Державна бібліотека в Берліні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Державна бібліотека в Берліні — Прусська культурна спадщина
The Staatsbibliothek zu Berlin – Preußischer Kulturbesitz
StabiMitte 1a.jpg
Старий корпус бібліотеки (Унтер-ден-Лінден)
Телефон +4930 266-0
Засновано 1661
Кількість філій 3
Зібрання
Обсяг фондів 22,2 млн одиниць збереження
Інші відомості
Директор Барбара Шнайдер-Кемпф
Штат бл. 1000
Веб-сайт http://staatsbibliothek-berlin.de/

Державна бібліотека в Берліні (нім. Staatsbibliothek zu Berlin) — найбільша універсальна наукова бібліотека Німеччини, яка є власністю Фонду прусської культурної спадщини.

Історія[ред.ред. код]

Бібліотека заснована у 1661 році курфюрстом Бранденбургу Фрідріхом Вільгельмом як Курфюрстська бібліотека у Кельні на Шпре (нім. Churfürstliche Bibliothek zu Cölln an der Spree). У 1701 році Фридрих I переіменував її на Королівську бібліотеку в Берліні (нім. Königliche Bibliothek zu Berlin). Після повалення монархії у Німеччині у кінці Першої світової війни бібліотека отримала нову назву — Прусська державна бібліотека (нім. Preußische Staatsbibliothek).

Розвиток бібліотеки був перерваний у часи Другої світової війни. В цей час фонди бібліотеки (тоді близько трьох мільйонів томів книг та інших матеріалів) були вивезені у безпечні місця і приховані у 30 монастирях, замках та соляних шахтах Гессену та Сілезії. Після закінчення війни та розділу Німеччини у 1945 році лише незначна частина бібліотечних фондів була повернена у приміщення бібліотеки на Ундер-ден-Лінден (нині Будівля 1). Основні матеріали були перевезені до західної окупаційної зони у Марбург і повернулися до Берліну (у приміщення на Потсдамській вулиці, нині Будівля 2) лише у кінці 1970-х років. Інші частини фонду були вивезені до бібліотек Польщі та СРСР, де вони зберігаються досі. Найзначнішою серед цих колекцій є Берлінка (близько 300 тис. одиниць збереження), яка була оголошена частиною репарації Німеччини на користь Польщі. Наразі тривають міжурядові дискусії щодо повернення цих цінностей Німеччині.

Таким чином, після Другої світової війни на базі Прусської державної бібліотеки було утворено дві установи: Німецьку державну бібліотеку (нім. Deutsche Staatsbibliothek) у Східному Берліні та Державну бібліотеку прусської культурної спадщини (нім. Staatsbibliothek Preußischer Kulturbesitz) у Західному Берліні. У 1980-х рр. у цих бібліотеках розпочалися консультації щодо можливостей возз'єднання. Після об'єднання Німеччини ці процеси посилилися. Так, 1 травня 1990 року бібліотеками був опублікований спільний меморандум «Німецька державна бібліотека та Державна бібліотека прусської культурної спадщини і їхнє спільне майбутнє як Єдиної державної бібліотеки Берліну» (нім. Die Deutsche Staatsbibliothek und die Staatsbibliothek Preußischer Kulturbesitz und ihre gemeinsame Zukunft als «Vereinigte Staatsbibliotheken zu Berlin»). 1 січня 1992 року дві установи були передані у керування Фонду прусської культурної спадщини та об'єднані під сучасною назвою «Державна бібліотека в Берліні — Прусська культурна спадщина»[1].

Будівлі бібліотеки[ред.ред. код]

Колишня будівля Старої бібліотеки на Бебельплац (прозвана Комодом)

До 1780 року бібліотека розміщувалася у аптекарському флігелі Берлінського міського палацу.

«Комод» на Оперній площі (1780—1913)[ред.ред. код]

У другій половині XVIII ст. постало питання побудови для бібліотеки власного приміщення. За цю роботу у 1775 році взявся архітектор Георг Христіан Унгер. Король Фридрих I Великий наказав скопіювати проект Міхаелертракту віденьського Гофбурга роботи архітектора Йозефа Емануеля Фішера фон Ерлах. Будівлю для бібліотеки, зібрання якої нараховували на той час близько 150 тис. томів, було споруджено у 1780 році у західній частині Бебельплац, раніше Оперної площі (нім. Opernplatz), на Унтер-ден-Лінден. За свої витончені форми вже більше двохсот років берлінці з любов'ю називають будівлю Старої бібліотеки «комодом».

Тут є історичний парадокс: проект Міхаелертракту, у дещо зміненій формі, в самому Відні був реалізований лише у 1889—1893 рр. Таким чином, берлінська копія на сто років старша віденського оригіналу.

Зараз у «Комоді» розміщується юридичний факультет Гумбольдтського університету. У 19131914 роках Королівська бібліотека переїхала у нову будівлю за адресою Унтер-ден-Лінден 8, яка зараз є однією з двох головних будівель Державної бібліотеки в Берліні.

