Девід Ллойд Джордж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Девід Ллойд Джордж
David Lloyd George
Девід Ллойд Джордж
Прапор
53-й Прем’єр-міністр Великої Британії
7 грудня 1916 року — 22 жовтня 1922 року
Монарх: Георг V
Попередник: Герберт Генрі Асквіт
Наступник: Ендрю Бонар Лоу
 
Партія: Ліберальна партія
Національність: Валлієць
Народження: 17 січня 1863(1863-01-17)
Манчестер, Велика Британія
Смерть: 26 березня 1945(1945-03-26) (82 роки)
Лланістімдві, Уельс, Велика Британія
Похований: Лланістімдві, Уельс, Велика Британія
 
Автограф: Автограф

Девід Ллойд Джордж (англ. David Lloyd George, *17 січня 1863 — †26 березня 1945) — державний і політичний діяч Великої Британії, лідер ліберальної партії, прем'єр-міністр (7 грудня 1916 — 22 жовтня 1922), граф1944 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Манчестері в сім'ї учителя. Валлієць за походженням.

1884 — закінчив юридичний факультет університету. Деякий час утримував юридичну контору в Кріччіті.

1890 — вперше був обраний до парламенту.

Брав участь у створенні політичної організації «Молодий Уельс», що виступала за надання автономії Уельсу.

Зумів швидко здобути політичний авторитет, прекрасно володів ораторським мистецтвом.

Під час Другої англо-бурської війни (18991902) виступив з критикою дій британської армії проти бурів, висував вимогу припинення фінансування загарбницької війни.

З грудня 1905 — міністр торгівлі Британії.

Після перемоги на парламентських виборах ліберальної партії (січень 1906) Ллойд Джордж займав пост міністра торгівлі (19051908) і міністра фінансів (19081915).

З квітня 1909 — канцлер казначейства.

1909 — провів бюджет, який підвищував податок на землі лендлордів.

1911 — став ініціатором прийняття закону про страхування, що передбачав обов'язкову виплату коштів робітникам у випадку хвороби чи безробіття.

У роки Першої світової війни займався перебудовою фінансової системи країни з метою мобілізації всіх ресурсів для ведення війни.

З травня 1916 займав посаду воєнного міністра в коаліційному уряді.

З грудня 1916 до жовтня 1922 — прем'єр-міністр Британської імперії.

Ллойд Джордж був одним з головних учасників Паризької мирної конференції (19191920 років). Будучи майстром компромісів і політичної інтриги, вміло використовуючи американсько-японські і американо-французькі протиріччя, зумів досягти значних успіхів у відстоюванні інтересів Великої Британії. Різко виступив проти намагань Жоржа Клемансо розчленувати Німеччину, максимально послабити її репараціями і створити великі державні об'єднання під егідою Франції.

Послаблення міжнародних позицій Великобританії в післявоєнний період примусило Ллойд Джорджа в кінці 1922 року піти у відставку. Відійшов від політичного життя, здійснив тривалі подорожі до Бразилії, Індії, Єгипту.

З середини 1930-х років намагався повернутись у політику. Запропонував економічну програму виходу Англії з кризи, що містила елементи планування і державного регулювання економіки.

Видав 6-томні «Воєнні мемуари» і спогади про післявоєнне мирне врегулювання «Правда про мирні договори».

Девід Ллойд Джордж та Україна[ред.ред. код]

З усіх учасників Паризької мирної конференції (19191920 років) Ллойд Джордж найбільш прихильно ставився до українського питання. Виступав проти включення території ЗУНР-ЗО УНР до складу Польської держави. За його наполяганнями було створено комісію для проведення розмежування етнічних територій українців, поляків і білорусів (згодом кордон цього розмежування увійшов в історію під назвою «Лінія Керзона»). Однак, британська делегація під його проводом вважала за необхідне віддати Львів та Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн Польщі.[1]

Під час засідань проявляв найбільшу з-поміж представників Антанти, США зацікавленість українським питанням, зокрема:

  • чи буде УГА в разі миру битись проти більшовиків
  • якщо Україна не буде самостійною, то з ким вона хоче бути — з Польщею чи Росією
  • чи українська мова відрізняється від польської
  • чи дійсно ЗУНР бажає миру і т.д.[2]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 212
  2. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР... с. 210