Деклінатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Деклінатор (від лат. declino — «відхиляю»; рос. деклинатор, англ. declinator, нім. Deklinator m, Deklinationskompaß m) — прилад для вимірювання магнітного схилення; складається з підковоподібного магніту, підвішеного на нитці з кварцу, скла або вольфраму, горизонтально встановленої візирної труби для спостереження за положенням магніту, каркаса і підставки для кріплення деклінатора на теодоліті або на нерухомій підставці.

На південному кінці магніту укріплене дзеркальце. Спостереження за положенням магніту ведуться за принципом автоколімації. Сполучення магнітної осі підвісного магніту з площиною магнітного меридіана досягається поворотом підставки або алідади теодоліта.

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004—2006 рр. 560 + 800 с.