Держплан СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Держплан СРСР (Держаний плановий комітет Ради Міністрів СРСР) — державний орган, який здійснював загальнодержавне планування розвитку народного господарства СРСР і контроль за виконанням народногосподарських планів.

Історія[ред.ред. код]

1920-ті роки[ред.ред. код]

21 серпня 1923 року було створено Державну комісію СРСР з планування при Раді праці й оборони СРСР при Раді Народних Комісарів СРСР (РПО СРСР). Первинно Держплан СРСР відігравав консультативну роль, координуючи плани союзних республік та виробляючи загальний план. З 1925 Держплан СРСР почав формувати річні плани розвитку народного господарства СРСР, де називались «контрольні цифри».

Прообразом його створення стала Державна комісія з електрифікації Росії (рос. ГОЭЛРО), яка працювала з 1920 до 1921 року.

В Положенні про Державну загально планову комісію, затвердженому декретом Ради Народних Комісарів РРФСР від 28 лютого 1921, визначено:

«При Раді праці й оборони створюється загально планова комісія для розробки єдиного загальнодержавного господарського плану на основі плану електрифікації та для загального нагляду за здійсненням цього плану»

На початку своєї діяльності Держплан СРСР займався вивченням положення в економіці та складанням доповідей з визначених проблем, наприклад, з відновлення й розвитку вугільних видобувних регіонів. Розробка єдиного економічного плану країни почалась із випуску щорічних контрольних цифр, директив на 19251926, якими було визначено орієнтири у всіх галузях економіки.

Спочатку апарат Держплану складався з 40 економістів, інженерів та іншого персоналу, до 1923 в ньому налічувалось уже 300 співробітників, а до 1925 року в усьому СРСР було створено мережу підпорядкованих Держплану СРСР планувальних організацій.

Держплан СРСР об'єднував у собі передусім функції вищого експертного органу в економіці й науково-координаційного центру.

Структура Держплану до приходу Миколи Вознесенського, складалась із семи секцій:

  1. обліку та розподілу матеріальних ресурсів та організації праці;
  2. енергетики;
  3. сільського господарства;
  4. промисловості;
  5. транспорту;
  6. зовнішньої торгівлі й концесій;
  7. районування.

1927 року до них було додано сектор оборони Держплану СРСР.

Індустріалізація СРСР[ред.ред. код]

Азовсталь - один з гігантів Першої п'ятирічки

Під керівництвом Держплану СРСР були успішно реалізовані масштабні програми індустріалізації, яка перетворила СРСР з переважно аграрної країни на провідну індустріальну державу.

Під час першої п'ятирічки (19281932) було збудовано 1500 крупних підприємств, в тому числі: автомобільні заводи в Москві (АЗЛК) й Нижньому Новгороді (ГАЗ), Магнітогорський та Кузнецький металургійні комбінати, Сталінградський і Харківський тракторні заводи.

На січневому (1933) пленумі ЦК ВКП(б) було заявлено про виконання першого п'ятирічного плану за 4 роки і 3 місяці.

В результаті виконання другого п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР було введено в дію 4500 крупних державних промислових підприємств.[1]

Евакуація та мобілізація промисловості СРСР за часів Німецько-радянської війни[ред.ред. код]

Зруйнована Дніпровська ГЕС, 1943 рік

Постановою ДКО СРСР від 7 серпня 1941 року № 421 «Про порядок розміщення підприємств, що евакуюються» на Держплан СРСР було покладено завдання із забезпечення евакуації та мобілізації промисловості СРСР. Зокрема, зверталась особлива увага на те, щоб при розміщенні підприємств перевага надавалась авіаційній промисловості, промисловості боєприпасів, озброєння, танків та бронеавтомобілів, чорної, кольорової та спеціальної металургії, хімії. Від наркомів вимагалось узгоджувати з Держпланом СРСР та Радою з евакуації кінцеві пункти для підприємств, що вивозились в тил та організацію дублюючого виробництва.