Будівля на Унтер-ден-Лінден (з 1914 року)[ред.ред. код]

Внутрішній двір будівлі Державної бібліотеки на Унтер-ден-Лінден

Бібліотека на Унтер-ден-Лінден сформувалася як центр історичних досліджень. У 19031914 роках за проектом архітектора та придворного зодчого Ернста фон Іне для Королівської бібліотеки була збудована найбільша історична будівля округу Мітте площею 170 на 107 м. У 1944 році в ході воєнних дій був зруйнований функціональний і архітектурний центр будівлі — Купольний зал. Загалом, через бомбардування, було зруйновано 40% площ будівлі[2].

З 2000 року триває реконструкція будівлі з одночасною добудовою нових приміщень: головного читального зала, книгосховища відкритого доступу, сейфових книгосховищ, читального залу рідкісних видань та приміщень громадського призначення. Завершення робіт за проектом «HG Merz» намічено на 2011 рік. Одночасно проводяться санаційні роботи у історичній будівлі та об'єднання всіх корпусів у єдиний бібліотечний комплекс. Ці заходи мають на меті забезпечити до 2013 року всі умови для функціонування бібліотеки на найсучаснішому рівні[2].

Будівля на Потсдамській вулиці (з 1978 року)[ред.ред. код]

Будівля Державної бібліотеки на Потсдамській вулиці в Культурфорумі

Бібліотека на Потсдамській вулиці створювалася як «бібліотека сучасності». Величезний «книжковий корабель» був побудований на території берлінського Культурфоруму за проектом архітектора Ганса Шаруна у 19671978 роках. Після смерті Шаруна у 1972 році будівництво бібліотеки завершив його учень Едгар Віснієвскі.

Широкому загалу ця будівля відома завдяки фільму Віма Вендерса «Небо над Берліном». Янголи — головні герої фільму — слухають думки читачів у читальних залах бібліотеки на Потсдамській вулиці.

Тридцятирічна експлуатація Будівлі 2 зумовила необхідність її часткової реставрації. Серед основних завдань відновлювальних робіт — заміна азбестових будівельних блоків споруди. У 1960—1970-х роках азбестові матеріали часто використовувались у будівництві. В тому числі, вони використовувались при будівництві «книжкового корабля» Культурфоруму. Сучасні вимірювання довели небезпечність повітря, забрудненого азбестовим пилом, для читачів та співробітників бібліотеки. Ремонтні роботи розпочалися у 2006 році. Щоб уникнути закриття великих площ приміщення для відвідувачів, був розроблений план ремонтних робіт, розрахований на 8-9 років[3].

До 2011 року у берлінському районі Фрідріхсхаген має завершитися будівництво третьої основної будівлі Державної бібліотеки в Берліні. Планування цієї будівлі розпочалося у 2004 році, роботи очолив мюнхенський архітектор Еберхард Віммер[4].

Фонди бібліотеки[ред.ред. код]

Склад фондів[ред.ред. код]

За своїм видовим та тематичним складом фонди Державної бібліотеки у Берліні є універсальними. Бібліотека має документи на різних носіях з усіх наукових дисциплін, проте, наявна деяка спеціалізація на психології, гуманітарних та суспільних науках. За мовною та територіальною ознаками фонд бібліотеки також є універсальним. Це особливо важливо в аспекті того, що Національна бібліотека Німеччини (на відміну від інших національних бібліотек) зосереджується виключно на німецькомовній літературі. Таким чином, опрацювання значної частини німецької екстеріорики (а саме, документів, що стосуються Німеччини, але видані іншими мовами) є важливим завданням Державної бібліотеки у Берліні як найбільшої універсальної бібліотеки держави.

Фонд універсальний за хронологічною ознакою. Лише половина документів бібліотечного фонду відноситься до так званих «сучасних фондів»[5]. Це приблизно 7000 000 книг і журналів, опублікованих на всіх мовах світу після 1945 року, офіційні документи та інші матеріали. Іншу половину фондів складають так звані «спеціальні фонди». Це приблизно 3 млн історичних гравюр, раритетних та особливо цінних книг, інкунабули, автографи великих науковців та митців, історичні рукописи західної та східної традицій тощо.

За видовим складом фонди бібліотеки включають[6]:

Скарби бібліотеки[ред.ред. код]

Поштова марка НДР серії Скарби бібліотек НДР

У Берлінській державній бібліотеці зберігаються унікальні цінності світової культури. Серед них, десятки тисяч безцінних автографів, 200 тисяч рідкісних друкованих видань, в тому числі ранньої епохи Мін, рукописи періоду Середніх віків та раннього Нового часу, колекція німецьких друкованих видань 1871—1912 років, архіви видатних вчених та історичні газети з усього світу тощо.

До найцінніших скарбів бібліотеки належать Псалтир Людовика Німецького (IX ст.) та розкішно оздоблений примірник Біблії Ґутенберґа. Найдавнішою рукописною книгою у фонді бібліотеки є коптський кодекс біблейської «Книги притч Соломонових» (III ст.), найдавніший друкований документ фонду — буддійський текст «Хякуманту Дарані» (VIII ст., Японія)[6].

