різних військових таборах в Техасі і Джорджії. Протягом Першої світової війни став 3-м у керівництві нового танкового корпусу і отримав тимчасове звання підполковника в Національній Армії. Відбув війну, навчаючи танкові екіпажі в Пенсильванії. Після війни йому повернули попереднє звання капітана (він отримав звання майора декількома днями пізніше) перед переведенням в Форт-Мід, Меріленд, де він залишався до 1922. Його інтерес у питаннях ведення війни танками підсилили багато бесід з Джорджем Паттоном і іншими воєначальниками танкових військ.

19221924 — служив у Зоні Панамського каналу під проводом генерала Фокса Коннера. Під опікунством Коннера навчався військовій історії та теорії і пізніше цитував величезний вплив генерала на його військові погляди. У 19251926 відвідував командно-штабний коледж (Command and General Staff College) у Форт-Левенворті, Канзас, а потім служив командиром батальйону у Форт Беннінг, Джорджія до 1927 р.

Далі служив у Американській комісії бойових пам'ятників, навчався у воєнному коледжі армії, (англ. Army War College) Карлайль-Барракс (1928), був виконавчим офіцером генерала Джорджа В. Мослі, помічника військового міністра (1929–1933). З 1933 по 1935 рік працював помічником начальника штабу армії генерала Макартура. Після цього він до 1939 року служив на Філіппінах, де був помічником військового радника місцевого уряду.

1936 — отримав звання підполковника. Повернувшись у США, у 19391941 рр. перебував на різних штабних посадах у Вашингтоні, Каліфорнії та Техасі. З березня по грудень 1941 — начальник штабу 3-ої армії у Форті Сема Х'юстона в Техасі. Після цього отримав звання полковника, а потім — бригадного генерала (вересень 1941).

Друга світова війна[ред.ред. код]

У грудні 1941 року США вступили в Другу Світову війну. Спочатку Ейзенхауер займав керівні посади у відділі військового і оперативного планування в штабі армії, на чолі з генералом Джорджем Маршаллом. З листопада 1942 по жовтень 1943 року командував силами союзників при наступі у Східній Африці, Сицилії й Італії. Після Тегеранської конференції західні союзники відкрили «другий фронт» у Франції, й Ейзенхауер стає Верховним головнокомандувачем експедиційними силами. Він командував англо-американськими силами вторгнення в Нормандії 6 червня 1944 року, коли була розпочата Операція «Оверлорд». В грудні присвоєно звання генерала армії. Кавалер радянського ордену «Перемога» (1945).

Після Другої світової війни[ред.ред. код]

Після Другої світової війни, Ейзенхауер служив начальником штабу армії при президенті Гаррі Трумені, потім зайняв пост президента в Колумбійському університеті.

Ейзенхауер розпочав президентську кампанію у 1952-ому як [[Республіканська партія США|республіканець]. Передвиборча кампанія проводилася під гаслами хрестового походу проти "комунізму, Кореї та корупції. Виступав проти ізоляціонізму сенатора Роберта Тафта. Ейзенхауер переміг з великим відривом, перемігши кандидата від демократів [[Едлай Евінг Стівенсон II|Е. Стівенсона], завершивши два десятиліття коаліції Нового договору. Обраний 34-м президентом США 1952 року і переобраний через 4 роки. Перебував на посту президента у 19531961 рр.

Дуайт Ейзенхауер проявив себе одночасно, і прекрасним стратегом, і відмінним державним діячем в координації Союзників під час, і після Другої світової війни.

У перший рік свого президентства, Ейзенхауер домігся повалення лідера Ірану (див. Іранський державний переворот (1953)) і погрожуючи ядерною зброєю домігся завершення Корейської війни з Китаєм. Його «політика Нового погляду» щодо ядерного стримування надавала перевагу недорогій ядерній зброї за одночасного зменшення фінансування конвенційних збройних сил; метою був тиск на Радянський Союз і зменшення дефіциту федерального бюджету.

