Демір-Капу
| Демі́р-Капу́ | ||||
 | ||||
|
44°35′06″ пн. ш. 34°12′26″ сх. д. / 44.58500° пн. ш. 34.20722° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Автономна Республіка Крим[1] | |||
| Розташування |
Україна, Автономна Республіка Крим | |||
| Система | Кримські гори | |||
| Тип | гора[1] | |||
| Висота | 1540 м | |||
  Демі́р-Капу́ Демі́р-Капу́ (Україна) | ||||
 Демі́р-Капу́ Демі́р-Капу́ (Автономна Республіка Крим) | ||||
 | ||||
 Демір-Капу у Вікісховищі | ||||
Демі́р-Капу́ (крим. Demir Qapı) — гірська вершина в центральній частині Головного пасма Кримських гір, на південному заході Нікітської яйли.
Висота до 1540 м, друга за висотою після г. Роман-Кош (1545) вершина Кримських гір. Обмежена з північного сходу зниженням Гурзуфського сідла. Південно-східний схил пологий, південно-західний — скелястий, крутий.
Складається з вапняків. Схили та вершина безлісі, вкриті різнотравною гірсько-лучною рослинністю. Належить до Кримського заповідно-мисливського господарства.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Назва гори в дослівному перекладі з кримськотатарської мови означає «залізні ворота» (demir - «залізо», qapı (діалектний варіант qapu) - «двері», «ворота»). Ймовірно, воно походить від назви вузької частини яйли, що розташовується в півтора кілометрах на схід від вершини (цю назву наводить відомий краєзнавець М. А. Головкинський у своєму путівнику від 1894; в той же час використання подібної назви для вузьких проходів і ущелин в Криму - не рідкість).
Вершина являє собою конусовидное піднесення яйли, витягнуте приблизно в напрямку північ-південь. Західні схили вершини пологі, східні - кілька більш круті, зі східчастими скельними уступами. Вершина і її схили вкриті трав'янистою рослинністю, деревний покрив відсутній. Гора складена мергельними вапняками.
Вершина розташовується на території Кримського природного заповідника, тому відвідування її обмежене. У двох кілометрах на захід від Демір-Капу розташовується четверта за висотою вершина Кримських гір - Кемаль-Егерек, а приблизно в півтора кілометрах на південний схід - вихід на Романівське шосе і Альтанка вітрів.
Джерела[ред. | ред. код]
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Література[ред. | ред. код]
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
| |||||||||||||||||
| |||||||
