Державний кордон України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта України
Україно-румунський кордон у Сіреті

Державний кордон України — лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території, — суші, вод, надр, повітряного простору — тобто межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України.

Охороною Державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах займається Державна прикордонна служба України, — у повітряному та підводному просторі — Збройні сили України.

Україна межує з сімома країнами: Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Росія і Білорусь.

Загальна протяжність українського кордону становить 6992,982 км.

Сухопутні межі[ред.ред. код]

Україна на суходолі межує з сімома вище зазначеними країнами, на сухопутну ділянку кордону припадає 5637,982 км:

Держава Відстань
Республіка Польща 542,39 км, у т.ч. річкова 187,3 км
Словацька Республіка 97,852 км, у т.ч. річкова 2,3 км
Угорська Республіка 136,7 км, у т.ч. річкова 85,1 км
Румунія 613,8 км, у т.ч. річкова 292,2 км і морська 33 км
Республіка Молдова 1222 км, у т.ч. річкова 267 км, Придністров’я 452 км
Російська Федерація 2295,04 км, у т.ч. сухопутна 1974,04 і морська 321 км
Республіка Білорусь 975,2 км, у т.ч. річкова 325,9 км

Вся територія країни суцільна, тобто в інших країнах немає маленьких українських анклавів, із усіх сторін обмежених чужою територією.

Морські межі[ред.ред. код]

Ексклюзивні економічні зони Чорного моря

Південний кордон України проходить зовнішньою межею українських територіальних вод. По морю Україна межує з Румунією і Росією. Українсько-румунський кордон на заході продовжується з лінії на суходолі в Чорне море на віддаль 33 кілометри від берега, далі, (доколи не поверне на північ, огинаючи на півдні острів Зміїний), морський кордон України є межею українських територіальних вод і румунської економічної зони. Повернувши на північ, він є межею між державною територією (доцільніше сказати акваторією) та винятковою економічною зоною України, він огинає контури українського узбережжя аж до Керченської протоки, дотримуючись віддалі в 22 224 метри від берега. В східній частині Чорного моря південніше Керченської протоки він зустрічається з межею російської економічної зони в Чорному морі. Українсько-російський кордон починається з точки, де зустрічаються економічні зони і територіальні води України і Росії, далі йде в напрямку на північ (до південних рубежів протоки), де є межею територіальних вод України і Росії (22.5 км). Далі продовжується українсько-російським державним кордоном в Керченській протоці (49 км) і Азовському морі (249,5 км) — тут розмежовує внутрішні води обох держав до точки кордону на узбережжі. Загальна довжина морського кордону України становить 1355 км, з них по Чорному морі — 1056,5 км, по Азовському морю — 249,5 км, по Керченській протоці — 49 кілометрів. Проте вона на заході значно відхиляється на південний схід в бік територіальних вод Румунії, що зумовлено наявністю острова Зміїний поблизу кордону.

Спірні ділянки кордонів[ред.ред. код]

Морські[ред.ред. код]

Острів Коса Тузла і Керченська протока[ред.ред. код]

Цей острів — західна частина розмитої 1925 року Таманської коси Краснодарського краю щодо якого йде суперечка з Росією, яка прагне переглянути існуючу лінію кордону і включити острів до своїх вод. Острів, який був російським, 7 січня 1941 року був переданий до Кримської АРСР РРФСР, а 1954 року на честь 300-річчя українсько-російського возз'єднання (Переяславська Рада) Указом Президії Верховної Ради СРСР Кримська область разом з островом Коса Тузла була передана від РРФСР до УРСР. А після 1991 року він став складовою частиною незалежної України, на що не було негативної відповіді світової спільноти і в тому числі Росії. Він лежить посередині Керченської протоки, основні торгові шляхи з Чорного в Азовське моря йдуть повністю через глибшу частину протоки (між островом і Кримом, тобто через українські води, натомість між Тузлою і Таманню (через російську частину протоки) судна пройти не можуть, бо неминуче наткнуться на мілководдя, яке до 1925 року було Таманською косою, де є всього 2 мілководні, до 3 метрів глибиною, канали, таким чином вартість проходу російських суден удвічі дорожча, нерест риб проходить в основному в наших водах, від чого безсумнівно виграють десятки рибних підприємств Криму, масла в вогонь конфлікту підливає і прогнозована велика кількість нафти й газу в протоці. Тому в корені конфлікту закладені економічні інтереси. Росія прагне всіма силами відвоювати цей клаптик землі, спираючись на відсутність чітко проведеної лінії кордону між тодішніми УРСР та РРФСР. Крім того вона пропонує спільно використовувати весь Азово-Керченський басейн, щоб лінія українсько-російського кордону проходила тільки дном, а море використовувалося спільно обома державами.

Азовське море[ред.ред. код]

Це море є внутрішнім, омиває береги України і Росії. Суть суперечки полягає в тому, що вдале географічне розташування України відносно моря (майже все Північне Приазов'я є українським берегом, а Керченська протока знаходиться посередині Південного Приазов'я) дозволяє Україні оголосити дві третіх моря виключно українськими внутрішніми водами, без права сторонньої держави на будь-яку економічну діяльність. Росія ж отримає третину моря, багатого на рибні ресурси, нафту й газ. Постраждають від цього передовсім російські рибні господарства. Натомість виграє Україна. Росія пропонує спільно з Україною використовувати акваторію моря.

Острів Зміїний (проблему вже вирішено)[ред.ред. код]

З часів набуття Україною незалежності острів Зміїний, українські територіальні води та виняткова (морська) економічна зона України, яка теж з причини наявності острова значно перетинала територіальні води Румунії, були предметом спору між Україною і останньою. Румунія спершу не визнавала Зміїного як українського острова, але невдовзі його підлеглість не дискутувалася. Натомість Румунія хотіла назвати його скелею без права на територіальні води та виняткову економічну зону, хоча географічно це острів. В такому б разі «українське» море зовсім не перекривало «румунське». Проблема Зміїного полягала в тім, що контроль над ним, а також прилеглою акваторією економічно дуже вигідний. Вдале геополітичне положення дозволяє встановити контроль над дельтою Дунаю, торговими шляхами Західного Причорномор'я. На шельфі, на відносно невеликій глибині відкриті значні запаси вуглеводнів, на 16 гектарах території острова можна розмістити інфраструктуру для робітників: житло, ринок, аптеки та ін., не буде великої необхідності добиратись до далеко розташованої Великої Землі. Крім того сам острів, де похований один з найбільших грецьких героїв (Ахілл) і був храм на честь нього, а також виявлено в прибережній акваторії велику кількість предметів старовини: посуд, затонулі судна, зброя тощо становить дуже вагому історико-культурну пам'ятку, тому тут можна розвивати прибутковий туризм, але який не буде руйнувати крихітну екосистему острова. І останнє — тут можна розмістити рекреаційні комплекси, необжитість і віддаленість території, чистий степ і море, чудові умови для дайвінгу цьому дозволяють.

Наразі суперечку довкола Зміїного вирішено. Острів залишився українським, таким чином не були змінені межі територіальних вод у даному районі, але значну частину української економічної зони поблизу острова було передано Румунії.

Посилання[ред.ред. код]