Девід Гілмор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Девід Гілмор
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Девід Джон Гілмор
Дата народження 6 березня 1946(1946-03-06) (68 років)
Місце народження Кембридж (Англія)
Країна Велика Британія Велика Британія
Професія музикант, композитор,
музичний продюсер
Інструменти спів, гітара,
бас-гітара, вокал,
саксофон, банджо,
мандоліна, губна гармоніка
Жанр рок, прогресивний рок,
психоделічний рок,
арт-рок
Колективи Pink Floyd
Лейбл Capitol, EMI,
Columbia Records,
Sony Music Entertainment
www.davidgilmour.com

Девід Джон Гілмор CBE (англ. David Jon Gilmour, * 6 березня 1946 року у Кембріджі, Велика Британія) — англійський музикант і мульти-інструменталіст, який є гітаристом, вокалістом і автором пісень прогресивної рок-групи Pink Floyd. Підраховано, що, за станом на 2010 рік, група продала понад 250 мільйонів платівок по всьому світі,[1][2] у тому числі 74,5 мільйонів одиниць, проданих у Сполучених Штатах.

На додаток до своєї роботи з Pink Floyd, Гілмор працював в ролі продюсера різних артистів і зробив успішну кар'єру як сольного виконавця. Протягом всієї своєї музичної кар'єри Гілмор бере активну участь у діяльності багатьох благодійних організацій.

У 2003 році йому був присвоєний чин Командора Ордену Британської імперії за благодійну діяльність. Нагороджений премією «Видатний внесок» на церемонії Q Awards 2008[3].

У 2009 році британський журнал Classic Rock включив Гілмора у свій список найбільших гітаристів світу[4].
У 2011 році Гілмор посів 14-е місце в рейтингу журналу Rolling Stone «100 найкращих гітаристів усіх часів»[5].

Ранні роки[ред.ред. код]

Гілмор народився в Кембриджі (Англія). Його батько, Дуглас Гілмор, був старшим викладачем кафедри зоології Кембриджського університету. Його мати, Сільвія (у дівоцтві Уїлсон), була вчителем та редактором фільмів. Вона зростила родину в Grantchester Meadows, які пізніше було увічнено в однойменній пісні Роджера Вотерса з альбому Pink FloydUmmagumma. Гілмор має молодшого брата, який також є музикантом.

Гілмор навчався в школі Перс в Хіллс Роад в Кембриджі (Hills Road, Cambridge), де відвідував клас з поглибленим вивченням сучасних іноземних мов. В школі він познайомився з майбутнім гітаристом та вокалістом Pink Floyd Сідом Барреттом, а також з басистом та вокалістом Роджером Вотерсом, який відвідував також розташовану в Хіллс Роад Кембріджширську середню школу для хлопчиків. В обідні перерви Гілмор разом з Барреттом вчився грати на гітарі. Втім, на той момент вони ще не були колегами по групі. В 1962 році Гілмор почав грати в гурті Joker's Wild. В 1966 році Гілмор полишив Joker's Wild та подорожував по Іспанії і Франції з друзями, заробляючи вуличними виступами. Однак заробленого на виступах ледь вистачало на харчування. У липні 1992 року Гілмор заявив в інтерв'ю з Нікі Хорном (Nicky Horne) на радіо ВВС, що подорож закінчилась для нього лікуванням порушень системи травлення в лікарні. В 1967 році вони повернулися до Англії.

