Дев'ятники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дев'ятники
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Стрийський район
Громада Ходорівська міська громада
Основні дані
Населення 398 осіб
Площа 1,96 км²
Густота населення 203,06 осіб/км²
Поштовий індекс 81711[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°31′35″ пн. ш. 24°16′30″ сх. д. / 49.52639° пн. ш. 24.27500° сх. д. / 49.52639; 24.27500Координати: 49°31′35″ пн. ш. 24°16′30″ сх. д. / 49.52639° пн. ш. 24.27500° сх. д. / 49.52639; 24.27500
Середня висота
над рівнем моря
271 м
Водойми р. Луг
Відстань до
обласного центру
47 км
Відстань до
районного центру
56 км
Найближча залізнична станція Ходорів
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради Львівська обл., Стрийський р-н, м. Ходорів
Карта
Дев'ятники. Карта розташування: Україна
Дев'ятники
Дев'ятники
Дев'ятники. Карта розташування: Львівська область
Дев'ятники
Дев'ятники
Мапа
Мапа

Дев'я́тники — село у складі Ходорівської міської об'єднаної територіальної громади, у Стрийському районі, Львівської області. Населення становить 398 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване воно на південних схилах головного європейського вододілу, який у цій місцевості називається Опіллям.

Топоніміка[ред. | ред. код]

В одному з рукописних географічно-статистичних довідників з описами місцевостей Галичини в 1833 році була зафіксована народна легенда про те, що назва села Дев'ятники походить від того, що колись жінка народила тут дев'ятеро дітей зразу і всіх їх виростила. Безперечно, коріння села сягає ще дохристиянського часу в Україні. Не виключено, що назва села Дев'ятники може бути пов'язана з однією міфологічною фігурою давньоруського пантеону богів.

Історія[ред. | ред. код]

Історик Михайло Брик (1922−1980), який походив з Дев'ятників, у своїй книзі «Там наша молодість цвіла» виданій в 1970 році, зазначив, що Дев'ятники в епоху існування племінного державного утворення білих хорватів мали назву Дев'янослав. Центром цієї держави було місто Звенигород.

На жаль, час знищив давні документи і доводиться констатувати, що перша письмова згадка про село Дев'ятники припадає на 1404 рік.

Посідачем чи власником села був руський боярин Бенко (Бенько, Бенедикт) з Кухар[2].

20 листопада 1447 року в книгах галицького суду згадується Франциск з Дев'ятників[3].

16 травня 1900 року о 6-й годині вечора в селі Дев'ятниках відбулося відкриття читальні товариства «Просвіта». На збори прибув о. Донатович і громадський діяч із Бертишева Дмитро Дикий[4].

У 1920 році село перейшло до споляченої української родини графів Шептицьких, які володіли ним ще до скасування панщини. Історик Никола Андрусяк у дослідженні «Історія Ярова та околиць» зазначив, що в 1848 році на засідання бережанської «Руської Ради» прибув пан Йосиф Шептицький (Йосиф Гаврило Шептицький, 1806—1855[5]) з Дев'ятник і публічно заявив, що повертається до народності своїх предків, тобто починає себе вважати українцем.

Згідно з розповіддю, Василь Заставний (псевдо «Шершень») у 1944 році став кущовим провідником ОУН, керуючи підпільною роботою на території кількох сіл тодішнього Новострілищанського району. Приблизно у той час підлеглий Заставному самооборонний кущовий відділ, а також боївка служби безпеки Миколи Сорокаліта провели бій з підрозділом НКВС. Цей бій надихнув до написання пісні «Лента за лентою». На постою в лісі біля села Дев'ятники Микола Сорокаліта написав текст, до якого Василь Заставний підібрав мелодію[6], «Люлька»[7].

22 грудня 1944 року в лісі поблизу сіл Юшківці та Дев'ятники група з 9 чоловік (Йосип Позичанюк, Богдан Вільшинський, І. Капало та ін.), яка йшла на зустріч з Р. Шухевичем, натрапила на облаву загону НКВС, що налічував близько 300 чекістів.

17 березня 1945 року у церкві села [8]) Марія Юрчак одружилась з Петром Дужим.

У червні 1945 року внаслідок оточення криївки в селі спецгрупою НКВС загинув Михайло Медвідь — діяч ОУН, один з організаторів та керівників УПА-Північ.

22 жовтня 1949 року у лісі біля села Дмитро Цура взяв шлюб із Марією Кучер.

Релігія[ред. | ред. код]

Політика[ред. | ред. код]

Парламентські вибори, 2019[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460312, розташована у приміщенні народного дому.

Результати[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. [Архівовано 9 вересня 2016 у Wayback Machine.]
  2. Пшик В. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Галицька брама. — Львів, 1999. — № 3—4 (51—52) (березень—квітень). — С. 6—7.
  3. Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — № 1867. — S. 164. (лат.)
  4. Матеріали з історії бібліотек Жидачівщини [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Жидачівщина бібліотечна.
  5. Stępień S. Szeptycki Józef Gabriel (1806—1855) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 238—239. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5. (пол.)
  6. Василь Заставний «Шершень» - автор музики до пісні «Лента за лентою». www.newtime.lviv.ua. Архів оригіналу за 21 жовтня 2018. Процитовано 3 листопада 2019.
  7. Створена на Жидачівщині 70 років тому пісня «О лента за лентою набої подавай…» стала улюбленою для сучасних захисників України. khodoriv.info (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
  8. Лариса Іванців, Мирослава Дужа-Задорожна (2016). Петро Дужий. Відоме й незнане (українська) . Львів: Видавничий дім "Панорама". с. 66. ISBN 9786177227129.
  9. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2019.
  10. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]