Девід Маршал Ленґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Девід Маршал Ленґ (6 травня 192420 березня 1991) — професор кавказьких досліджень в Лондонському університеті, спеціалізувався на історії Вірменії, Грузії та давньої Болгарії.

Під час Другої Світової війни служив офіцером в Ірані. В 1944 році був відправлений, в якості віце-консула, в Тебріз , де він познайомився з місцевим вірменським населенням. В 1949 році стає членом «Школи орієнтальних та африканських досліджень» (англ. School of Oriental and African Studies) в Лондонському університеті. З 1962 по 1964 став Почесним Секретарем «Королівського Азійського товариства» (англ. Royal Asiatic Society) в Лондоні. Відвідав Вірменську Радянську Соціалістичну Республіку тричі впродовж 1960-х 1970-х років.

Відомі роботи[ред.ред. код]

  • The Last Years of the Georgian Monarchy, 1658-1832 (New York: Columbia University Press, 1957)
  • First Russian Radical, Alexander Radischev, 1749-1802 (London: George Allen & Unwin, 1959)
  • A Modern History of Georgia (London: Weidenfeld and Nicolson, 1962)
  • The Georgians (New York: Praeger, 1966)
  • Armenia: Cradle of Civilization (London: George Allen & Unwin, 1970)
  • Peoples of the Hills: Ancient Ararat and Caucasus by Charles Allen Burney and D.M. Lang (London: Weidenfeld and Nicolson, 1971)
  • Bulgarians: From Pagan Times to the Ottoman Conquest (London: Thames and Hudson, 1976)
  • Lives and Legends of the Georgian Saints (New York: Crestwood, 1976)
  • The Armenians: A People in Exile (London: Allen and Unwin, 1981)
  • Armenia and Karabagh: the Struggle for Unity (London: Minority Rights Group, 1991)