Населення Росії
Зміст |
Чисельність населення [ред.]
Чисельність населення за даними Всеросійського перепису населення 2010 року становила 142 856 536 осіб, що на 2,3 млн (1,6%) менше ніж за переписом 2002 р. Розселення вкрай нерівномірне: 3/4 населення проживає в європейській частині країни з найбільш сприятливими природними умовами. Значно менша густота населення в азійській частині, де переважає різкоконтинентальний клімат.
| Рік | Чисельність населення |
|---|---|
| 1897 | 67 473 000 |
| 1914 | 89 900 000 |
| 1917 | 91 000 000 |
| 1926 | 100 891 244 |
| 1939 | 108 377 000 |
| 1959 | 117 534 315 |
| 1970 | 130 079 210 |
| 1979 | 137 550 949 |
| 1989 | 147 400 537 |
| 1995 | 148 459 937 |
| 2002 | 145 166 731 |
| 2006 | 142 753 551 |
| 2010 | 142 856 536 |
| 2013 | 143 347 059 |
Розселення [ред.]
Більшість населення Росії зосереджена у головній смузі розселення — трикутнику, вершинами якого є Санкт-Петербург на півночі, Сочі на півдні і Іркутськ на сході. На північ від цього трикутника сприятливих кліматичних умов розташовується зона тайги і багаторічної мерзлоти; на південний схід від неї простягаються напівпустелі і пустелі.
У Сибіру, площа якої становить майже 3/4 території Росії, проживає менше чверті населення. Західна і центральна частини Європейської частини Росії найбільш щільно заселені і урбанізовані. У цих районах розташовані найбільші міста Росії і традиційні центри культури та промисловості. На Уралі населення сконцентроване головним чином між містами Нижній Тагіл і Магнітогорськ. У Сибіру населення зосереджене вздовж траси Транссибірської залізниці, на якій розташовані і її найбільші міста — Новосибірськ, Омськ, Красноярськ і Іркутськ і на території Кузнецького вугільного басейну.
Рух населення [ред.]
 |
 |
 |
|||
| Коефіцієнт народжуваності | Коефіцієнт смертності | Коефіцієнт природного приросту |
Національний склад [ред.]
Росія — багатонаціональна країна. Згідно з даними перепису населення 2002 року, в Росії проживають представники понад 160 національностей (етнічних груп).[1] Важливість цього факту відображена в преамбулі до Конституції РФ. Близько 80 % населення Росії становлять росіяни. Росіяни розселені по території країни нерівномірно: в деяких регіонах, таких як Інгушетія, становлять менше 5 % населення.
| Національний склад населення Росії[2][3] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| № | Етнос | Кількість (2002 р.) | % (2002 р.) | Кількість (2010 р.) | % (2010 р.) |
| 1 | Росіяни | 115 889 107 | 79,83 | 111 016 896▼ | 77,71▼ |
| 2 | Татари | 5 554 601 | 3,83 | 5 310 649▼ | 3,72▼ |
| 3 | Українці | 2 942 961 | 2,03 | 1 927 988▼ | 1,35▼ |
| 4 | Башкири | 1 673 389 | 1,15 | 1 584 554▼ | 1,11▼ |
| 5 | Чуваші | 1 637 094 | 1,13 | 1 435 872▼ | 1,01▼ |
| 6 | Чеченці | 1 360 253 | 0,94 | 1 431 360▲ | 1,00▲ |
| 7 | Вірмени | 1 130 491 | 0,78 | 1 182 388▲ | 0,83▲ |
| 8 | Аварці | 814 473 | 0,56 | 912 090▲ | 0,64▲ |
| 9 | Мордва | 843 350 | 0,58 | 744 237▼ | 0,52▼ |
| 10 | Казахи | 653 962 | 0,45 | 647 732▼ | 0,45▬ |
| Інші | 14 304 144 | 9,85 | 16 662 770▲ | 11,66▲ | |
Рідна мова найбільшш чисельних національностей (чисельністю понад 200 тис. осіб) за переписом 2010 р.
