Деколонізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Деколонізація — процес надання незалежності та повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям, колоніям.

Політику зламу колоніальних імперій проголосила Атлантична хартія 1941, коли в обмін на підтримку у Другій світовій війні США зажадали відкритого доступу на ринки колоніальних країн.

Чехословацький плакат «Африка в бою за свободу»

Вирішальний злам колоніальної системи (деколонізація) відбувся в 1947 (незалежність Індії) і 1960 — незалежність низки африканських володінь. Країни, що звільнилися від колоніальної залежності, отримали назву країн Третього світу. І в постколоніальний період розвинені західні країни зберігають своє економічне панування над багатьма країнами Третього Світу, в першу чергу, у вигляді нееквівалентного торгового обміну (неоколоніалізм). Країни Третього Світу виступають в ролі джерел дешевої сировини і резервуарів дешевої робочої сили, що дає можливість західним корпораціям мінімізувати тут свої витрати. Неоколоніальному закабаленню сприяє те, що розвинені країни контролюють товарні і фінансові ринки, підтримують вигідні їм валютні курси. Західні товари поступають на ринки країн, що розвиваються, нерідко за монопольно високими цінами, що особливо стосується високотехнологічної, фармакологічної і військової продукції.

Слабкі корумповані режими країн Третього Світу нерідко перебувають під політичним контролем розвинених країн і не здатні добитися справедливого співвідношення цін, забезпечити контроль за поверненням валютної виручки і збільшити збирання податків для розвитку власної освітньої і наукової сфери. Хронічно росте заборгованість більшості країн, що розвиваються.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.