Микола Вознесенський був призначений уповноваженим ДКО з питань виконання промисловістю плану виробництва боєприпасів, а його заступником — Максим Сабуров

За липень-листопад 1941 року на схід країни було перебазовано понад 1 500 промислових підприємства й 7,5 мільйонів чоловік — робітників, інженерів, техніків та інших фахівців. Евакуація промислових підприємств здійснювалась до східних районів РРФСР, а також до південних республік країни — Казахстану, Узбекистану, Таджикистану.[2]

Повоєнні роки[ред.ред. код]

1949 року органи державної безпеки почали організацію найбільшої серії політичних процесів у повоєнний період — так званої «Ленінградської справи». Керівник Держплану Вознесенський мав стати ключовою постаттю фальсифікованої МДБ змови з усунення радянської влади й відокремлення Росії від СРСР, зробивши столицею нової держави Ленінград.[3]

Результатом прийняття постанови Ради Міністрів СРСР від 5 березня 1949 року «Про Держплан СРСР»[4] і постанови Політбюро від 11 вересня 1949 року «Про численні факти втрати секретних документів у Держплані СРСР» стала суттєва кадрова чистка в апараті Держплану СРСР:

До квітня 1950 року було перевірено весь основний склад вітчизняних і технічних працівників — близько 1400 чоловік. 130 чоловік було звільнено, понад 40 — переведено з Держплану на роботу в інші організації. За рік до Держплану було прийнято 255 нових працівників. З 12 заступників Вознесенського усунули сімох, причому тільки один до квітня 1950 року був заарештований, а четверо отримали нову відповідальну посаду (що також свідчило про переважно неполітичний характер «справи Держплану»). Склад начальників управлінь і відділів та їхніх заступників оновився на третину. Зі 133 начальників секторів було замінено 35[5]

.

Голова Держплану Микола Вознесенський був усунутий від усіх посад, виведений з Політбюро ЦК, виключений з ЦК ВКП(б) та з членів ВКП(б). 27 жовтня 1949 року заарештований, 1 жовтня 1950 розстріляний. Реабілітований 1954 року[6].

У травні 1955 року Держплан СРСР було розділено на дві частини:

  • Державна комісія Ради Міністрів СРСР з перспективного планування розробляла довгострокові плани на 10—15 років
  • Державна економічна комісія Ради Міністрів СРСР з поточного планування народного господарства (Держекономкомісія) (1955–1957) — розробляла п'ятирічні плани.

24 листопада 1962 року Держплан РМ СРСР перетворено на Раду народного господарства СРСР. Того ж дня створено новий Держплан РМ СРСР на базі Державної науково-економічної ради РМ СРСР.

Пізніше Держплан ще кілька разів перейменовувався.

Наступником Держплану СРСР умовно можна вважати Міністерство економічного розвитку й торгівлі Росії (формально кажучи, воно є наступником Держплану РРФСР).

Найменування та підпорядкованість[ред.ред. код]

Період роботи Найменування Примітки
19211923 Державна загальнопланова комісія при Раді праці та оборони РРФСР
19231931 Державна планова комісія при Раді праці й оборони СРСР
19311946 Державна планова комісія при Раді народних комісарів СРСР
19461946 Державна планова комісія при Раді Міністрів СРСР
19461948 Державна планова комісія Ради Міністрів СРСР
19481955 Державний плановий комітет Ради Міністрів СРСР
19551957 Державна планова комісія Ради Міністрів СРСР з перспективного планування народного господарства СРСР
19571963 Державний плановий комітет Ради Міністрів СРСР
19631965 Державний плановий комітет СРСР Вищої ради народного господарства СРСР
19651991 Державний плановий комітет Ради Міністрів СРСР

Завдання і функції Держплану СРСР[ред.ред. код]

Основним завданням у періоди свого існування було планування економіки СРСР, складання планів розвитку країни на різні терміни.