| Мова своєї національності |
Російська | Інша | |
|---|---|---|---|
| Росіяни | 99,9% | - | 0,1% |
| Татари | 79,2% | 20,5% | 0,3% |
| Українці | 24,2% | 75,6% | 0,2% |
| Башкири | 71,7% | 13,7% | 14,7% |
| Чуваші | 70,9% | 28,9% | 0,1% |
| Чеченці | 98,8% | 1,1% | 0,1% |
| Вірмени | 69,0% | 30,7% | 0,3% |
| Аварці | 92,7% | 1,3% | 6,0% |
| Мордва | 64,7% | 35,2% | 0,1% |
| Казахи | 72,2% | 27,3% | 0,4% |
| Азербайджанці | 83,6% | 15,3% | 1,1% |
| Даргінці | 98,0% | 1,6% | 0,4% |
| Удмурти | 62,2% | 37,7% | 0,1% |
| Марійці | 74,7% | 25,0% | 0,3% |
| Осетини | 92,6% | 7,1% | 0,3% |
| Білоруси | 17,3% | 82,5% | 0,2% |
| Кабардинці | 97,9% | 2,0% | 0,1% |
| Кумики | 98,2% | 1,5% | 0,4% |
| Якути | 93,3% | 6,7% | 0,0% |
| Лезгіни | 94,9% | 4,3% | 0,8% |
| Буряти | 78,5% | 21,4% | 0,1% |
| Інгуші | 98,3% | 1,5% | 0,1% |
| Німці | 10,8% | 89,1% | 0,1% |
| Узбеки | 81,0% | 17,0% | 2,0% |
| Тувинці | 98,4% | 1,5% | 0,1% |
| Комі | 59,6% | 40,4% | 0,1% |
| Карачаєвці | 97,6% | 2,3% | 0,1% |
| Цигани | 81,5% | 18,0% | 0,5% |
Українці в Росії [ред.]
За офіційними статистичними джерелами у 1719 році, чисельність українців в Росії становила 262,9 тис. ос., у 1795 році вона зросла до 810,9 тис. ос. Згідно з переписом кількість українців в Росії у 1897 року досягла 3,6211 млн, а у 1926 році — 7,873 млн. У повоєнні роки українці чисельно становили всього 3,359 млн, у 1989 році — 4,4 млн. Найбільше українців проживає у Москві, Санкт-Петербурзі, в районах Курська, Воронежа, Саратова, Самари, Астрахані, Владивостока, Кубані (Краснодарський край), Дону, від Оренбурга до Тихого океану, в Закаспійській області, в Приморському краю над рікою Уссурі, в Амурській області («Зелений Клин»).
Ряд авторів та організацій вважають офіційні оцінки чисельності українців в Росії заниженими. Альтернативні дані[4] дають приблизно 5 млн українців. Триває швидка асиміляція українців. Найстародавніші компактні поселення українців — у Воронезькій, Курській і Білгородській областях. Після «розкуркулювання» в 1930-х роках їхня кількість з 800 тис. — 1 млн. населення тут сильно змінилась і сьогодні становить 200 тис. українців. На Північному Кавказі проживає 460 тис. українців. Найкомпактніше в цьому регіоні українці проживають в Краснодарському краї та Ростовській області. У нафтових і газових районах Півночі та Західному Сибіру проживають: Тюменська область — 260 тис.; Ханти-Мансійський автономний округ — 150 тис.; Республіка Комі — 100 тис. чоловік. Всього в Сибіру та на Далекому Сході проживає 1,5 млн. українців. В областях і республіках Урало-Поволжського регіона (Челябінська, Оренбурзька, Саратовська області) — 800 тис. українців. В Москві та Московській області проживають до 500 тис. українців. У Санкт-Петербурзі та Ленінградській області до 250 тис. українців. З 1991 року триває процес трудової еміграції українців до Росії. Офіційно за період 1991–2002 роки це 1,244 млн чоловік. За оцінкам від 7 до 10 млн мешканців Росії є українцями за походженням.
Найбільші міста [ред.]
