Девід Ґілл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Девід Ґілл

Девід Ґілл (англ. David Gill; 12 червня 1843(18430612) — 24 січня 1914) — шотландський астроном, член Лондонського королівського товариства (1883).

Родився в Абердині. Спочатку був годинникарем, потім — директором приватної обсерваторії в Абердині. У 1874 спостерігав на острові Маврикій проходження Венери по диску Сонця. У 1877 на острові Вознесіння провів спостереження Марса під час великого протистояння. У 1879—1907 — директор обсерваторії на мисі Доброї Надії.

Основні наукові роботи відносяться до астрометрії і практичної астрономії. Вказав на можливість використання фотографічних спостережень зірок для складання зоряних каталогів. У 1885—1889 здійснив фотографування неба Південної півкулі, результати якого лягли в основу каталога «Кейпський фотографічний огляд», опублікованого у 18961900 роках Якобусом Каптейном. Каталог містив понад 400 000 зірок.

У 1880 визначив паралакс Сонця за спостереженнями Марса під час протистояння 1877 року, організував спостереження малих планет за допомогою геліометрів для визначення паралаксу Сонця, провів вимірювання багатьох зоряних паралаксів, розрахував масу Юпітера.

Займався також геодезією. У 1873—1876 визначив базис для геодезичної служби Єгипту, зв'язав між собою довготи Берліна, Мальти, Александрії, Суеца, Адена.

Визнання[ред.ред. код]

Іноземний член-кореспондент Петербурзькою АН (1885), член Національної АН США, Бюро довгот в Парижі, президент Лондонського королівського астрономічного товариства (1909—1911).

Золоті медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1882, 1907), Національної АН США (1900). Медаль Кетрін Брюс (1900).

На честь Ґілла названі кратери на Місяці та Марсі.

Посилання[ред.ред. код]