  • Відповідно до статті 49 Конституції РРФСР, прийнятої V Всеросійським з'їздом Рад 10 липня 1918 року, до предмету відомства Всеросійського з'їзду Рад і Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету Рад віднесено: «к) Встановлення основ і загального плану всього народного господарства й окремих його галузей на території Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки»[7].
  • Відповідно до статті 1 Конституції СРСР, прийнятої II Всесоюзним з'їздом Рад СРСР 31 січня 1924 року, до відомства верховних органів влади СРСР віднесено: «з) встановлення засад і загального плану всього народного господарства Союзу, визначення галузей промисловості й окремих промислових підприємств, що мають загальносоюзне значення, укладання концесійних угод, як загальносоюзних, так і від імені союзних республік»[8].
  • Стаття 14 Конституції СРСР, затвердженої Надзвичайним VIII з'їздом Рад Союзу РСР 5 грудня 1936 року передбачала, що у відомстві СРСР в особі його вищих органів влади й органів державного управління знаходиться: «к) встановлення народногосподарських планів СРСР», а стаття 70 відносила Держплан СРСР до органів державного управління, голова Держплану СРСР входив до складу Ради Міністрів СРСР[9].
  • Стаття 16 Конституції СРСР[10], прийнятої Верховною Радою СРСР 7 жовтня 1977 року, передбачала, що керівництво «економікою здійснюється на базі державних планів економічного та соціального розвитку, с урахуванням галузевого й територіального принципів, за сполучення централізованого управління з господарською самостійністю та ініціативою підприємств, об'єднань та інших організацій». До відомства СРСР в особі його вищих органів державної влади та управління належить: «5) провадження єдиної соціально-економічної політики, керівництво економікою країни: визначення основних напрямків науково-технічного прогресу й загальних заходів з раціонального використання й охорони природних ресурсів; розробка й затвердження державних планів економічного й соціального розвитку СРСР, затвердження звітів про їх виконання», контроль за виконанням державних планів і завдань здійснюють органи народного контролю, які утворюються Радами народних депутатів (стаття 92). Затвердження державних планів економічного та соціального розвитку СРСР здійснюється Верховною Радою СРСР (стаття 108). Рада Міністрів СРСР: «2) розробляє та вносить до Верховної Ради СРСР поточні й перспективні державні плани економічного й соціального розвитку СРСР, державний бюджет СРСР; вживає заходів зі здійснення державних планів і бюджету; подає Верховній Раді СРСР звіти про виконання планів та виконання бюджету» (стаття 131). Згадки про Держплан СРСР у цій Конституції відсутнє.
  • Законом СРСР від 19 грудня 1963 року № 2000-VI Держплан СРСР із загальносоюзного перетворений на союзно-республіканський орган. Цим же актом визначено, що голова Державного планового комітету СРСР входить до складу Ради Міністрів СРСР (ст. 70).
  • Головним завданням Держплану СРСР з кінця 60 років до ліквідації 1991 року були: розробка відповідно до програми КПРС, директив ЦК КПРС та рішень Ради Міністрів СРСР державних народногосподарських планів, що забезпечують пропорційний розвиток народного господарства СРСР, безперервне зростання й підвищення ефективності суспільного виробництва з метою створення матеріально-технічної бази комунізму, неухильного підвищення рівня життя народу та зміцнення обороноздатності країни.

«Державні плани розвитку народного господарства СРСР мають бути оптимальними, базуватись на економічних законах соціалізму, на сучасних досягненнях і перспективах розвитку науки й техніки, на результатах наукових досліджень економічних та соціальних проблем комуністичного будівництва, всебічного вивчення суспільних потреб, на правильному сполученні галузевого й територіального планування, а також централізованого планування з господарською самостійністю підприємств і організацій.»[11]

Робота Держплану СРСР з планування народного господарства координувалась із Центральним Статистичним Управлінням (ЦСУ), Наркоматом фінансів (пізніше Міністерством фінансів СРСР), Вищою радою народного господарства (ВРНГ СРСР), а пізніше з Держбанком СРСР і Держпостач СРСР.

З 1928 року Держплан СРСР почав складати п'ятирічні плани та контролювати їх виконання.

