Дегтярьов Георгій Єрмолайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Єрмолайович Дегтярьов
рос. Георгий Ермолаевич Дегтярев
Народження 1892(1892)
Оренбурзька область, РСФРР
Смерть 1973(1973)
Москва, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ  артилерія
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія КПРС
Звання  Генерал-полковник
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Радянсько-японська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Суворова II ступеня

Георгій Єрмолайович Дегтярьов (1892 — 1973) — радянський воєначальник, генерал-полковник артилерії (з 1944 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1892 році. Член КПРС з 1920 року.

У Червоній Армії з 1920 року. Учасник Громадянської війни в Росії.

Після війни командир артилерійської батареї, дивізіону. В 1933 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе.

У 1938 році був репресований, майже два роки перебував під слідством. У 1939 р справу стосовно його припинено за відсутністю складу злочину. У цьому ж році помирає дружина Георгія Єрмолайовича і він залишається удвох з 16-ти річним сином Ігорем. Відновившись у кадрах, викладав тактику у Пензенському артилерійському училищі, був заступником начальника Пензенського артилерійського училища.

У ході німецько-радянської війни генерал-майор (з 1942 року) Г. Є. Дегтярьов начальник штабу артилерії Резервного фронту, начальник артилерії 52-ї, 4-ї і 2-ї ударних армій. Начальник (командувач) артилерії Волховського (з жовтня 1942 року) і Карельського (з липня 1944 року) фронтів.

Під час війни з Японією у 1945 році командував артилерією 1-го Далекосхідного фронту. Після війни до 1958 року — артилерією ряду військових округів, зокрема в 19501953 роках командувач артилерією Туркестанського ВО.

Могила Георгія Дегтярьова

З 1958 року у відставці. Помер у травні 1973 року[1]. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова 1-го ступеня, орденами Кутузова 1-го ступеня, орденом Суворова 2-го ступеня.

Праці[ред. | ред. код]

Автор книги мемуарів «Таран і щит»: Москва, «Воениздат», 1966.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. tver-people.narod.ru [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]