Pink Floyd[ред.ред. код]

Наприкінці грудня 1967 року барабанщик Pink Floyd Нік Мейсон (Nick Mason) запропонував Гілмору приєднатись до Pink Floyd. Гілмор прийняв запрошення в січні 1968 року, збільшивши кількість учасників гурту Pink Floyd до п'яти осіб. Він посів місце гітариста Сіда Барретта, коли фронтмен не був в змозі взяти повноцінну участь в живих виступах Pink Floyd-у. Сід Барретт «полишив» гурт через його дивну поведінку, що, на загальну думку, була викликана надмірним використанням ЛСД. Одного разу гурт вирішив не заїжджати по Барретта по дорозі на виступ в клубі. Гілмор природно обійняв роль лідер-гітариста групи. Він також почав виконувати більшість вокальних партій, хоча басист Роджер Вотерс та клавішник Річард Райт також іноді співали замість Барретта. Однак, після послідовних успіхів альбомів The Dark Side of the Moon та Wish You Were Here, Вотерс перебрав вплив над групою, написавши самостійно більшу частину Animals та The Wall. Ричарда Райта було звільнено під час запису The Wall, а стосунки між Гілмором та Вотерсом ще більше погіршилися під час зйомок фільму The Wall та запису альбому The Final Cut в 1983 році.

Після запису Animals Гілмор вирішив, що його музичні таланти використовуються недостатньо, та використав свої музичні ідеї при записі свого першого однойменного сольного альбому (1978), який демонструє його особистий гітарний стиль, а також підкреслює його композиторські здібності. На завершальних етапах запису цього альбому, коли вже було неможливо додати матеріал до альбому, була написана мелодія, яка стала композицією «Comfortably Numb» на The Wall.

Гілмор, на початку 1970-х років з Pink Floyd

Негативна атмосфера, що панує під час створення альбому і фільму The Wall, посилилася також і тим, що The Final Cut став фактично сольним альбомом Роджера Уотерса. Це спонукало Гілмора на створення другого сольного збірника About Face (1984). Тим не менш, квитки на концерти туру About Face продавалися погано; зі схожою ситуацією зіткнувся Уотерс під час туру на підтримку альбому The Pros and Cons of Hitch Hiking.

У 1985 році Уотерс заявив, що група Pink Floyd «вичерпала всі свої творчі можливості». Однак у 1986 році Гілмор та ударник Нік Мейсон випустили прес-реліз, що повідомляв про вихід Уотерса із групи та їх намір продовжити роботу без нього. Гілмор взяв на себе керівництво групи, і в 1987 році випустив альбом A Momentary Lapse of Reason з деяким внеском Мейсона і Райта. Райт офіційно повернувся в групу після випуску альбому для тривалого світового турне, а також став повноцінним співавтором альбому The Division Bell (1994). Гілмор розповідає:

Ліві лапки У недавньому минулому, до виходу Роджера, у мене були деякі складнощі з вибором напрямку розвитку групи. Мені здавалося, що пісні були дуже багатослівними, тому що окремі значення слів були дуже важливі, і що музика стала просто інструментом для передачі тексту, а не натхненником... Альбоми Dark Side of the Moon і Wish You Were Here були такими успішними не тільки з-за участі Роджера, але й через те, що в них кращим був баланс між музикою і текстом, ніж в останніх альбомах. Цього балансу я і намагаюся досягти в альбомі A Momentary Lapse of Reason; більше сконцентруватися на музиці, відновити рівновагу. Праві лапки

У 1986 році Гілмор придбав будинок на воді «Асторія», пришвартований на річці Темза поруч з Хемптон-Корт, і перетворив його в звукозаписну студію. Велика частина композицій останніх двох альбомів Pink Floyd, а також сольна платівка Гілмора 2006 On an Island, були записані там.

Гілмор на концерті Live 8 в 2005 році

2 липня 2005 Гілмор виступив у складі Pink Floyd — включаючи Роджера Вотерса — на концерті Live 8. Цей виступ збільшив на 1343% продаж альбому Echoes: The Best of Pink Floyd[6]. Гілмор пожертвував усі виручені кошти благодійним фондам, що відображало мету концерту Live 8, сказавши:

Ліві лапки Хоча головною метою концерту було підвищити свідомість і чинити тиск на лідерів «великої вісімки», я не отримаю прибутку від цього концерту. Ці гроші мають бути витрачені на порятунок життів. Праві лапки

Трохи пізніше він закликав усіх артистів, у яких збільшилися продажі альбомів після виступу на концерті Live 8, пожертвувати ці доходи у фонд Live 8. Після концерту Live 8 Pink Floyd було запропоновано 150 мільйонів фунтів стерлінгів за тур по США, але група відхилила пропозицію[7].