« Наші плани є не плани-прогнози, не плани-здогадки, а плани-директиви, які є обов’язковими для керівних органів та які визначають напрямок нашого господарського розвитку в майбутньому в масштабі всієї країни.[12]  »
Період реалізації Порядковий номер Найменування документу Затверджений
19281932 I п'ятирічний план Директиви зі складання п'ятирічного плану розвитку народного господарства XV з'їзд ВКП (б) 1927 року; прийнятий V Всесоюзним з'їздом Рад 1929 року
19331937 II п'ятирічний план Резолюція «Про другий п'ятирічний план розвитку народного господарства СРСР» XVII з'їзд ВКП (б) 1934 року
19381942 III п'ятирічний план — зірвано початком Німецько-радянської війни Резолюція XVIII з'їзду ВКП(б) за доповіддю тов. Молотова XVIII з'їзд ВКП (б) 1939 року
19461950 IV п'ятирічний план Закон про п'ятирічний план відновлення та розвитку народного господарства (на 1946–1950 роки) першою сесією Верховної Ради СРСР 18 березня 1946
19511955 V п'ятирічний план Директиви з п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР XIX з'їзд КПРС 1952 року
19561960 VI п'ятирічний план — замість неї з 1959 до 1965 була семирічка Директиви з п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР XX з'їзд КПРС 1956 року
19591965 VII п'ятирічний план (семирічка) Директиви із семирічного плану розвитку народного господарства СРСР XXI з'їзд КПРС 1959 року
19661970 VIII п'ятирічний план Директиви з п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР XXIII з'їзд КПРС 1966 року
19711975 IX п'ятирічний план Директиви з п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР XXIV з'їзд КПРС 1971 року
19761980 X п'ятирічний план Основні напрямки розвитку народного господарства СРСР на 1976–1980 роки XXV з'їзд КПРС 1976 року
19811985 XI п'ятирічний план Основні напрямки економічного та соціального розвитку СРСР на 1981–1985 та на період до 1990 року XXVI з'їзд КПРС 1981 року
19861990 XII п'ятирічний план Основні напрямки економічного та соціального розвитку СРСР на 1986–1990 і на перспективу до 2000 року XXVII з'їзд КПРС 1986 року
19911995 XIII п'ятирічний план Не було реалізовано у зв'язку з розпадом СРСР.

Адміністративна структура[ред.ред. код]

Апарат Держплану СРСР у 1980-их роках складався з галузевих відділів (за галузями промисловості, за сільським господарством, транспортом, товарообігом, зовнішньою торгівлею, культурою та освітою, охороною здоров'я, житловим і комунальним господарством, побутовим обслуговуванням населення тощо) й вільних відділів (зведений відділ народно-господарського плану, відділ територіального планування й розміщення виробничих сил, зведений відділ капітальних вкладень, зведений відділ матеріальних балансів та планів розподілу, відділ праці, відділ фінансів та собівартості тощо.

Держплан СРСР у межах своєї компетенції видавав постанови, обов'язкові для виконання усіма міністерствами, відомствами й іншими організаціями. Йому було надано право залучати для розробки проектів планів та окремих народно-господарчих проблем АН СРСР, академії наук союзних республік, галузеві академії наук, науково-дослідні та проектні інститути, конструкторські та інші організації й заклади, а також окремих вчених, фахівців і передовиків виробництва.

Структурні підрозділи[ред.ред. код]

19301931 — Економіко-статистичний сектор (ЕСС)
19311931 — Сектор народно-господарчого обліку
  • Відділ енергетики й електрифікації
    • Підвідділ атомних електростанцій (1972)
  • Відділ автомобільного, тракторного та сільськогосподарського машинобудування
  • Відділ з питань діяльності радянських частин постійних комісій СЕВ
  • Відділ паливної промисловості
  • Відділ будівництва й будівельної індустрії
  • Зведений відділ агропромислового комплексу
  • Зведений відділ народногосподарського плану

Комісії при Держплані СРСР[ред.ред. код]

Голови Держплану СРСР[ред.ред. код]

Голови Держплану СРСР були заступниками голови Ради Міністрів СРСР.