У 1954 році, Ейзенхауер першим сформулював теорію доміно у своєму описі загрози глобальній економічній та військовій гегемонії Сполучених Штатів у зв'язку з поширенням комунізму і антиколоніальних рухів в результаті перемоги комуністів у Першій Індокитайській війні.

У 1955-ому році Конгрес затвердив на його прохання в 1955 році Формозську резолюцію, яка зобов'язував США надавати військову підтримку прозахідній Китайській Республіці у Тайвані і зайняти ворожу позицію щодо Китайської Народної Республіки Китаю на материковій частині Китаю.

Автор специфічного і довготривалого зовнішньополітичного курсу уряду США на Ближньому і Середньому Сході, відомого як «доктрина Ейзенхауера».

Ейзенхауер змусив Ізраїль, Великобританію і Францію припинити їхнє вторгнення до Єгипту під час Суецької кризи 1956-ого року. У 1958 р. він надіслав 15 000 американських солдатів до Лівану, щоб втримати прозахідний уряд від падіння під час революції, якій сприяв Насер.

Ближче до кінця терміну правління Ейзенхауера, було провалено через інцидент зі знищеним під Свердловськом літаком U-2 його зусилля щодо проведення американсько-радянської зустрічі на вищому рівні. У 1961 у своєму прощальному зверненні до нації, Ейзенхауер висловив занепокоєність щодо майбутніх небезпек масивних військових витрат, особливо дефіцитного фінансування та державних контрактів з приватними військовими виробниками, і ввів термін «військово-промисловий комплекс».

Після того, як Радянський Союз запустив перший у світі штучний супутник в 1957 році, Ейзенхауер санкціонував створення НАСА, що призвело до «космічних перегонів» між США і Радянським Союзом.

На внутрішньому фронті, він таємно виступав проти Джозефа Маккарті і сприяв кінцю маккартизму, відкрито закликаючи до сучасної розширеної версії так званого привілею виконавчої влади (щодо захисту від певних судових позовів). В багатьох інших питаннях він покладався на віце-президента Річарда Ніксона. Ейзенхауер був помірним консерватором, продовжував Новий курс і розширив соціальне забезпечення.

Серед його інновацій, які мали тривалий вплив, були:

  • запуск системи автомагістралей між штатами;
  • заснування Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA), одним з численних безцінних розробок якого була мережа з якої розвинувся Інтернет;
  • Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА), що проводить мирні космічні дослідження;
  • розвиток сильної наукової освіти завдяки акту про національну оборонну освіту;
  • заохочення мирного використання атомної енергії через поправки до акту про атомну енергію.

У соціальній політиці, він у 1957 надіслав федеральні війська в Літл-Рок, штат Арканзас, вперше з часу Реконструкції Півдня для забезпечення дотримання федеральних судових наказів про десегрегацію державних шкіл. Він також підписав закони про громадянські права в 1957 і 1960 роках щодо захисту права голосу. Він провів десегрегацію в збройних силах протягом двох років і зробив п'ять призначень до Верховного суду. Він був першим президентом з обмеженим терміном відповідно до 22-ї поправки. Роки правління Ейзенхауера були здебільшого мирними і відзначалися значним економічним процвітанням, за винятком різкого спаду в 1958–1959 роках. Ейзенхауер неодноразово був оцінений дослідниками як один з найвидатніших президентів США.

27 червня 1964 — урочисто відкрив пам'ятник Тарасові Шевченку у Вашингтоні.

У травні 1968 переніс 4-й інфаркт за останні 13 років. Лежав у військовому госпіталі Волтер-Рід у Вашингтоні, його дружина Меймі чергувала біля його ліжка. Помер 28 березня 1969 року — Меймі була поряд і тримала його за руку.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник:
Гаррі Трумен
19451953
Seal of the President of the United States.svg
34-й Президент США

20 січня 195320 січня 1961
Наступник:
Джон Кеннеді
19611963