3 лютого 2006 він оголосив в інтерв'ю італійській газеті La Repubblica[8][9], що Pink Floyd навряд чи колись ще буде гастролювати або писати матеріал разом. Він сказав:

Ліві лапки Я думаю, досить значить досить. Мені 60 років. У мене більше немає бажання працювати так багато. Pink Floyd стало важливою частиною мого життя, це було чудовим часом, але все закінчилося. Для мене набагато легше працювати одному. Праві лапки

Він сказав, що давши згоду на виступ на Live 8, він не дозволив історії групи закінчитися на «фальшивій ноті».

Ліві лапки Була ще одна причина. По-перше, підтримати справу. По-друге, складні, висмоктуючі сили відносини між Роджером і мною, які обтяжують моє серце. Тому ми і захотіли виступити та залишити всі проблеми позаду. По-третє, я б шкодував, якби відмовився. Праві лапки

20-го лютого 2006 року в інтерв'ю Billboard.com Гілмор знову дав коментарі з приводу майбутнього Pink Floyd:

Ліві лапки Хто знає? У мене немає цього в планах. Мої плани - це робити свої концерти і випустити сольный альбом. Праві лапки

У грудні 2006 року Гілмор випустив посвяту Сіду Барретту, який помер в липні того ж року, у формі власної версії першого синглу Pink Floyd Arnold Layne. На CD із синглом, записаним наживо в Лондонському королівському Альберт-Холі, також були присутні версії пісні у виконанні клавішника Pink Floyd (і учасника групи Гілмора) Річарда Райта і спеціально запрошеного артиста Девіда Боуї. Сингл увійшов до чарту Великобританії, зайнявши 19 сходинку, і залишався на цій позиції 4 тижні.[10]

З часу появи групи на Live 8 у 2005 році Гілмор неодноразово говорив, що возз'єднання Pink Floyd не буде. Проте в 2007 році в інтерв'ю Філу Манзанере він заявив, що «він ще не закінчив» і він планує зробити «щось» в майбутньому. Зі смертю клавішника групи Річарда Райта у вересні 2008 року чергове возз'єднання основного складу групи стало неможливим. Гілмор сказав про Райта[11]:

Ліві лапки У морі доводів про те, ким або чим був Pink Floyd, величезний внесок Ріка часто залишався непоміченим. Він завжди був лагідним, невибагливим і закритим, але його проникливі голос та гра були вкрай необхідними, магічними елементами такого впізнаваного звучання Pink Floyd. Як і Ріку, мені складно висловлювати мої почуття словами, але я любив його і буду дуже за ним сумувати. Я ніколи не грав з кимось подібним. Праві лапки

11 листопада 2009 Гілмор, кинувший в юності коледж, отримав звання почесного доктора мистецтв Кембріджського університету за заслуги в музиці. На церемонії співак звернувся до студентів зі словами:[12]

Ліві лапки З мене приклад брати не треба. Я б зараз сам на вас рівнявся, напевно. Золотий вік року пройшов, рок-н-рол мертвий, а я отримую диплом про вищу освіту. Вчіться, діти, краще. У ваш час інакше не можна. Ось у нас засновник групи - він вивчився, а потім з глузду з'їхав. Праві лапки

Особисте життя[ред.ред. код]

Девід Гілмор — багатодітний батько, що виховував чотирьох нащадків від першого шлюбу з Віргінією Хейзенбейн (Virginia Hasenbein), а потім ще чотирьох (один з них - прийомний) у другому шлюбі з Поллі Семсон (Polly Samson).