Ім'я Час на посаді Роки життя Примітки
Кржижановський Гліб Максиміліанович 19211923 18721959
Цюрупа Олександр Дмитрович 19231925 18701928
Кржижановський Гліб Максиміліанович 19251930 18721959 1928 1-я п'ятирічка
Куйбишев Валеріан Володимирович 19301934 18881935
Межлаук Валерій Іванович 19341937 18931938
Смирнов Геннадій Іванович 19371937 19031938 лютий — жовтень
Межлаук Валерій Іванович 19371937 18931938 жовтень — грудень
Вознесенський Микола Олексійович 19381941 19031950
Сабуров Максим Захарович 19411942 19001977 з 10 березня 1941 до грудня 1942
Вознесенський Микола Олексійович 19421949 19031950
Сабуров Максим Захарович 19491953 19001977
Косяченко Григорій Петрович 19531953 19011983 березень — червень
Сабуров Максим Захарович 19531955 19001977
Байбаков Микола Костянтинович 19551957 19112008 1957 хрущовська реформа
Кузьмін Йосип Йосипович 19571959 19101996
Косигін Олексій Миколайович 19591960 19041980
Новиков Володимир Миколайович 19601962 19072000
Димшиць Веніамін Еммануїлович 19621962 19101993 липень — листопад
Ломако Петро Фаддійович 19621965 19041990
Байбаков Микола Костянтинович 19651985 19112008 Економічна реформа 1965 року
Тализін Микола Володимирович 19851988 19291991 1987-88 здійснено демонтаж планової економіки (закони «Про держпідприємство» та «Про кооперацію»)
Маслюков Юрій Дмитрович 19881991 19372010

Заступники[ред.ред. код]

