Демобілізація (військова справа)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Демобіліза́ція (фр. demobilisation, від латинських de… — префікс, який означає скасування, припинення, і mobilis — рухомий) — переведення збройних сил і народного господарства країни з воєнного стану на мирний після завершення війни або внаслідок мирного розв'язання конфліктної ситуації, яка викликала необхідність мобілізації.

Здійснюється шляхом розформування військових частин, з'єднань і об'єднань, штабів, установ, допоміжних підрозділів, звільнення у запас надлишкового особового складу.

Демобілізація — процес, зворотний процесу мобілізації.

Визначення терміну[ред.ред. код]

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»[1] законодавче визначення терміну в Україні:

демобілізація — комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати мирного часу;

Серед військовослужбовців строкової служби Радянської армії терміном демобілізація також неофіційно називали процес звільнення у запас після проходження дійсної військової служби. Традиція такого використання терміну продовжує застосовуватися в арміях країн пострадянського простору, в яких існує загальна військова повинність.

Наслідки демобілізації[ред.ред. код]

Повернення демобілізованих канадських вояків по завершенні Першої світової війни. Торонто, 1919.

Внаслідок проведення демобілізації національна економіка отримує збільшення наявного працездатного населення, тобто збільшення пропозиції робочої сили. З одного боку це дозволяє підвищити ефективність функціонування економіки, а з іншого, особливо в умовах масштабної повоєнної демобілізації, несе ризик збільшення безробіття та погіршення соціальної ситуації.

Зокрема, по завершенні Другої світової війни протягом 1945-47 років з лав Радянської армії було демобілізовано близько 8,5 мільйонів осіб. Це створило значні проблеми соціального захисту й адаптації, медичної реабілітації колишніх військовослужбовців, серед яких були мільйони поранених та інвалідів. Також гострими стали проблеми працевлаштування в містах, професійної освіти, перекваліфікації.

Позитивним з точки зору економіки наслідком демобілізації є вивільнення техніки, обладнання та інших засобів виробництва цивільного або подвійного призначення, які спрямовувалися на забезпечення потреб армії. Так в ході повоєнної демобілізації 1945-47 промисловість та сільське господарство СРСР отримали близько 150 тисяч автомобілів та 1 мільйона коней. Також були вивільнені літаки транспортної авіації, понад 1500 морських та річкових суден.

Абревіатура[ред.ред. код]

У радянській армії і в Українській армії була прийнята абревіатура ДМБ, яка позначала звільнення військовослужбовця зі строкової служби.

Наприклад, широку популярність в Україні набув фільм «ДМБ» 2000 року випуску.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 21 жовтня 1993 року N 3543-XII (В редакції Закону N 2435-IV від 02.03.2005)

Посилання[ред.ред. код]