Демпінг-синдром
| Демпінг-синдром |
|
| МКХ-10 | 91.1 |
|---|---|
| МКХ-9 | 564.2 |
| DiseasesDB | 31227 |
| eMedicine | med/589 |
| MeSH | D004377 |
Демпінг-синдром - захворювання, яке є частим ускладненням хірургічних втручань на шлунку (резекція шлунку або ваготомія з антрумектомією). Спостерігається в 10-30 % хворих.
Зміст |
Етіологія та патогенез [ред.]
Демпінг-синдром - складний симптомокомплекс, пов'язаний із втратою шлунком резервуарної функції та швидкою евакуацією їжі з його культі з наступним прискореним просуванням її по тонкій кишці. При цьому активується симпатоадреналова система з різким збільшенням звільнення серотоніну та брадикініну зі слизової тонкої кишки.
Клініка [ред.]
Клінічно синдром проявляється різкою слабкістю, пітливістю, тахікардією, нудотою, рідше блювотою, проносом, що виникає через 10-15 хв після їжі, особливо солодких та молочних страв. При цьому спостерігаються різні вегето-судинні та нервово-психічні розлади, змінюється артеріальний тиск, зменшується об'єм циркулюючої крові.
Лікування [ред.]
Лікування комплексне. Призначають висококалорійну дієту з обмеженням вуглеводів, що легко всмоктуються та подрібнений прийом їжі. З метою гальмування евакуації їжі зі шлунку та моторики кишечника призначають атропін 0,1 % розчин всередину по 5-8 крапель 2-3 рази на день перед їжею або п/ш по 0,5-1 мл 1-2 рази на день, гангліоблокатори.
При явищах зовнішньосектеторної недостатності підшлункової залози призначають панкреатичні та шлунково-ферментні препарати. Застосовують також загальноукріплюючу терапію (парентеральне введення вітамінів, гемотрансфузії) та седативні засоби. У тяжких резистентних до консервативної терапії випадках проводять реконструктивні операції.
Джерела [ред.]
- Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. - Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.