Гліб Кржижановський
Олексій Косигін
Юрій П'ятаков
Микола Рижков
19211929Осадчий Петро Семенович — перший заступник голови (1866–1943)
19211938Струмілін Станіслав Густавович — заступник голови (1877–1974)
19231927П'ятаков Юрій Леонідович — заступник голови (1890–1937)
19251926Смілга Івар Тенісович — заступник голови (1892–1938)
19261930— Вашков — заступник голови, голова секції електрифікації Держплану СРСР (1874–1953)
19261928Сокольников Григорій Якович — заступник голови (1888–1939)
19261927Владимирський Михайло Федорович — заступник голови (1874–1951)
19271931Квірінг Еммануїл Йонович — заступник голови (1888–1937)
19281929Гринько Григорій Федорович — заступник голови (1890–1938)
19291934Мілютін Володимир Павлович — заступник голови (1884–1937)
19301934Смілга Івар Тенісович — заступник голови — начальник Управління зведеного планування (1892–1938)
19301937Смирнов Геннадій Іванович — заступник голови (1903–1938)
19311935Межлаук Валерій Іванович — перший заступник голови (1893–1938)
19311933Оппоков Георгій Іполитович (Ломов) — заступник голови (1888–1938)
19321934Гайстер Арон Ізраїльович — заступник голови (1899–1938)
19321935Оболенський Валеріан Валеріанович — заступник голови (1887–1937)
19331933Трояновський Олександр Антонович — заступник голови (1882–1955)
19341937Квірінг Еммануїл Йонович — перший заступник голови (1888–1937)
19351937Краваль Іван Адамович — заступник голови (1897–1938)
19361937Гуревич Олександр Йосипович — заступник голови (1896–1937)
19371937Верменічев Іван Дмитрович — заступник голови (1899–1938)
19381940Саутін Іван Васильович — заступник голови (1905–1975)
19391940Кравцев Георгій Георгійович — перший заступник голови (1908–1941)
19401940Косяченко Григорій Петрович — заступник голови (1901–1983)
19401948Старовський Володимир Никонович — заступник голови (1905–1975)
19401941Сабуров Максим Захарович — перший заступник голови (1900–1977)
19401943Кузнєцов Василь Васильович — заступник голови
19401946Панов Андрій Дмитрович — заступник голови (1904–1963)
19401949Кірпічніков Петро Іванович— заступник голови (1903–1980)
19411944Косяченко Григорій Петрович — перший заступник голови (1901–1983)
19411945Сорокін Геннадій Михайлович — заступник голови (1910–1990)
19411948Старовський Володимир Никонович — заступник голови (1905–1975)
19421946Мітраков Іван Лукич — заступник голови
19441946Сабуров Максим Захарович — перший заступник голови (1900–1977)
19451955Борисов Микола Андрійович — заступник голови (1903–1955)
19461947Сабуров Максим Захарович — заступник голови (1900–1977)
19461950Панов Андрій Дмитрович — перший заступник голови (1904–1963)
19481957Перов Георгій Васильович — заступник голови (1905–1979)
19491953Косяченко Григорій Петрович — перший заступник голови (1901–1983)
19511953 — Коробов Анатолій Васильович — заступник голови (1907–1967)
19521953 — Сорокін Геннадій Михайлович — заступник голови (1910–1990)
19531953 — Пронін Василь Прохорович — заступник голови
19551957 — Жимерін Дмитро Георгійович — перший заступник голови (1906–1995)
19551957 — Яковлев Михайло Данилович — заступник голови (1910–1999)
19551957 — Сорокін Геннадій Михайлович — заступник голови (1910–1990)
19551957 — Каламкаров Вартан Олександрович — заступник голови (1906–1992)
19551957 — Хрунічев Михайло Васильович — заступник голови (1901–1961)
19561957 — Косигін Олексій Миколайович — перший заступник голови (1904–1980)
19561957 — Малишев В'ячеслав Олександрович — перший заступник голови (1902–1957)
19571959 — Перов Георгій Васильович — перший заступник голови (1905–1979)
19571962 — Зотов Василь Петрович — заступник голови
19571961 — Мацкевич Володимир Володимирович — заступник голови (1909–1998)
19571961 — Хрунічев Михайло Васильович — перший заступник голови (1901–1961)
19581958 — Засядько Олександр Федорович — заступник голови (1910–1963)
19581958 — Рябіков Василь Михайлович — заступник голови
19581960 — Лесечко Михайло Авксентійович — перший заступник голови (1909–1984)
19601962Орлов Георгій Михайлович — перший заступник голови
19601966Коробов Анатолій Васильович — заступник голови (1907–1967)
19611961Рябіков Василь Михайлович — перший заступник голови
19611962Димшиць Веніамін Еммануїлович — перший заступник голови
19611965Лобанов Павло Павлович — заступник голови (1902–1984)
19631965Степанов Сергій Олександрович — заступник голови (1903–1976)
19631965Коробов Анатолій Васильович — заступник голови (1907–1967)
19631973Горегляд Олексій Адамович — перший заступник голови
19631965Тихонов Микола Олександрович — заступник голови
19651973Лебедєв Віктор Дмитрович — заступник голови (1917–1978)
19651974Рябіков Василь Михайлович — перший заступник голови
19661973Мисник Михайло Іванович — заступник голови (1913–1998)
19731978Лебедєв Віктор Дмитрович — перший заступник голови (1917–1978)
19741983Слюньков Микола Микитович — заступник голови
19761988Паскарь Петро Андрійович — перший заступник голови
19791982Рижков Микола Іванович — перший заступник голови
19791983Рябов Яків Петрович — перший заступник голови
19801988Воронін Лев Олексійович — перший заступник голови
19821985Маслюков Юрій Дмитрович — перший заступник голови
19831989Сітарян Степан Армаїсович — перший заступник голови
19881990Паскарь Петро Андрійович — заступник голови, начальник зведеного відділу агропромислового комплексу
19881991Анісімов Павло Петрович — заступник голови
19881991Трошин Олександр Миколайович — заступник голови
19881991Серов Валерій Михайлович — заступник голови
19891991Дурасов Володимир Олександрович — перший заступник голови
19881989Хоменко Юрій Павлович — перший заступник голови

Інститути й організації при Держплані СРСР[ред.ред. код]

Інститути[ред.ред. код]

Найменування установи Період функціонування
Науково-дослідний економічний інститут 19551991
Рада з вивчення виробничих сил 19601991
Інститут комплексних транспортних проблем 19541991
Всесоюзний науково-дослідний інститут комплексних паливно-енергетичних проблем 19741991
Науково-дослідний інститут планування й нормативів 19601991
Інститут економічних досліджень (ІЕД) 19291938
Центральний інститут технічної інформації вугільної промисловості (ЦІТІ вугільної промислововсті) ЦІТІ Держплану СРСР 19571959
Інститут з проектування підприємств кольорової металургії «Гіпрокольормет» 19571960

