Дерев'янко Павло Юрійович
| Павло Дерев'янко | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Павло Юрійович Дерев'янко |
| Дата народження | 2 липня 1976 (47 років) |
| Місце народження | Таганрог, СРСР |
| Громадянство |
 Росія |
| Alma mater | Російський університет театрального мистецтва |
| Професія | кіноактор |
| Кар'єра | 2001 — наст. час |
| IMDb | ID 1125711 |
| depablo.ru | |
 Дерев'янко Павло Юрійович у Вікісховищі | |
Павло́ Ю́рійович Дерев'я́нко (нар. 2 липня 1976, Таганрог, СРСР) — російський актор театру і кіно.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 2 липня 1976 року в місті Таганрог.
Навчався в Києві, а потім приїхав до Москви, вступив до ГІТІС на курс Леоніда Хейфеца.
Влітку 1996 року, після закінчення першого курсу ГІТІСу, був засуджений на 1 рік (умовно) за незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів.[1]
На другому курсі, коли з іншими студентами ставили спектакль «Затоварена бочкотара», його помітив режисер Олександр Котт. Режисерові сподобався талановитий хлопець, і через три роки, коли Котт почав зйомки свого фільму «Їхали два шофера», він розшукав Павла. У той час Павло репетирував в проекті Олега Меншикова «Кухня», але від пропозиції Олександра Котта він не зміг відмовитися.
«У Меньшикова був театральний проект, у мене була маленька роль, — говорить Павло. — А тут пропозиція знятися в кіно, а в головній ролі. Порівняти це з кіно, з експедицією в тайгу — навіть поряд не стояло. Завжди потрібно приймати рішення, навіть якщо це комусь не приємно. Я свій вибір зробив».
У картині «Їхали два шофера» йому була запропонована головна роль легендарного шофера Кольки Снєгірьова з пісні «Чуйський тракт» — привабливого, меткого хлопця, що закохався в дівчину-шофера Раю (Ірина Рахманова). Фільм «Їхали два шофера» був тепло прийнятий глядачами, а роль Кольки Снєгірьова принесла починаючому акторові першу популярність. Наступного року він знявся в серіалі «Ділянка».
Наступні роботи молодого актора — роль Нестора Махно в «Дев'ять життів Нестора Махна» (2006), міліціонера, що влаштовує п'яний скандал в поїзді, в бойовику «Антикілер-2» та роль штрафника Курчати у військовому серіалі «Штрафбат».
Особисте життя[ред. | ред. код]
Від колишньої фактичної дружини Дарини Мясіщевої є дві дочки: Варвара (2010)[2] і Олександра (2014)[3].
У 2019 році актор придбав ділянку на Алтаї - пара планувала там будувати будинок.[4]
У березні 2020 року розлучився.[5][6]
Громадянська позиція[ред. | ред. код]
В жовтні 2023 року внесений до бази даних центру «Миротворець» за порушення державного кордону України літом цього ж року, посягання на територіальну цілісність, інформаційну підтримку сепаратистських утворень ДНР[7].
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
- «Затоварена бочкотара» — Володя Телескопів
- «Роберто Зукко» — Роберто Зукко
- «Шинель» — Акакій Акакійович Башмачкіна
- «Герой» — Крістофер Мехоун
- «Імаго pigmalionum» — Полковник Пікерінг
- «Дама чекає, кларнет грає» — «молодий коханець»
- «Майстер і Маргарита» — Кот Бегемот
- «Бі-фем» — Мати
- «Вій» — Хома Брут
- «Крихітка Цахес» — «Цахес»
- «Русские гірки» — «Гуго Пектораліс»
- «Дядя Ваня» — Дядя Ваня
- «Портрет» — Чартков
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 2001 — Їхали два шофери — Коля
- 2001 — Змішувач
- 2002 — По той бік вовків (серіал) — Коля-інвалід
- 2002 — Льодовиковий період (серіал)
- 2003 — Ділянка (серіал) — фельдшер Вадик
- 2003 — Батьківщина чекає (серіал)
- 2003 — Як би не так
- 2003 — Жінки в грі без правил
- 2003 — Антикілер 2: Антитерор
- 2003 — Француз — попутник у поїзді
- 2003 — Бабуся — один Віті
- 2004 — Штрафбат — Ципа
- 2005 — Взяти Тарантіно — Гоша
- 2005 — Справа про «Мертвих душах» (серіал) — Башмачкіна, Шиллер, Чичиков
- 2005 — Єсенін (серіал) — Олексій Олексійович Ганін
- 2005 — Люби мене — Шурик
- 2005 — Бій з тінню
- 2006 — Дев'ять життів Нестора Махна — Нестор Махно
- 2007 — Неваляшка — Іван Жуков
- 2007 — Бій з тінню 2: Реванш
- 2007 — Кука — Серьога
- 2007 — Утікачки — Веня
- 2008 — Брати Карамазови — Павло Смердяков
- 2008 — У гостях у Sкаzкі
- 2008 — Плюс один — Кролик
- 2008 — Гітлер капут! — штандартенфюрер Олаф Шуренберг — Шура Осєчкін
- 2009 — На морі! — Паша
- 2009 — Кішечка
- 2010 — Щасливий кінець — стриптизер Паша
- 2010 — Брестська фортеця — майор, полковий комісар Фомін
- 2010 — Любов під прикриттям
- 2010 — Кохання у великому місті 2 — охоронець спорт-корпусу
- 2010 — Стомлені сонцем 2
- 2010 — Я не Я — співак Ангел
- 2011 — Ріо (мультфільм) — Голубчик (голос)
- 2012 — Ржевський проти Наполеона — Ржевський
- 2015 — Кривава леді Баторі — Атілла
- 2016 — П'ятниця — Геннадій Антонов, психолог
- 2017 — Салют-7 — Віктор Альохін, бортінженер
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Деревянко впервые о сексе втроем и своем тюремном сроке - Экспресс газета. web.archive.org. 20 вересня 2020. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 30 квітня 2023.
- ↑ Павел Деревянко признался, что живет отдельно от семьи - Вокруг ТВ. web.archive.org. 21 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 30 квітня 2023.
- ↑ Павел Деревянко: «У меня три дома, и в двух меня всегда ждут» — tele.ru. web.archive.org. 21 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 30 квітня 2023.
- ↑ Павел Деревянко построит дом на Алтае. gorniy-altai.ru (рос.). Процитовано 30 квітня 2023.
- ↑ «Мы разошлись»: Павел Деревянко разорвал отношения с матерью своих двух дочерей. The Voice (рос.). Процитовано 30 квітня 2023.
- ↑ Актор Павло Дерев'янко розлучився з 27-річною моделлю. lifestyle.segodnya.ua (англ.). Процитовано 30 квітня 2023.
- ↑ еревянко Павел Юрьевич / Derevyanko Pavel YUrevich
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 13 листопада 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Павло Дерев'янко на iLoveCinema.Ru (рос.)
- Інтерв'ю з Павлом Дерев'янко на TheBestPhotos.ru [Архівовано 10 березня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
|
