Девід Коперфілд (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обкладинка першого видання роману

«Життя Девіда Копперфілда​​, розказане ним самим» (англ. The Personal History, Adventures, Experience and Observation of David Copperfield the Younger of Blunderstone Rookery) — роман Чарльза Діккенса, опублікований в п'яти частинах в 1849 та окремою книгою в 1850. Це перший з його творів, де розповідь ведеться від першої особи.

Сюжет[ред.ред. код]

Загалом роман «Девід Коперфілд» має автобіографічний характер. За сюжетом, Девід Коперфілд з'явився на світ через кілька місяців після смерті батька. Коли хлопчикові було сім років, його мати вступила у шлюб з манірним паном Мердстоном. Між хлопчиком та вітчимом одразу виникла взаємна неприязнь, яка посилилася після того, як управління будинком взяла в свої руки сестра Мердстона, а вітчим став бити хлопця його за неуспішність.

Невдовзі Мердстон відсилає хлопчика в приватну школу, де, незважаючи на гніт вчителів, він знаходить відраду в спілкуванні з друзями, такими, як Джеймс Стірфорт та Томмі Треддлс. Тим часом його мати вмирає, і Мердстон направляє хлопчика працювати на свою фабрику в Лондоні. Там він поселяється жити в будинку Вілкінса Мікобера, який, незважаючи на бідність, завжди зберігає оптимізм.

Після того, як Мікобер потрапляє в боргову в'язницю, Девід, якому набридло життя в бідності, наважується втекти до міста Дувр до тітки свого покійного батька, міс Бетсі Тротвуд. Подолавши увесь шлях пішки, він потрапляє під захист ексцентричної родички. Спроба Мердстона забрати у неї хлопчика зазнає краху.

Дедалі нові персонажі з'явлються в житті Девіда й так само зникають з нього, поки до кінця книги він не стає блискучим молодим письменником. Деякий час він проводить в будинку юриста тітки, містера Вікфілда​​, залежного від алкоголізму, в той час як огидний клерк Урія Хіп, вершить за спиною старого свої темні справи.

Ставши партнером Вікфілда​​, Хіп приймає на роботу Мікобера. Той разом з Копперфілдом отримує докази махінацій Хіпа й виводить його на чисту воду. Паралельною сюжетною лінією є історія Стирфорта, який спокусив дівчину-сироту Емілі та втік з нею в Європу; ця сюжетна лінія закінчується трагедією.

Тим часом Девід закохується в наївну Дору Спенлоу, яка стає його дружиною. Після смерті непрактичної Дори головний герой знаходить щастя з шляхетною дочкою містера Вікфільда ​​ — Агнесою.

Публікація[ред.ред. код]

Як і більшість творів Діккенса, роман Девід Коперфілд публікувався як щомісячна історія з продовженням. Один примірник коштував 1 шилінг. Кожна з 19 частин мала 32 сторінки тексту та дві ілюстрації. Остання частина була удвічі більша за інші.

  • I: Травень 1849 (Розділи 1-3)
  • II: Червень 1849 (Розділи 4-6)
  • III: Липень 1849 (Розділи 7-9)
  • IV: Серпень 1849 (Розділи 10-12)
  • V: Вересень 1849 (Розділи 13-15)
  • VI: Жовтень 1849 (Розділи 16-18)
  • VII: Листопад 1849 (Розділи 19-21)
  • VIII: Грудень 1849 (Розділи 22-24)
  • IX: Січень 1850 (Розділи 25-27)
  • X: Лютий 1850 (Розділи 28-31)
  • XI: Березень 1850 (Розділи 32-34)
  • XII: Квітень 1850 (Розділи 35-37)
  • XIII: Травень 1850 (Розділи 38-40)
  • XIV: Червень 1850 (Розділи 41-43)
  • XV: Липень 1850 (Розділи 44-46)
  • XVI: Серпень 1850 (Розділи 47-50)
  • XVII: Вересень 1850 (Розділи 51-53)
  • XVIII: Жовтень 1850 (Розділи 54-57)
  • XIX–XX: Листопад 1850 (Розділи 58-64)

Відгуки[ред.ред. код]

«Девід Коперфілд» — один з найпопулярніших романів Діккенса, і не лише в англомовних країнах, але й за кордоном. Роман є класичним прикладом виховного роману; ним захоплювалися Л. Н. Толстой, Ф. М. Достоєвський, Г. Джеймс, Ф. Кафка та багато інших авторів. Натомість Джеймс Джойс не сприймав сентиментальність Діккенса, його пристрасть до сентенцій та нечіткої оповідної структури; Джойс їдко спародіював стиль роману в «Биках сонця».

Екранізації[ред.ред. код]

Починаючи з 1911 року роман неодноразово екранізувався. Класична голлівудська кіноверсія була знята Дж. К'юкором під керівництвом Д. Селзніка 1935 року. Існує також кілька багатосерійних телефільмів британського виробництва. У телеверсії 1966 року роль дорослого Девіда виконав Єн Маккеллен. У двосерійному телефільмі виробництва Бі-бі-сі (1999) роль Копперфілда в дитинстві зіграв Деніел Редкліфф. У телефільмі виробництва Hallmark Entertainment (Ірландія — США, 2000) Копперфілда ​​зіграв Х'ю Денсі.

Список екранізацій[ред.ред. код]

Українські переклади[ред.ред. код]

В Україні за радянського часу з'являлися лише російські переклади роману, деякі з яких публікувалися в місцевих видавництвах. Наприклад видання:

  • Диккенс Ч. Жизнь Дэвида Копперфилда, рассказанная им самим [Текст] : роман / Чарлз Диккенс; пер. с англ. А. В. Кривцовой, Е. Ланна. — Харків : Прапор, 1986. — 823 с.

Перший український переклад роману було опубліковано у повоєнній Німеччині:

  • Давід Копперфільд [Текст] : роман на 3 томи / Чарльз Діккенс. — Авґсбург : Пу-Гу, 1948.

Див. також[ред.ред. код]

  • Девід Копперфілд — ілюзіоніст, який назвав себе ім'ям діккенсівського героя.
  • Uriah Heep — англійська рок-група, яка для своєї назви запозичила ім'я Урії Хіпа, одного з персонажів роману Діккенса.

Посилання[ред.ред. код]

Адаптації для радіо