У Росії 12 міст з чисельністю населення понад 1 млн мешканців.
| Місце | Місто | Населення, осіб (офіційні попередні підсумки перепису 2010 року)[5] |
|---|---|---|
| 1 | Москва | 11 514 300 |
| 2 | Санкт-Петербург | 4 848 700 |
| 3 | Новосибірськ | 1 473 700 |
| 4 | Єкатеринбург | 1 350 100 |
| 5 | Нижній Новгород | 1 250 600 |
| 6 | Самара | 1 164 900 |
| 7 | Омськ | 1 154 000 |
| 8 | Казань | 1 143 600 |
| 9 | Челябінськ | 1 130 300 |
| 10 | Ростов-на-Дону | 1 089 900 |
| 11 | Уфа | 1 062 300 |
| 12 | Волгоград | 1 021 200 |
Мови [ред.]
- Докладніше у статті Список державних мов суб'єктів Російської Федерації
Державною мовою Російської Федерації на всій її території (згідно зі статтею 68 Конституції РФ) є російська мова. Республіки в складі РФ мають право надавати своїм мовам статус державних. Конституція РФ не згадує про права автономних округів та областей запроваджувати власні державні мови. Але на практиці автономні округи та області оголошують свої мови державними за допомогою власних статутів.
Народи Росії говорять більш ніж на 100 мовах і діалектах, що належать до індоєвропейської, алтайської та уральської мовних сімей, кавказької і палеоазіатської мовних груп. Найпоширенішою мовою в Росії є російська. Число носіїв ще восьми мов в РФ перевищує один мільйон чоловік. У 2009 році ЮНЕСКО визнала 136 мов на території Росії такими, що перебувають під загрозою зникнення.[6]
Рідна мова населення Росії за переписом 2010 р.[7]
| російська | 85,73% |
| татарська | 3,23% |
| чеченська | 1,03% |
| башкирська | 0,83% |
| чуваська | 0,74% |
| аварська | 0,61% |
| вірменська | 0,60% |
| даргінська | 0,42% |
| кабардино-черкеська | 0,41% |
| азербайджанська | 0,37% |
| кумицька | 0,36% |
| українська | 0,36% |
| осетинська | 0,36% |
| якутська | 0,35% |
| казахська | 0,34% |
| лезгінська | 0,33% |
| мордовська | 0,32% |
| інгушська | 0,32% |
| марійська | 0,28% |
| бурятська | 0,27% |
| удмуртська | 0,25% |
| карачаєво-балкарська | 0,24% |
Володіння мовами за переписом 2010 р.[8]
| Вказали володіння мовами | 138 312 535 |
| у тому числі: | |
| російською | 137 494 893 |
| англійською | 7 574 303 |
| татарською | 4 280 718 |
| німецькою | 2 069 949 |
| чеченською | 1 354 705 |
| башкирською | 1 152 404 |
| українською | 1 129 838 |
| чуваською | 1 042 989 |
| аварською | 715 297 |
| вірменською | 660 935 |
| французькою | 616 394 |
| кабардино-черкеською | 515 672 |
| даргинською | 485 705 |
| азербайджанською | 473 044 |
| осетинською | 451 431 |
| якутською | 450 140 |
| кумицькою | 426 212 |
| лезгінською | 402 173 |
| казахською | 401 455 |
| мордовською | 392 941 |
| марійською | 365 127 |
| удмуртською | 324 338 |
| інгушською | 305 868 |
| карачаєво-балкарсською | 305 364 |
| узбецькою | 273 451 |
| тувінською | 253 673 |
| бурятською | 218 557 |
Релігія [ред.]
Переважна більшість населення — православні християни; значну частину неслов'янських жителів становлять мусульмани-суніти. Основні релігії: православ'я (Російська Православна Церква), іслам, католицизм, протестантизм, іудаїзм, буддизм тощо.
Північ Росії [ред.]
Більша частина території сучасної Росії практично непридатна для проживання людини. У жодній країні світу на таких територіях люди не живуть на постійній основі (Північ Канади, Антарктида), за винятком місцевих народностей, які століттями адаптувалися до тяжких природних умов (ескімоси та алеути) і найманих робітників, що приїжджають за вахтовим методом.
