Державець

Держа́вець — феодал у Литовському великому князівстві, шляхетській Польщі у 15-18 ст., що довічно або протягом певного часу користувався державними земельними маєтностями. Державець міг бути магнат, шляхтич або представник козацької старшинської верхівки, якого литовський великокнязівський або польсько-шляхетський уряди нагороджували за службу маєтностями. За правним статусом маєтності Державці були близькими до рангових маєтностей на Лівобережній Україні. Користуючись прибутками з маєтності, Д. не мав права її продавати, дарувати, заповідати, закладати за борги. На Лівобережній Україні Д. були позбавлені маєтностей після вигнання польсько-шляхетських загарбників на початку визвольної війни українського народу 1648—1654 рр.; на Правобережній Україні — після її приєднання до Російської держави в кінці 18 ст.

Джерела

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-Луцьк: Вежа, 2000.
• Рад. енциклопедія історії України.- К., 1969.- т.1.