Дем'яненко Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Анатолій Дем'яненко
Anatoliy Demyanenko.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Анатолій Васильович
Дем'яненко
Дата народження 19 лютого 1959(1959-02-19) (55 років)
Місце народження Дніпропетровськ, Україна
Зріст 179 см
Прізвисько Муля[1]
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1978
1979—1989
1990—1991
1991—1992
1992—1993
СРСР «Дніпро» Д
СРСР «Динамо» К
НДР«Магдебург»
Польща «Відзев» (Лодзь)
Україна «Динамо» К
20 (1)
333 (28)
3 (0)
13 (0)
14 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1981—1990 СРСР СРСР 80 (6)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1993—1994
2005—2006
2006—2007
2008
2010—2012
2012—2013
Україна ЦСК ЗСУ (Київ)
Україна «Динамо» (Київ)
Україна «Динамо» (Київ)
Азербайджан «Нефтчі» (Баку)
Узбекистан «Насаф» (Карші)
Україна «Волинь»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 27 квітня 2013.

Анато́лій Васи́льович Дем'я́ненко (* 19 лютого 1959, Дніпропетровськ) — радянський і український футболіст та тренер. Заслужений майстер спорту СРСР. Учасник трьох чемпіонатів світу. За кількістю проведених ігор (80) займає 4 місце серед усіх гравців збірної СРСР і поступається лише Олегові Блохіну, Ринатові Дасаєву та Альбертові Шестерньову. Віце-чемпіон Європи 1988. Один з найрезультативніших захисників у історії київського «Динамо». Увійшов до збірної «Динамо» за 80 років (1927—2007, на думку читачів газети «Команда»).

Життєпис[ред.ред. код]

Гравець[ред.ред. код]

Народився 19 лютого 1959 у Дніпропетровську. Вихованець футбольної школи «Дніпро-75». Перші тренери — Михайло Коломоєць та Володимир Ануфрієнко. У дитинстві окрім футболу захоплювався хокеєм.

У «Дніпрі» від 1976 року. За головну команду 19-річний Дем'яненко зіграв перший матч у сезоні 1978 (всього у чемпіонаті 1978: 20 ігор, 1 гол). До київського «Динамо» оборонця запросив Анатолій Андрійович Сучков після гри «Дніпра» на щорічному молодіжному турнірі «Переправа» в Сухумі у 1978 році.

Сезон 1979 20-річний дніпропетровець почав вже у складі «Динамо» Київ. З перших ігор Дем'яненко став головним лівим захисником — він добре працював у відборі та часто бігав у напад, чимало забивав. Вже у першому ж київському сезоні (1979) він увійшов до списку «33 найкращих». У 1980 та 1981 рр. разом із «Динамо» стає чемпіоном Радянського Союзу. Анатолій Дем'яненко відзначався швидкими проходами флангом і потім міг віддати точну передачу партнерові у центр. Проте один зі своїх найвідоміших голів він забив досить незвичним для нього способом — у фіналі Кубка СРСР 1985 Дем'яненко відзначився дуже красивим діагональним пострілом зі штрафного, хоча він стандарти переважно не виконував. Того року київське «Динамо» зробило «дубль», перемігши й у чемпіонаті, а 26-річного гравця назвали найкращим футболістом СРСР. У чемпіонаті СРСР 1985 він забив 8 голів за 34 гри, показавши зразок гри атакувального оборонця.

У 1/16 фіналу Кубка володарів кубків 1985/86 «Динамо» зустрічалося з голландським «Утрехтом». Перша гра відбувалася на чужому полі і до 82-ї хвилини кияни поступалися 2:0. Але, після комбінації, яку розіграли Ігор Бєланов (який щойно вишов на заміну) та Олександр Заваров, м'яч потрапив до Анатолія Дем'яненка. Оборонець відважився на удар здалеку і забив. Згодом той м'яч Дем'яненка назвали «голом надії». Через 2 тижні «Динамо» впевнено відігралось на власному полі — 4:1. Після цього кияни перемогли румунську «Університатя» (2:2 в Румунії; 3:0 у Києві, де 1 гол забив Дем'яненко), австрійський «Рапід» (4:1 у Відні; 5:1 у Києві), чехословацьку «Дуклу» (3:0 вдома; 1:1 у Празі). На фінал проти мадридського «Атлетіко», де українські спортсмени перемогли 3:0, команду «Динамо» з капітанською пов'язкою вивів саме Анатолій Дем'яненко — один із лідерів українського клубу. Він був капітаном аж до 1990 року. Зігравши на своєму третьому чемпіонаті світу — ЧС в Італії 1990, Дем'яненко став лише 4-им радянським футболістом (після Яшина, Безсонова і Дасаєва), якому вдалося подібне. Кар'єру завершував у НДР та Польщі. Останній сезон в якості футболіста — 1992/93, провів у «Динамо» Київ.

Тренер[ред.ред. код]

У 1993 році тренував київський ЦСК ЗСУ та бориспільський «Борисфен». Потім, коли наставником «Динамо» став Йожеф Сабо, то до тренерського штабу запросили і Анатолія Дем'яненка.