Дискографія[ред.ред. код]

Pink Floyd[ред.ред. код]

Сольна творчість[ред.ред. код]

Саундтреки[ред.ред. код]

Сингли[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Співпраця з іншими виконавцями[ред.ред. код]

Рік Виконавець Альбом / Робота
1970 Сід Барретт The Madcap Laughs
Сід Барретт Barrett
Рон Гисин и Роджер Вотерс «Give Birth to a Smile» на альбоме Music from The Body
1974 Unicorn Blue Pine Trees
1975 Рой Харпер «The Game» from HQ
1976 Unicorn Too Many Crooks
1978 Кейт Буш Виконавчий продюсер двох треків в альбомі The Kick Inside
1979 Wings Back to the Egg
1980 Рой Харпер «Playing Games», «You (The Game Part II)», «Old Faces», «Short and Sweet» and «True Story» credited to Harper/Gilmour from the album «The Unknown Soldier». Gilmour is credited as a musician on the album.
1982 Кейт Буш «Pull Out The Pin» in The Dreaming
1983 Atomic Rooster Headline news
1984 Пол Маккартні No More Lonely Nights in Give My Regards to Broad Street
1985 Supertramp Brother Where You Bound
Браян Феррі «Is Your Love Strong Enough?» in Legend
Браян Феррі Boys and Girls
Браян Феррі Live Aid (Played with Bryan Ferry's band)
Нік Мейсон and Рік Фенн «Lie for a Lie» (вокал) in Profiles
Піт Таунсенд «Give Blood» and «White City Fighting» in White City: A Novel «White City Fighting» credited to Townshend/Gilmour. Also performed live as Deep End.
Arcadia So Red the Rose
The Dream Academy Co-produced The Dream Academy
Рой Харпер and Джиммі Пейдж Whatever Happened to Jugula?,"Hope" credited to Harper/Gilmour.
1986 Berlin Count Three & Pray
Піт Таунсенд lead guitar in Pete Townshend's Deep End Live!
1987 Далбелло «Immaculate Eyes» in she
1988 Пітер Сетера «You Never Listen To Me» in One More Story
Сем Браун Stop! Guitar on «This Feeling» and «I'll Be in Love»
1989 Кейт Буш «Love and Anger» and «Rocket's Tail» in The Sensual World
Пол Маккартні «We Got Married» in Flowers in the Dirt
Rock Aid Armenia Smoke on the Water in The Earthquake Album
Воррен Зівон Transverse City
1990 Рой Харпер «Once» in Once (w/Kate Bush on backing vocals)
Propaganda «Only one word» in 1234
Сем Браун April Moon, vocals on «Troubled Soul»
1991 All About Eve «Are You Lonely» and «Wishing the Hours Away» in Touched by Jesus
1992 Елтон Джон «Understanding Women», in The One
Мика Пэрис I Put a Spell on You on Later With Jools Holland
1993 Пол Роджерс «Standing Around Crying» in Muddy Water Blues: A Tribute to Muddy Waters
1996 The Who Quadrophenia (1996 Hyde Park concert)
1997 Бі Бі Кінг «Cryin' Won't Help You Babe» in Deuces Wild
1999 Пол Маккартні Run Devil Run
2001 The Triumph of Love soundtrack Plays guitar over several chamber orchestra pieces
2003 Рінго Старр Ringo Rama
2004 Алан Парсонс «Return to Tunguska» in A Valid Path
2005 Різні виконавці «Ever Fallen in Love (With Someone You Shouldn't've)»
2010 The Orb Metallic Spheres
2010 Bryan Ferry Olympia

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Девід Гілмор — уболівальник лондонського футбольного клубу «Арсенал»[14].
  • Девід Гілмор — досвідчений авіапілот, підкріпивший своє хобі створенням компанії «Intrepid Aviation», також музикант зібрав вражаючу колекцію історичних літальних апаратів.
  • Музикант колекціонує гітари. Йому належить гітара «Fender Statocaster» з порядковим номером 0001 (хоча насправді це не найперший екземпляр).

Примітки[ред.ред. код]

Гітара Це незавершена стаття про співака.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.