Дуже багатими є фонди нотних автографів великих композиторів. Так, бібліотека має значне зібрання рукописів Вольфганга Амадея Моцарта, в тому числі, автографи майже всіх його найвідоміших опер[6]. Вона зберігає також 80% всіх автографів Йоганна Себастьяна Баха, в тому числі, нотні автографи таких творів, як «Висока меса» сі-мінор, «Страсті за Йоаном» та «Страсті за Матвієм»[6]. Безцінний фонд автографів Людвіга ван Бетховена; бібліотека зберігає оригінали його четвертої, п'ятої, восьмої та дев'ятої симфоній[6]. Автограф Дев'ятої симфонії Бетховена 2001 року був включений до міжнародного реєстру «Пам'ять світу».

Поштова марка НДР серії Скарби бібліотек НДР

Серед інших визначних авторських рукописів, «Декамерон» Джованні Бокаччо, текст національного гімну Німеччини у рукописі Августа Генріха Гофманна фон Фаллерслебена, одне з особливо рідкісних видань «95 тез про індульгенції» Мартіна Лютера, автографи Готхольда Ефраїма Лессінга, Йоганна Вольфганга Ґете та Генріха фон Клейста. Окремо слід виділити також «Карту Німеччини» Миколи Кузанського (1491) та розкішний рукопис віршів Гафіза (1560)[6].

Значна частка особливо цінних документів була втрачена бібліотекою під час Другої світової війни. Частина фондів, евакуйованих від бомбардувань, після закінчення війни опинилися на території Польщі. Ця частина фондів, відома як «Берлінка», включає близько 300 тис. томів середньовічних рукописів, автографів (в тому числі, Мартіна Лютера, Йоганна Вольфганга Ґете, Фрідріха Шиллера, братів Грімм та ін.), більшість нотних автографів Моцарта та Бетховена.

Докладніше у статті Берлінка (бібліотека)

Обслуговування[ред.ред. код]

Для пошуку та замовлення документів бібліотека пропонує читачам систему електронних каталогів і картотек. Правила користування бібліотекою дозволяють доступ до фондів будь-яким особам віком понад 18 років[7].

Література[ред.ред. код]

  • Peter Jörg Becker und Tilo Brandis: Staatsbibliothek zu Berlin, Preußischer Kulturbesitz, altdeutsche Handschriften. Kulturstiftung d. L. 1995
  • Ralph Breslau: Verlagert, verschollen, vernichtet … Das Schicksal der im Zweiten Weltkrieg ausgelagerten Bestände der Preußischen Staatsbibliothek. Staatsbibliothek zu Berlin, Berlin 1995 ISBN 3-88053-060-2
  • Walter Ederer und Werner Schochow (Hrsg.): 325 Jahre Staatsbibliothek in Berlin. Das Haus und seine Leute. 1986 ISBN 3-88226-275-3
  • Barbara Schneider-Kempf: 25 Jahre Scharoun-Bau. 25 Jahre Staatsbibliothek an der Potsdamer Straße. Berlin 2004
  • Werner Schochow: Bücherschicksale. Die Verlagerungsgeschichte der Preußischen Staatsbibliothek. Auslagerung, Zerstörung, Entfremdung, Rückführung. Dargestellt aus den Quellen. Berlin 2003 ISBN 3-11-017764-1
  • Gudrun Voigt: Die kriegsbedingte Auslagerung von Beständen der Preußischen Staatsbibliothek und ihre Rückführung. Eine historische Skizze auf der Grundlage von Archivmaterialien. Kleine historische Reihe des Laurentius Verlages. Bd. 8. Laurentius, Hannover 1995 ISBN 3-931614-08-5

Примітки[ред.ред. код]

  1. (нім.)«Die Staatsbibliothek zu Berlin - Preußischer Kulturbesitz seit 1990». Staatsbibliothek zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz. Процитовано 2010-05-30. 
  2. а б (нім.)«Die Zukunft des Standorts Unter den Linden 8». Staatsbibliothek zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2010-06-12. 
  3. (нім.)«Haus Potsdamer Straße 33». Staatsbibliothek zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2010-06-12. 
  4. (нім.)«Ab 2011 ein weiterer Standort: Speichermagazin Friedrichshagen». Staatsbibliothek zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2010-06-12. 
  5. (нім.)«Tauchen Sie ein in die vielgestaltige Welt der Staatsbibliothek!». Staatsbibliothek zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2010-06-12. 
  6. а б в г д е (рос.)«Государственная библиотека в Берлине – Краткая информация». Staatsbibliothek zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2010-05-30. 
  7. (нім.)«Benutzungsordnung. Gebührenordnung: vom 4. Dezember 2006 mit Wirkung vom 2. Januar 2007». Staatsbibliothek zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz. Процитовано 2010-06-12. 

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 52°39′23″ пн. ш. 13°22′13″ сх. д. / 52.65639° пн. ш. 13.37028° сх. д. / 52.65639; 13.37028