Організації[ред.ред. код]

Найменування організації Період функціонування Керівник
Всесоюзна планова академія ім. Молотова при Держплані СРСР 19301941
Комітет з хімізації народного господарства при Держплані СРСР 19311934
Центральне управління народногосподарського обліку (ЦУНГО) Держплану СРСР 19311941 Оболенський Валеріан Валеріанович, Краваль Іван Адамович, Верменічев Іван Дмитрович, Саутін Іван Васильович, Старовський Володимир Никонович
Державне видавництво економічної, планової та обліково-статистичної літератури Держплану СРСР (Держпланвидав) 19381951
Центральне статистичне управління (ЦСУ) Держплану СРСР 19411948 Старовський Володимир Никонович
Управління зі стандартизації при Держплані СРСР (майбутній Держстандарт СРСР) 19531954
Головне управління науково-дослідних і проектних організацій при Держплані СРСР (Головндіпроект) — постанова Ради Міністрів СРСР від 25 червня 1957 року № 904 19571960
Головне управління науково-дослідних організацій при Держекономраді СРСР (ГоловНДІ) 19571962
Головне управління зі збуту кольорових металів при Держплані СРСР (Головкольорметзбут) 19571958
Бюро цін при Держплані СРСР (Держкомцін СРСР) — 08.07.1965 постановою Ради Міністрів СРСР при Держплані створено Державний комітет цін 19581965
Головне енергетичне управління при Держплані СРСР (Союзголовенерго) 19591962
Головний обчислювальний центр Держплану СРСР 19591991 Раковський (1960–1961), Ковальов (1961–1971), Лебединський (1971–1981), Коссов (1981–1984), Безруков (1984–1990), Баришніков (1990–1991)
Державний комітет з паливної промисловості при Держплані СРСР 19611965
Державний комітет з чорної та кольорової металургії при Держплані СРСР (Держметалургкомітет) 19611965
Державний комітет хімічного та нафтопереробного машинобудування при Держплані СРСР 19631963
Державний комітет з автоматизації та машинобудування при Держплані СРСР 19631963
Державний комітет з приладобудування, засобів автоматизації й систем управління при Держплані СРСР 19631965
Державний комітет автотракторного й сільськогосподарського машинобудування при Держплані СРСР 19631965
Державний комітет хімічного і нафтового машинобудування СРСР при Держплані СРСР 19631965
Державний комітет з лісової, целюлозно-паперової, деревообробної промисловості й лісового господарства при Держплані СРСР 19631965 Орлов Георгій Михайлович (1963–1975)
Державний комітет нафтопереробної і нафтохімічної промисловості при Держплані СРСР (Держнафтохімкомітет) 19641965 Федоров Віктор Степанович (1964–1965)
Державний комітет нафтовидобувної промисловості при Держплані СРСР 19641965
Державний комітет з хімії при Держплані СРСР 19631963
Державний комітет хімічної та нафтової промисловості при Держплані СРСР 19631965 Байбаков Микола Костянтинович (1963–1965)
Державний комітет з машинобудування при Держплані СРСР 19631965 Костоусов Анатолій Іванович (1963–1965)
Державний комітет важкого, енергетичного й транспортного машинобудування при Держплані СРСР 19631965 Кротов Віктор Васильович (1965–1965)
Державний комітет з електротехніки при Держплані СРСР 19621965 Оболенський Микола Олександрович (1963–1965)
Головне управління комплектного постачання металургійного, енергетичного і нафтохімічного устаткування при Держплані СРСР (Головкомплектустаткування) 19571958
Головне управління зі збуту машинобудівної продукції при Держплані СРСР (Головмашзбут) 19571958
Головне управління зі збуту продукції важкого, транспортного, будівельно-дорожнього, бурового, вугільного й нафтового обладнання при Держплані СРСР (Головважмашзбут) 19571958
Головне управління з постачання та збуту підшипників та їх застосуванню при Держплані СРСР (Головпідшипникзбут) 19571958
Головне управління зі збуту приладів при Держплані СРСР (Головприладзбут) 19571958
Головне управління зі збуту електротехнічної продукції при Держплані СРСР (Головелектрозбут) 19571958
Головне управління зі збуту електротехнічної продукції при Держплані СРСР (Союзголовелектро) 19581963
Державний комітет з харчової промисловості при Держплані СРСР 19631965
Державний комітет з легкої промисловості при Держплані СРСР (Держлегпром СРСР) 19621965
Вищі економічні курси при Держплані СРСР 19631965

