Дейтон Кларенс Міллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дейтон Кларенс Міллер
Dayton Miller 1921 crop.jpg
Народився 13 березня 1866(1866-03-13)
Стронгсвілл, Огайо, США
Помер 22 лютого 1941(1941-02-22) (74 роки)
Клівленд
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Кейсівська школа прикладних наук
Alma mater Прінстонський університет

Дейтон Кларенс Міллер (англ. Dayton Clarence Miller) 13 березня 1866(18660313) — 22 лютого 1941, Клівленд)[1] — американський фізик, акустик, один з піонерів у використанні рентгенівських променів,[1] прихильник теорії ефіру та абсолютного простору, противник теорії відносності А. Ейнштейна.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 13 березня 1866 р. в Стронгсвіллі (англ. Strongsville), штат Огайо, США. Батьки — Чарльз Уебстер Дьюї (англ. Charles Webster Dewey) і Вієнна Померой Міллер (англ. Vienna Pomeroy Miller). Закінчив університет Болдуїн (англ. Baldwin University) в 1886 р. Отримав ступінь доктора в Прінстоні в 1890 р., і став професором математики та фізики в Кейсівській школі прикладних наук (англ. Case School of Applied Science). У 1895–1936 рр. очолював там кафедру фізики. У 1893 році одружився на Едіт Істон (англ. Edith Easton). Помер в Клівленді, Огайо (англ. Cleveland, Ohio) 22 лютого 1941 р.[1]

Наукова діяльність[ред.ред. код]

В галузі рентгеноскопії[ред.ред. код]

Після відкриття у 1895 р. Вільгельмом Рентгеном X-променів, Міллер побудував рентгенівський апарат з трубкою Крукса та дванадцятьма батареями на рідкому електроліті.[1] У 1896 р. зробив повний рентгенівський знімок людського тіла по частинам. Апарат був використаний в медичних цілях, а саме, для виявлення перелому руки у пацієнта доктора Крайла, що неправильно зрослася (Crile).[1]

В галузі акустики[ред.ред. код]

Розробив апарат phonodeik — попередник осцилографа.[1] Працював над акустикою будівель, включаючи Severance Hall Клівленд.[1] Виконував та придумував сам музикальні твори, орган, зробив золоту флейту, зібрав колекцію з 1500 флейт, які лишилися в Бібліотеці Конгресу США. Консультував компанію Aeolian Co. при розробці фортепіано Вебера.[1]

Дослідження ефірного вітру[ред.ред. код]

Міллер повторив експерименти Майкельсона спершу на протязі 1902–1906 рр. Слід відзначити, що на цьому етапі точність вимірювання у нього була вища ніж у Майкельсона. Справа тут не в самих експериментальних результатах, а їх інтерпретації (Майкельсон підкреслював, що основного зсуву інтерференційних смуг практично не має, тоді, як Морлі та Міллер підкреслювали «залишок», що був присутній і в результатах Майкельсона). Для h = 250 м. Vефір = 3 км/сек.; для h = 1860 м. Vефір = 10 км/сек.[2]

Друга серія експериментів проводилася в 1921–1925 рр.[2] і пізніше[3]. Дослідна апаратура була піднята в гірську місцевість і була не закрита металевим кожухом згідно з рекомендаціями, які дав Майкельсон в роботі 1887 р.[4]

Міллер стверджував, що на цьому обладнанні він отримав певний результат — ефірний вітер зі швидкістю близько 10 км/с з апекса в сузір'ї Дракона з координатами (255°, +68°).[2][5][6]

В 1933 р. Д. К. Міллер опублікував велику підсумкову статтю про свої роботи, де вказав, що швидкість ефірного вітру від 10 до 11 ±0,33 км/с при ймовірній похибці визначення азимута ±2,5° та полярних координат ±0,5°.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Encyclopedia of Cleveland History: Miller, Dayton Clarence
  2. а б в Д. К. Миллер. Эфирный ветер. Доклад, прочитанный в Вашингтонской академии наук. (1925 г.) // Успехи физических наук. 1925. Т.5. С.177—185.;
    Proc. Nat. Ас. of Washington. 1925. Vol II. Р. 307. Російський переклад з англ. Сергія Вавілова.
  3. а б Д. К. Миллер. Эксперимент по эфирному ветру и определение абсолютного движения Земли (1933 г.) (The Ether-Drift Experiment and the Determination of the Absolute Motion of the Earth. Dayton C. Miller, Case Scool of Applied Science)
  4. Об относительном движении Земли и светоносном эфире. Альберт А.Майкельсон, Едвард В. Морлі (1887 г.) (On the Relative Motion of the Earth and the Luminiferous Ether; Albert A.Michelson, Edward W.Morley) //The American Journal of Science. Third Series. 1887. Vol XXXIY. No 203. — Nov. Примечание С. И. Вавилова к статье А.Майкельсона и Э.Морли //Вавилов С. И. Экспериментальные основания теории относительности. Собр. соч. T.IV. Изд-во АН СССР. 1956. С.31-33. Російський переклад з нім. Сергія Вавілова
  5. Д. К. Миллер. Значение экспериментов по обнаружению эфирного ветра в 1925 г. на горе Маунт Вилсон (1926 г.)
  6. Конференция по эксперименту Майкельсона-Морли, состоявшаяся в обсерватории Маунт Вилсон, г. Пасадена, Калифорния, 4 и 5 февраля 1927 г.

Посилання[ред.ред. код]