Декаборан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Декаборан
Decaborane-3D-balls.png
Ідентифікатори
Номер CAS 17702-41-9
Властивості
Молекулярна формула B10H14
Молярна маса 122,221 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали
Густина 0,94 г/см³[1]
Тпл 99,6 °C[1]
Ткип 213 °C[1]
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Де́кабора́н — неорганічна бінарна сполука ряду бороводнів складу B10H14, має вигляд білих кристалів.

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Декаборан — біла кристалічна речовина, має ортогональні кристали. Він є легкозаймистою та токсичною речовиною, тому, попри високі відновні якості, його використання суттєво обмежене.

Отримання[ред.ред. код]

Пентаборан отримують піролізом диборану або пентаборану при температурі 200 °C:

\mathrm{5 B_2H_6 \xrightarrow{pyrolysis} B_{10}H_{14} + 8H_2\!}
\mathrm{2 B_5H_9 \xrightarrow{pyrolysis} B_{10}H_{14} + 2H_2\!}

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Декаборан розкладається у гарячій воді з утворенням боратної кислоти:

\mathrm{B_{10}H_{14} + 30H_2O \xrightarrow{boil. wat.} 10H_3BO_3 + 17H_2\!}

Пентаборан проявляє кислотні властивості. Він може утворювати комплекси з основами Льюїса (CH3CN, Me2S):

\mathrm{B_{10}H_{14} + C_4H_9Li \rightarrow Li [B_{10}H_{13}] + C_4H_{10}\!}

При взаємодії з гідридами лужних металів утворюються борометалічні комплекси:

\mathrm{B_{10}H_{14} + NaH \rightarrow Na [B_{10}H_{13}] + H_2\!}

Застосування[ред.ред. код]

Декаборан застосовується у виробництві напівпровідників, термостійких полімерів та карборанів. Вінільні та етильні похідні декаборану є складовими ракетного палива.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в За тиску 101,3 кПа

Джерела[ред.ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL): CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Schubert D. M. Boron Hydrides, Heteroboranes, and their Metalla Derivatives // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York: John Wiley & Sons, 2004. — P. 227—258. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI:10.1002/0471238961.0215181519030821.a01. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М.: ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.