У 2005 році очолив клуб після звільнення Леоніда Буряка. Команда перебувала не в найкращому стані - програвши в 2 кв. раунді Ліги чемпіонів швейцарському «Тюну», «Динамо» вперше за 9 років не пройшло до групового турніру. Та й в Чемпіонаті України було не солодко - після перших п'яти турів кияни посідали 3 місце. Перші три місяці Анатолій Васильович був виконуючим обв'язки, пізніше Ігор Суркіс затвердив його на посаді. Дем'яненко зумів покращити позицію, проте головної цілі не було досягнуто - в «золотому матчі» «Динамо» програло чемпіонат донецькому «Шахтарю». Той сезон в Україні для Дем'яненка виявився не досить вдалим, хоч кияни виграли Кубок.

Анатолій Дем'яненко у 2012 році

Наступний сезон для «біло—синіх» виявився вельми успішним — в Україні команда виграла все: золотоий «дубль», тобто перемога в Чемпіонаті і в Кубку України, і Суперкубок України. Єдине, що дещо затьмарило той сезон — провалений сезон в Лізі чемпіонів, де «динамівці» не досягли жодної перемоги, набравши лише 2 очки в групі. До групового турніру Ліги Чемпіонів «Динамо» пройшло, в 2 кваліфікаційному раунді раунді розгромивши в обох матчах лієпайський «Мєталург» (4:0 і 4:1), а в 3 кваліфікаційному раунді перемігши сильний турецький «Фенербахче» (нічия 2:2 в Стамбулі і перемога 3:1 в Києві). Груповий етап для киян виявився жахом — 1:4 вдома зі «Стяуа (Бухарест)», 5:1 з мадридським «Реалом», 0:3 вдома з «Олімпік Ліон» після першого кола.

Вже наступний початок сезону кияни почали невдало — незважаючи на перемогу в Суперкубку, в Чемпіонаті на перемогу «Динамо» дочекалось лише в п'ятому турі (7:3 проти львіських «Карпат»), після чого «біло-сині» все ж вийшли на серію з п'яти перемог. Проте це не помогло, і вже тоді загрожувала втрата Ліги Чемпіонів на наступний рік. Єдиним пріоритетом стала Ліга чемпіонів УЄФА. «Динамо» впевнено пройшло до групового турніру після перемоги в 3 кваліфікаційному раунді над боснійським «Сараєво» (перемоги 3:0 в Києві і 1:0 в Сараєво), проте поразка 2:0 від італійської «Роми» в першому матчі групового турніру означала звільнення Дем'яненка з посади.

У січні 2008 року очолив азербайджанський «Нефтчі».[2] 23 серпня 2008 звільнений з посади головного тренера «Нефтчі» за взаємною згодою сторін.

У серпні 2010 року призначений головним тренером узбецького клубу «Насаф» (Карші).[3] В тому сезоні Дем'яненко з клубом здобув бронзові медалі узбецького чемпіонату.

У 2011 році разом «Насафом» виграв Кубок АФК — другий за значимістю клубний турнір Азії.

В січні 2012 року очолив луцьку «Волинь». В тому ж сезоні під його керівництвом луцька команда дійшла до півфіналу кубку України, в якому в драматичному поєдинку з рахунком 4-3 програла донецькому «Шахтарю». В новому сезоні команда залишилась середняком Прем'єр-ліги, проте з 2013 року в команді розпочались фінансові труднощі, через що команда змушена була їздити на виїзні матчі на поїзді і результати волинян значно погіршились. Після чотирьох поразок поспіль з загальним рахунком 8-0, 26 квітня 2013 року Дем'яненка було звільнено з посади головного тренера[4].

Статистика виступів[ред.ред. код]

Клубна[ред.ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Інші Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Дніпро 1978 20 1 0 0 0 0 - - 20 1
Динамо 1979 32 0 3 0 6 2 - - 41 2
1980 32 2 8 0 2 0 - - 42 2
1981 29 2 4 0 5 0 1 0 39 2
1982 32 5 3 0 4 1 - - 39 6
1983 33 3 1 0 2 0 - - 36 3
1984 33 2 7 0 0 0 - - 40 2
1985 34 8 2 1 9 2 - - 45 11
1986 29 2 5 0 9 0 1 0 44 2
1987 29 1 4 2 1 0 1 0 35 3
1988 30 1 4 0 0 0 - - 34 1
1989 5 2 2 0 0 0 - - 7 2
1990 15 0 1 0 1 0 - - 17 0
Магдебург 1990-1991 3 0 0 0 0 0 - - 3 0
Відзев 1991-1992 13 0 0 0 0 0 - - 13 0
Динамо 1992-1993 14 1 2 0 4 0 - - 20 1
Всього за Динамо 347 29 46 3 43 5 3 0 439 37
Всього за кар'єру 383 30 46 3 43 5 3 0 475 38
  • Інші - Кубок Сезону СРСР
  • Статистика в Кубках СРСР та єврокубках подана за схемою "осінь-весна" та зарахована в рік початку турніру

Збірна[ред.ред. код]

СРСР СРСР
Рік Ігри Голи
1981 4 1
1982 10 0
1983 9 2
1984 4 0
1985 14 2
1986 12 0
1987 7 0
1988 16 1
1989 2 0
1990 2 0
Загалом 80 6

Титули та досягнення[ред.ред. код]

Як гравця[ред.ред. код]

Як тренера[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]