Двигун Ванкеля
Двигун Ванкеля, роторний бензиновий двигун, сконструйований німецьким інженером Феліксом Ванкелем (Felix Wankel, 1902-1988) у 1950-х. Працює за тим же принципом, що і чотиритактний бензиновий двигун, але такти проходять у різних секторах камери в просторі між стінками двигуна і трикутним поршнем-ротором. Двигун Ванкеля має простішу конструкцію і менші розміри, ніж поршневий чотиритактний двигун, при його використанні енергія обертання виникає відразу ж (без участі колінчатого вала).
Особливість двигуна - застосування тригранного ротору (поршня), що має вигляд трикутника Рело, що обертається усередині циліндра спеціального профілю, поверхня якого виконана по епітрохоїді (можливі й інші форми ротора і циліндра[1]).
Принцип дії [ред.]
Двигун Ванкеля використовує чотирьохтактний цикл:
І такт: Паливно-повітряна суміш через впускне вікно надходить до камери двигуна
ІІ такт: Ротор обертається та стискає суміш, що запалюється електричною іскрою
ІІІ такт: Продукти горіння тиснуть на поверхню ротора, передаючи зусилля на циліндричний ексцентрик
IV такт: Ротор, що обертається, витискує відпрацьовані гази у випускне вікно
Деталі двигуна [ред.]
Переваги [ред.]
- На 30–40% менше деталей
- Мала відносна вага
- Компактність
- Велика тяга та еластичність
- Можливість легкого переходу на водень
Недоліки [ред.]
- Неповне згоряння паливо-повітряної суміші
- Зменшення економності
- Чистоти викидів
- Неможливий дизельний РПД
- Великі витрати масла для змащування
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- Сайт про двигуни роторного типу
- Роторний двигун
- Фелікс Ванкель
- Роторний двигун: переваги та недоліки
|
|
|||||
