Деревноволокниста плита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Деревне волокно.
Деревноволокниста плита середньої щільності.

Деревноволокниста плита[1], ДВП — матеріал, що отримується гарячим пресуванням маси або сушкою деревноволокнистого килиму (м'які ДВП), що складається з целюлозних волокон, води, синтетичних полімерів і спеціальних добавок.

Типи[ред.ред. код]

Сировина[ред.ред. код]

Сировиною для виробництва ДВП служать перероблені в волокно за допомогою дефібраторів подріблена деревина і костриця рослин. У деревну масу додають гідрофобізатори: парафін, каніфоль (підвищує вологостійкість). Для підвищення фізико-механічних властивостей в композит вводять синтетичні смоли (кількість смоли варіюється від 4% до 8%, залежно від співвідношення хвойних-листяних волокон). При виробництві м'яких плит, сполучний матеріал може не застосовуватися, зважаючи на склейку лігніну, що входить до складу волокон, при високих температурах. Також застосовуються спеціальні добавки, такі як антипірени, антисептики. Для виробництва надтвердих деревноволокнистих плит (марка СТ) застосовують просочення побічним продуктом переробки талової олії — пектоліт. Міцність плит зростає на 20-30%.

Використання[ред.ред. код]

Використовується в будівництві, вагонобудуванні, у виробництві меблів, столярних та інших виробів і конструкцій, захищених від зволоження, а також при виробництві тари; як основа для картин в олійного живопису.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]