Декантація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Деканта́ція (рос.декантация, отмучивание; англ. decantation, elutriation, desliming; нім. Dekantation f, Dekantieren n) — відокремлення рідини від осаду шляхом її зливання, повільно осідаючих дрібних частинок полідисперсної суспензії від швидко осідаючих, — більш великих і важких часток, — шляхом зливу (декантації) рідини, яка містить ще не осілі частинки, з осаду, що відстоявся.

Декантація як технологічний прийом дозволяє очищати або розділяти на фракції за крупністю або компонентами подрібнені матеріали і породи.

Декантація використовується і як аналітичний метод для визначення ґранулометричного складу. Декантацію застосовують при збагаченні мінеральної сировини, отриманні тонких порошків, очищенні глин, зокрема каолінових, від механічних домішок (уламкового матеріалу з розміром часток понад 0,01 мм): кварцу, польового шпату, слюди та ін. Принцип декантації використовують при гідравлічній класифікації подрібнених корисних копалин за розмірами, формою і густиною частинок. У найпростішому випадку декантаціяю проводять у відстійниках (басейнах, чанах, камерах), послідовно сполучених переливними патрубками або жолобами. Середовище, що, як правило, застосовується — вода, іноді з пептизуючими або коагулючими добавками електролітів, ПАР або високомолекулярних сполук.

Декантація здійснюється головним чином з метою дослідження.

Література[ред.ред. код]