Дерихвіст лучний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дерихвіст лучний
Glareola pratincola in Ambosélie National Park kenya.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Amimalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Дерихвостові (Glareolidae)
Рід: Дерихвіст (Glareola)
Вид: Дерихвіст лучний
Біноміальна назва
Glareola pratincola
Linnaeus, 1766
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Glareola pratincola
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Glareola pratincola

Дерихвіст лучний (Glareola pratincola) — птах ряду Сивкоподібні (Charadriiformes), один з видів політипного роду; один з 2-х видів у фауні України. В Україні гніздовий, перелітний птах.

Опис[ред.ред. код]

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Лучний дерихвіст у польоті

Невеликий (розміром з дрозда) кулик. Довжина тіла — 24—27 см, маса тіла — 87—105 г. У дорослого птаха у шлюбному вбранні верх голови, покривні пера вух, шия, воло, спина і верх крил сірувато-бурі; під оком вузьке біле на півкільце; горло і передня частина щік кремові, окреслені чорною смугою; груди, черево, надхвістя і підхвістя білі; покривні пера споду крил каштанові; махові пера чорно-бурі, другорядні — з білою верхівкою; хвіст вилоподібний, стернові пера чорно-бурі; біля основи − білі; дзьоб короткий, чорний, біля основи червоний; ноги темно-бурі. У позашлюбному вбранні пера спини і крил з вузькою невиразною світлою облямівкою; чорна смуга довкола щік і горла майже непомітна; дзьоб цілком чорний. У молодого птаха забарвлення верху строкате, пера спини і крил з темними плямами і світлою облямівкою; на перах вола світла облямівка; решта тулуба біла; дзьоб чорний; чорної смуги на горлі і щоках немає.

Від степового дерихвоста відрізняється каштановим сподом крил і білою смужкою, яка проходить по краю другорядних махових пер.

Голос[ред.ред. код]

Видає різкий скрипучий крик — «кіррйя- кіррйя».

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Гніздовий ареал охоплює теплі регіони Європи, Південно-Західної Азії та Африки. В Україні поширений в Азово-Чорноморському регіоні від Дунаю до східних кордонів країни. Зимує у тропічній Африці та зрідка — в межах гніздового ареалу.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Європейська популяція нараховує 10—18 тис. пар[1]. В Україні у 1980-х рр. нараховувалось 700—750 пар, у 1994 р. — 550—600 пар, в кінці ХХ ст. — близько 400 пар. Основні поселення нині розташовані в Присивашші (Херсонська область та Крим), менш значні — на півдні Запорізької та Донецької областей та на заході Керченського півострова. Причини зміни чисельності: меліорація земель, випасання худоби та рекреаційне освоєння територій, несприятливі погодні умови.

Особливості біології[ред.ред. код]

Перелітний птах. У місцях гніздування з'являється у квітні–травні. Тримається на низовинних узбережжях морських заток, лиманів, озер, водосховищ з розрідженою невисокою рослинністю; зрідка — периферійних ділянках полів, луків. Оселяється колоніями. Кладки з 1—5, частіше 3 яєць, самка відкладає в ямки на землі. Перші кладки з'являються на початку червня. Насиджують обидва партнери, протягом 17–19 діб. Молодь починає літати у віці 27—30 діб. Після закінчення розмноження птахи збираються у зграї чисельністю від декількох десятків до 100 ос. і кочують. Відлітає у вересні. Живиться безхребетними: переважно комахами (Orthoptera, Coleoptera, Diptera, Isoptera), а також павуками та молюсками.

Охорона[ред.ред. код]

Включено до Червоної книги України (1994, 2009), статус — рідкісний; Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Місця, потенційно придатні для гніздування виду, охороняються в Дунайському та Чорноморському біосферних заповідниках, Азово-Сиваському НПП, РЛП «Меотида». Більшість птахів гніздиться поза охоронними територіями.

Примітки[ред.ред. код]

  1. * BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12)

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Кінда В.В. Дерихвіст лучний // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 457.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X

Зовнішні посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. :  Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.