На Півночі ж Росії постійно проживають 11 млн. людей (із них тільки 1,6 млн. — корінні народи).
Ось типовий приклад умов існування в центрі нікелевого виробництва в Норильську. Життя в цьому місті з населенням 205 тис. чоловік — справжній «роман жахів». У місті з 2003 припинено будівництво нового житла, при тому що офіційно 85% житла належить до категорії старого. За даними комісії Росприроднагляду, в Норильську у 2007 зафіксовано перевищення гранично допустимих норм важких металів у стічних водах: заліза — у 270 разів; фосфату — у 370 разів; нікелю — у 630 разів; нітратів — у 633 рази; міді — у 2400 разів[9].
Рівень захворюваності серед жителів Півночі Росії перевищує середній по країні утричі-вп'ятеро, а тривалість їхнього життя на 10 років нижча від середньої в Росії.
В цих, практично нестерпних для життя умовах видобувається 90% природного газу, 75 — нафти, 80 — золота, 90 — міді та нікелю, 100 — діамантів і платини та 25% — деревини, тобто там практично «кується багатство» Росії[10].
Тривалість життя [ред.]
Для Росії характерний дуже високий розрив між тривалістю життя жінок і чоловіків — майже 13 років (у світі загалом — близько чотирьох років, у розвинених країнах — шість-сім років). За цим показником Росія посідає перше місце у світі. Чоловіки в середньому живуть близько 58 років — через дуже велику частку смертей від так званих зовнішніх причин: травм, отруєнь, убивств і самогубств (у середньому по країні близько 13% усіх смертей).
За кількістю споживання алкоголю на душу населення, за кількістю вбивств (у середньому 80 тисяч на рік за офіційною статистикою, що враховує тільки моментальне вбивство на місці злочину), а також безпритульних дітей Росія в останні роки впевнено посідає перше місце у світі[11].
Соціальні хвороби [ред.]
Кількість засуджених у Росії наближається до 900 тис., рівень рецидивної злочинності перевищив 46%, офіційно зареєстровано 731 тис. безпритульних дітей, армія яких щороку збільшується на 130 тис. Ці цифри, особливо стосовно безпритульних, дуже занижено. За даними ж Інституту соціально-економічних досліджень РАН, до початку 2011 у Росії вже налічувалося: 4 млн. бомжів, 3 млн. жебраків, близько 5 млн. безпритульних дітей.
За даними Держкомстату РФ:
- майже кожна п’ята російська дитина — вихованець дитбудинку чи безпритульний (як правило, при живих батьках);
- після виходу з дитбудинку 30% випускників стають безхатченками, 20 — злочинцями і майже 10% — самогубцями[11].
Примітки [ред.]
- ↑ (рос.) «Национальный состав (график)». Итоги переписи населения 2002 года. Федеральная служба государственной статистики. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2011-07-03.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Национальный состав населения по регионам России (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 г. Национальный состав населения Российской Федерации (рос.)
- ↑ Газета «Лига Наций», 2000 рік.
- ↑ (рос.) Города с численностью населения 100 тысяч человек и более. Росстат. Федеральная служба Государственной статистики.
- ↑ (рос.) ЮНЕСКО: 136 мов в Росії знаходяться на межі зникнення. — Інтернет-журнал «Нова Політика», 20 лютого 2009 року, 14:12.
- ↑ Перепись 2010. Население наиболее многочисленных национальностей по родному языку
- ↑ Перепись 2010 г. Владение языками населением наиболее многочисленных национальностей
- ↑ О. Андрєєва «Арктика: что тормозит реализацию федеральных программ?». Всеросійський економічний журнал «ЭКО» № 12 за 2010 (рос.)
- ↑ В. Лаженцев «Социально-экономические проблемы Севера России», Всеросійський економічний журнал «ЭКО» № 12 за 2010 (рос.)
- ↑ а б dt.ua «Пострадянська Росія». Юрій Соболєв «Дзеркало тижня. Україна» №8, 04 Березень 2011
|
|||||
|
||||||||||||||
