Демагогія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Демаго́гія (грец. δημαγωγία — дослівно "веду народ" ,aбо "керівництво народом" ) — маніпуляція інформацією, набір ораторських і полемічних прийомів і засобів, що дозволяють ввести аудиторію в оману і схилити її на свій бік. Найчастіше застосовується для досягнення політичних цілей, в рекламі і пропаганді.

Етимологія терміна[ред.ред. код]

Демагог (δημαγωγός) - демократ і диктатор в Стародавній Греції; також популіст, «народний» політик. Спочатку слово не мало негативного відтінку і позначало те, що згодом Аристотель (бути може, через дискредитацію терміна «демагог») передавав через вираз «простатит (захисник, представник інтересів) народу». «Простатит народу», тобто демократичними лідерами, протягом більшої частини V в. до н. е. були вихідці із знатних родів, начеб то Фемістокла або Перикла. Положення міняється до кінця сторіччя, коли на авансцену політичного життя виходять незнатні «вискочки», начебто власника шкіряної майстерні Клеона або власника майстерні ламп Гіпербола, з радикальними політичними намірами (у сучасній історіографії їх звуть «вождями радикальної демократії»). Противники звинувачували їх в популізмі, політичній безвідповідальності, корупції та грі на найнижчих і темних інстинктах натовпу. Завдяки їм, поняття «демагог» починає позначати політика-популіста і наближається до сучасного значенням. У сенсі сучасного терміна «популіст», воно використовувалося ще в XIX столітті, наприклад, для позначення революційних лідерів. Більш того, «Словник іноземних слів» 1954 визначає термін «демагог» як « Політикан, особа,яка намагається зробити себе популярною серед народних мас негідними засобами (збоченням фактів, лестощами і т. Д.)», Тобто цілком в давньогрецькому сенсі цього слова.

В. І. Даль визначає демагога так - «крайній демократ, який добивається влади в ім'я народу; таємний возмутитель; поборник , бажаючий повалити порядок управління », а демагогію як« панування влади народу, черні в управлінні »

Демагогічні засоби[ред.ред. код]

Помилкові силогізми і софізми[ред.ред. код]

Найбільш загальна форма демагогічного прийому - навмисне порушення логіки, коли висловлювання, зовні зберігаючи логічність, фактично містить логічні помилки. У простій формі хибний силогізм можна характеризувати наступним прикладом:

Ми - руді.

  Леви - руді. 

  Отже, ми - леви! 

або 

  Наші солдати завжди несуть мир. 

  Вони стріляли в наших солдат. 

  Значить, вони агресори! 

Софізми відрізняються більшою складністю.

Підміна тези[ред.ред. код]

Підміна тези полягає в тому, що сперечальник будує свій доказ в припущенні, що опонент зробив деякий (звичайно слабке або невірне) твердження, створюючи у неуважних глядачів (а іноді навіть у опонента) відчуття, ніби він дійсно зробив таке твердження. Зазвичай це досягається багаторазовим повтором.

При підміні тези, почавши доводити одне твердження, сперечальник поступово переходить до доказу і обґрунтуванню іншого твердження.

Концентрація на деталях[ред.ред. код]

Часто в дискусії розглядаються незначні факти і обставини; іноді розвивається перша яка прийшла в голову з даного приводу асоціація.

Досвідчений демагог намагається сконцентруватися на помилці або неточності, навіть абсолютно незначних, або зволіканні опонента.

Цей прийом має побутову назву «підміна поняття».

Перехід від обговорення предмета суперечки до обговорення особистості (аргумент до особистості)[ред.ред. код]

Замість того, щоб доводити істинність своїх положень і спростовувати аргументацію опонента, демагог може звертатися до прийому ad hominem - критикувати не аргументи, а особистість опонента, намагаючись переконати глядачів, що опонент - поганий, негідний, що не розбирається в питанні, упереджена або лицемірна людина.

  Що може сказати про архітектуру чоловік без прописки? (М. Жванецький

Подібна аргументація часто справляє враження на малограмотні маси, що не мають достатніх знань та навичок логічного мислення, щоб свідомо аналізувати об'єктивні слабкості аргументації, а котрі воліють безпідставно довіряти тому, хто в їх очах виглядає більш авторитетним. 

Однією з форм переходу на особистості є знаходження легко критикованої особи, що має подібні з опонентом погляди на обговорювану проблему.

- Держава повинна боротися з курінням! 

- Так? А ви знаєте, що державна програма по боротьбі з курінням була прийнята в Третьому Рейху, що Гітлер був переконаним противником тютюну?

Дивіться також Reductio ad Hitlerum.

Порочне коло[ред.ред. код]

Аргумент доводиться з опорою на тезу, яка входить в сам аргумент.

  Сенс життя - в самому житті. 

або 

- Чому ви вважаєте, що світ був кимось створений? 

- Але ж не міг же він з'явитися сам по собі, нізвідки! 

Апеляція до очевидності, помилкова авторитетність[ред.ред. код]

Аргументація демагога починається з виразів типу «кожному відомо, що ...», «очевидно ...», «наука давно довела ...», «всі успішні бізнесмени знають, що ...» і так далі. При цьому експлуатується помилкова гордість слухача (якщо щось подається як «загальновідоме», йому буває складно зізнатися навіть собі, що він про це ніколи не чув) або наводяться уявні авторитети, приголосні з висловлюванням, що діє на людей, схильних довіряти авторитетам. Як окремий прийом, можна виділити бездоказові твердження.

Дивіться також Argumentum ad verecundiam, Argumentum ad populum

Хибна альтернатива, помилкова дилема[ред.ред. код]

Досить поширений прийом, заснований на приведенні в якості альтернативи двох варіантів з набагато більшої множини. Помилкової альтернативою є також згадка в якості альтернативних двох або декількох варіантів, які не є альтернативою один одному і основні ознаки яких можуть бути об'єднані в одному варіанті.

- Люба, ти не могла б не кричати на мене?

- Може, мені на колінах перед тобою повзати? 

або 

- Що важливіше: особиста свобода громадян або цілісність України? Демократія чи стабільність?

Мета демагогії[ред.ред. код]

Демагогія може переслідувати будь-яку ціль, крім з'ясування істини.

В демагогії, аргумент вважається «правильним», якщо він спрямований на користь цієї мети; допускаються тільки «правильні» (в цьому сенсі) аргументи.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]