Девкаліон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Девкаліон — зображення, подане у "Promptuarii Iconum Insigniorum "

Девкаліо́н (грец. Δευκαλίων Deukalion) — син Прометея і Клімени, володар Фессалії, чоловік Пірри, доньки Епіметея й Пандори.

Міф про Девкаліона[ред.ред. код]

Коли Зевс вирішив затопити все грішне людство, за його велінням урятували своє життя тільки Девкаліон та його дружина Пірра. За порадою батька Девкаліон збудував ковчег, який 9 днів плавав по затопленій землі; коли води почали спадати, Девкаліон висадився на вершині Парнасу в Фокіді (порівняйте ковчег Ноя з Біблії). Зевс, зваживши на бажання Девакліона поновити людський рід, наказав через Гермеса (варіант: через оракул, який був на місці Дельфів), щоб урятована пара кидала через плече кості (каміння) Великої Матері (Землі). З каменів, кинутих рукою Девкаліона, поставали чоловіки, а з каменів, кинутих Піррою, — жінки. (Цей переказ, очевидно, намагається, вдаючись до наївної народної етимології, пояснити споріднення слів laas — камінь і laós — народ.) Згодом Девкаліон оселився в східній Локріді і став правити Фоїотідою. В "Іліаді " та «Одіссеї» не знаходимо розповіді про потоп. Найдавнішою батьківщиною цього переказу слід вважати епірську Додону, але згодом він змінювався й локалізувався в багатьох інших місцях. Крім відродження людей згаданим способом, Девакліон і Пірра мали дітей: Елліна, Амфіктіона й ін. У різних місцях Греції існували гробниці Девкаліона й Пірри; славнозвісна гробниця була в Афінах біля храму Зевса Олімпійського.

Ораз в мистецтві[ред.ред. код]

Міф про Девкаліона опрацьовано в літературі (німецькі драматурги Г. Л. Вагнер, Г. Й. Рейфіш), музиці (Л. Бернасконі, Дж. Сарті, Ф. Дж. Бертоні), образотворчому мистецтві (П. Філарете, Б. Перуцці).

Література[ред.ред. код]