Видання Держплану СРСР[ред.ред. код]

Держплан СРСР видавав з 1923 року щомісячний галузевий журнал «Планове господарство», нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Будівля Держплану[ред.ред. код]

Церква Параскеви в Охотному ряду. Початок XX століття

Будівлю було зведено на місці Церкви Параскеви (П'ятниці) преподобної в Охотному ряду (16861928).[14]

Основна будівля розміщується на вулиці Охотний ряд, буд. 6. Її зведено у 19341938 роках за проектом архітектора Лангмана для розміщення Ради праці та оборони, потім РНК СРСР, Ради Міністрів СРСР та, зрештою, Держплану СРСР. Будівля має характерний імперський стиль — важкі колони й широкі холи.

Другою будівлею Держплану СРСР була будівля, що виходила на Георгіївський провулок, спроектована наприкінці 1970-их років архітектором Гіговською. Вона зовсім інша за стилем, цілком складається зі скла й бетону.

Між собою будівлі з'єднано переходом.

За деякими даними будівлю Держплану СРСР було заміновано 1941, а розміновано тільки 1981 року. За щасливим збігом обставин, будівельники виявили дроти, «що йдуть в нікуди».[15]

Нині в будівлі розміщено Державну Думу Федеральних Зборів Російської Федерації.

Також для Держплану СРСР 1936 року за проектом архітектора Костянтина Мельникова у співавторстві з архітектором Курочкіним на Авіамоторній вулиці в Москві було збудовано гараж, який тепер відомий як гараж Держплану та є пам'яткою історії та культури.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Р. Девіс, О. В. Хлевнюк: «Друга п'ятирічка: механізм зміни економічної політики»
  2. Вісник Фінансової академії, Випуск 1(25)2003 рік.
  3. Вознесенський Микола Олексійович на hrono.ru
  4. Текст постанови на сайті Суспільно-політичного журналу «Прорыв»
  5. Хлевнюк О. В. Радянська економічна політика на рубежі 1940—1950-их років і «справа Держплану», Вітчизняна історія / РАН. Інститут російської історії. — М.: Наука, 2001. — N 3.
  6. Вознесенський Микола Олексійович, коротка біографія
  7. Конституція РРФСР (1918)
  8. Конституція СРСР (1924), первинна редакція
  9. Конституція СРСР (1936), редакція 5.12.1936
  10. Конституція СРСР (1977)
  11. Положення про Держплан СРСР, затверджене постановою РМ СРСР від 9 вересня 1968 року № 719
  12. Сталін Й. В. Політичний звіт Центрального Комітету XV з’їзду ВКП(б). Бібліотека Михайла Грачова
  13. Записка В. І. Леніна, ПЗТ т. 45
  14. Найденов. Москва. Собори, монастирі й церкви. Ч. II: Біле місто. М., 1882, N 23
  15. За даними Міжнародного Соціально-екологічного союзу

Література[ред.ред. код]

  • Ленін В. І., Проект основного пункту постанови РПО про загально планову комісію, ПЗТ, 5 вид., т. 42, с. 338
  • Ленін В. І., Про надання законодавчих функцій Держплану, ПЗТ, 5 вид., т. 45, с. 349—53
  • Ленін В. І., Про єдиний господарський план, ПЗТ, 5 вид., т. 42, с. 339—47
  • Байбаков М. К., Державне планове керівництво — найважливіша умова успішного розвитку економіки СРСР, «Планове господарство», 1971, № 2, с. 5 — 19
  • Струмілін С. Г., Планування в СРСР, М., 1957

Посилання[ред.ред. код]