Державні короткострокові обліґації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Державні короткострокові обліґації (ДКО), або офіційно державні короткострокові безкупонні обліґації Російської Федерації [1], - державні цінні папери, емітентом яких виступало Міністерство фінансів Російської Федерації. ДКО випускалися у вигляді іменних дисконтних обліґацій в бездокументарній формі (у вигляді записів на рахунках обліку). Генеральним агентом з обслуговування випусків ДКО виступав Центральний банк Російської Федерації.

ДКО випускалися на різні терміни - від кількох місяців, до року - окремими випусками відповідно до «Основних умов випуску державних короткострокових бескупонних обліґацій Російської Федерації», затверджених Постановою Уряду РФ від 8 лютого 1993 року № 107. Для кожного випуску могли окремо встановлюватися обмеження для потенційних власників. Випуск вважався таким, що відбувся, якщо в процесі розміщення було продано не менше 20% кількості передбачуваних до випуску ДКО. Непродані ДКО могли реалізовувати пізніше. Так само був можливий достроковий викуп ДКО на вторинному ринку.

Втілення та функціонування ДКО зазвичай пов'язують з іменами Андрія Козлова, який в 1992 році очолював управління цінних паперів Центрального банку РФ[2], і Белли Златкіс, яка з 1991 по 1998 роки обіймала посаду начальника Департаменту цінних паперів і фондового ринку Міністерства фінансів РФ.[3]

Дохід формувався як різниця між ціною погашення (номіналом) і ціною покупки.

Основою економічної моделі ДКО став механізм фінансової піраміди, аналогічний схемі дії МММ.[4][2]

Запровадження ДКО[ред.ред. код]

У липні 1992 року Банк Росії за результатами конкурсу серед російських бірж [2], доручив Московській міжбанківській валютній біржі (ММВБ) створення та підтримання технологічної частини ринку ДКО - торговельної, розрахункової та депозитарної систем. Згодом розміщення облігацій та укладення всіх угод з ДКО на вторинному ринку було організовано через торговельну систему ММВБ.

Перший випуск ГКО відбувся 18 травня 1993 року. Із запланованих до продажу тримісячних облігацій на суму в 1 млрд рублів було продано на суму 885,4 млн руб.[2]

Розвиток ринку ДКО[ред.ред. код]

На початковому етапі попит на ДКО був низьким у зв'язку з високою інфляцією і закритістю ДКО для іноземців. Сума виручки від реалізації ДКО в 1994 році склала 12,8 трлн рублів. У 1997 році - 32 трлн руб., З них 44,2% було направлено на покриття бюджетного дефіциту. На 1 січня 1998 року загальний обсяг за номіналом ДКО, що перебували у обігу становив 272612 млрд р.. До 1998 року ринок ДКО став основним джерелом фінансування дефіциту російського бюджету.[2] Уряд Росії через дочірні структури Центробанку створював додатковий попит на ДКО за рахунок коштів, отриманих від цього ж ринку. Це забезпечувало впевненість іноземних інвесторів в надійності інструменту ДКО і поповнення золотовалютних резервів Росії валютою, яку іноземці обмінювали на рублі для покупки ДКО. [2]

У період з травня 1993 по вересень 1994 року номінал однієї облігації становив 100 тис. рублів, з жовтня 1994 по грудень 1997 року - 1 млн рублів, з січня 1998 року - 1 тис. деномінованих рублів.

З 1 квітня 1998 року функції депозитарію по ДКО виконував «Національний депозитарний центр».

17 серпня 1998 року був оголошений технічний дефолт по ДКО, прибутковість по яких безпосередньо перед кризою досягала 140% річних. Після економічної кризи 1998 року вкладення в ДКО знецінилися в три рази, до того ж держава заморозила всі виплати за своїми казначейськими зобов'язаннями. [2]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. {{cite web  | author =  | authorlink =  | coauthors =  | date =  | url = http://www.minfin.ru/ru/public_debt/internal/legislation/regulations_arrangement/index.php?id4=793  | title = ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНИХ УМОВ емісії та обігу ДЕРЖАВНИХ короткострокові облігації  | format =  | work =  | publisher = Офіційний сайт Міністерства фінансів РФ  | accessdate = 2012-01-10  | lang = ru  | description =  | archiveurl =  | archivedate = }}
  2. а б в г д е ж Лютнева еволюція // «Коммерсант Деньги» № 5 (510), 07.02.2005.
  3. -17/4_zlatkis.html Белла Златкіс залишила ринок ДКО напризволяще // Независимая газета (Незалежна газета), 17.05.2004.
  4. ДКО: п'ять років по шляху до фінансового краху країни. Центробанк Росії майже визнав шкоду створеної ним грошової піраміди // Независимая газета (Незалежна газета), 15.12.2000.

Посилання[ред.ред. код]