Девід Ллойд Джордж
| Девід Ллойд Джордж David Lloyd George |
|||
 |
|||
|
|||
|---|---|---|---|
| 7 грудня 1916 року — 22 жовтня 1922 року | |||
| Монарх: | Георг V | ||
| Попередник: | Герберт Генрі Асквіт | ||
| Наступник: | Ендрю Бонар Лоу | ||
| Партія: | Ліберальна партія | ||
| Національність: | Валлієць | ||
| Народження: | 17 січня 1863 року Манчестер, Велика Британія |
||
| Смерть: | 26 березня 1945 Лланістімдві, Уельс, Велика Британія |
||
| Похований: | Лланістімдві, Уельс, Велика Британія | ||
| Автограф: |  |
||
Девід Ллойд Джордж (англ. David Lloyd George) (17 січня 1863 — 26 березня 1945) — державний і політичний діяч Великої Британії, лідер ліберальної партії, прем'єр-міністр (7 грудня 1916 — 22 жовтня 1922), граф (з 1944 року).
Біографія[ред.]
Народився у Манчестері в сім'ї учителя. Валлієць за походженням.
1884 — закінчив юридичний факультет університету. Деякий час утримував юридичну контору в Кріччіті.
1890 — вперше був обраний у парламент.
Брав участь у створенні політичної організації «Молодий Уельс», що виступала за надання автономії Уельсу.
Зумів швидко здобути політичний авторитет, прекрасно володів ораторським мистецтвом.
Під час Другої англо-бурської війни (1899—1902) виступив з критикою дій британської армії проти бурів, висував вимогу припинення фінансування загарбницької війни.
З грудня 1905 — міністр торгівлі.
Після перемоги на парламентських виборах ліберальної партії (січень 1906) Ллойд Джордж займав пост міністра торгівлі (1905—1908) і міністра фінансів (1908—1915).
З квітня 1909 — канцлер казначейства.
1909 — провів бюджет, який підвищував податок на землі лендлордів.
1911 — став ініціатором прийняття закону про страхування, що передбачав обов'язкову виплату коштів робітникам у випадку хвороби чи безробіття.
У роки Першої світової війни займався перебудовою фінансової системи країни з метою мобілізації всіх ресурсів для ведення війни.
З травня 1916 займав посаду воєнного міністра в коаліційному уряді.
З грудня 1916 до жовтня 1922 — прем'єр-міністр Британської імперії.
Ллойд Джордж був одним з головних учасників Паризької мирної конференції (1919—1920). Будучи майстром компромісів і політичної інтриги, вміло використовуючи американсько-японські і американо-французькі протиріччя, зумів досягти значних успіхів у відстоюванні інтересів Великої Британії. Різко виступив проти намагань Жоржа Клемансо розчленувати Німеччину, максимально послабити її репараціями і створити великі державні об'єднання під егідою Франції. З усіх учасників конференції Ллойд Джордж найбільш прихильно ставився до українського питання. Виступав проти включення території ЗУНР-ЗО УНР до складу Польської держави. За його наполяганнями було створено комісію для проведення розмежування етнічних територій українців, поляків і білорусів (згодом кордон цього розмежування увійшов в історію під назвою «Лінія Керзона»).
Послаблення міжнародних позицій Великобританії в післявоєнний період примусило Ллойд Джорджа в кінці 1922 року піти у відставку. Відійшов від політичного життя, здійснив тривалі подорожі до Бразилії, Індії, Єгипту.
З середини 1930-х років намагався повернутись у політику. Запропонував економічну програму виходу Англії з кризи, що містила елементи планування і державного регулювання економіки.
Видав 6-томні «Воєнні мемуари» і спогади про післявоєнне мирне врегулювання «Правда про мирні договори».
Посилання[ред.]
|
||||||||||||||
