Демпінг-синдром

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Демпінг-синдром
МКХ-10 K91.1
DiseasesDB 31227
eMedicine med/589
MeSH D004377

Демпінг-синдром - захворювання, яке є частим ускладненням хірургічних втручань на шлунку (резекція шлунку або ваготомія з антрумектомією). Спостерігається в 10-30 % хворих.

Етіологія та патогенез[ред.ред. код]

Демпінг-синдром - складний симптомокомплекс, пов'язаний із втратою шлунком резервуарної функції та швидкою евакуацією їжі з його культі з наступним прискореним просуванням її по тонкій кишці. При цьому активується симпатоадреналова система з різким збільшенням звільнення серотоніну та брадикініну зі слизової тонкої кишки.

Клініка[ред.ред. код]

Клінічно синдром проявляється різкою слабкістю, пітливістю, тахікардією, нудотою, рідше блювотою, проносом, що виникає через 10-15 хв після їжі, особливо солодких та молочних страв. При цьому спостерігаються різні вегето-судинні та нервово-психічні розлади, змінюється артеріальний тиск, зменшується об'єм циркулюючої крові.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування комплексне. Призначають висококалорійну дієту з обмеженням вуглеводів, що легко всмоктуються та подрібнений прийом їжі. З метою гальмування евакуації їжі зі шлунку та моторики кишечника призначають атропін 0,1 % розчин всередину по 5-8 крапель 2-3 рази на день перед їжею або п/ш по 0,5-1 мл 1-2 рази на день, гангліоблокатори.

При явищах зовнішньосектеторної недостатності підшлункової залози призначають панкреатичні та шлунково-ферментні препарати. Застосовують також загальноукріплюючу терапію (парентеральне введення вітамінів, гемотрансфузії) та седативні засоби. У тяжких резистентних до консервативної терапії випадках проводять реконструктивні операції.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. - Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.