Дежавю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дежавю́ (фр. déjà vu — вже бачене) — психічний стан, коли людина відчуває, неприємно, що вона колись вже була у такій ситуації, проте це відчуття не зв'язується з певним моментом минулого, а належить до «минулого взагалі». Дежавю зазвичай супроводжується відчуттям чудасії і нереальності того, що відбувається. Деякі, до того ж, «відчувають до дрібниць», що відбудеться в найближчі кілька хвилин (deja prevu). Вони бувають впевнені у тому, що здатні передбачити майбутнє.

Термін вперше використаний французьким психологом Емілем Буараком (18511917) у книзі L’Avenir des sciences psychiques (Психологія майбутнього).

Протилежний термін Жаме Вю (jamais vu) — ніколи не бачене. Стан, коли людина в звичній обстановці відчуває, що вона тут ніколи не була.

Прояви[ред.ред. код]

Стан дежавю подібний повторному перечитуванню давно прочитаної книги або перегляду фільму, який ви раніше дивилися, але вже зовсім забули, про що вони. Ви не можете згадати, що відбудеться в наступну мить, але по ходу подій розумієте, що в деталях бачили ці кілька хвилин в якості реакції на кілька послідовних подій. Вся сила переживання дежавю складається у відчутті, немов були сотні варіантів, як міг пройти цей момент, але ви наче віддали перевагу всім попереднім діям (правильним чи неправильним для вас), в результаті яких вам було «визначено» опинитися саме в цій ситуації і цьому місці.

Враження від дежавю може бути таким сильним, що спогади про нього можуть зберегтися на роки. Однак, як правило, людині не вдається відновити в пам'яті ніяких подробиць про ті події, про які, як йому здається, він пам'ятав, коли відчував дежавю.

Стан дежавю супроводжується деперсоналізацією: реальність стає розпливчатою і неясною. Користуючись термінологією Фрейда, можна сказати, що настає «дереалізація» особистості - як би заперечення її реальності. Бергсон визначав дежавю як «спогад про сьогодення»: він вважав, що сприйняття реальності в цей момент раптово роздвоюється і частково ніби переноситься в минуле.

Дежавю досить поширене явище, дослідження показують, що до 97% здорових людей відчували цей стан в крайньому випадку один раз в житті, а хворі на епілепсію значно частіше. Однак його не вдається викликати штучно і кожна конкретна людина його відчуває рідко. З цієї причини наукові дослідження дежавю утруднені.

Також існує думка, що можливою причиною явища «дежавю» може бути зміна способу кодування часу головним мозком. При цьому процес найпростіше представити як одночасне кодування інформації як «справжнє» і як «минуле» з одночасним переживанням цих процесів. У зв'язку з цим відчувається відрив від реальності.

Сьогодні дежавю досліджують не тільки на заході, а й в Росії. В одній з небагатьох робіт на цю тему «Феномен дежа вю» автор Андрій Курган, досліджуючи структуру часу в стані дежавю приходить до висновку, що фактичною причиною переживання є нашарування один на одного двох ситуацій: колись пережитої уві сні і пережитої в сьогоденні. Умовою такого нашарування є зміна структури часу, коли майбутнє вторгається в сьогодення, тим самим оголюючи для людини його глибинний екзистенційний проект, при цьому саме даний як таке "розтягується", і уміщає в собі одночасно як минуле, так і майбутнє. Так само А.Курган на матеріалі історії первісних племен досліджує можливість походження нашого сучасного стану дежавю зі свідомості наших доісторичних предків.

В даний час розумним можна вважати припущення, що ефект дежавю може бути викликаний попередньою несвідомої обробкою інформації, наприклад, уві сні. У тих випадках, коли людина зустрічає в реальності ситуацію, сприйняту на несвідомому рівні, і вдало змодельовану мозком, досить близьку до реального події, і виникає дежавю. Таке пояснення добре підтверджується високою частотою появи дежавю у здорових людей.

Див. також[ред.ред. код]