Деркач Сергій Павлович
| Деркач Сергій Павлович | |
|---|---|
 Підполковник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
11 грудня 1973 Івано-Франківськ |
| Смерть |
30 липня 2014 (40 років) Шишкове |
| Громадянство |
 Україна |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1993—2014 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Танкові війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| заступник командира танкового батальйону по роботі з особовим складом | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Сергі́й Па́влович Дерка́ч (1973—2014) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1973 року в Івано-Франківську, в родині військовослужбовця. Закінчив 9 класів середньої школи (у 1989 р.) та Прилуцьке медичне училище (у 1993 р.). Від 1993 року в лавах Збройних сил України. 1998 року закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «метеорологічне забезпечення систем та комплексів». З червня 1998-го проходив службу на офіцерських посадах, у тому числі в 38-му об'єднаному навчальному центрі Повітряних сил ЗСУ.
З грудня 2013 року — заступник командира 3-го танкового батальйону по роботі з особовим складом 1-ї окремої гвардійської танкової бригади. З червня 2014-го брав участь у боях на сході України. 30 липня 2014-го біля села Шишкове під Луганськом машина, в якій перебував Сергій Деркач, підірвалася на фугасній міні. Внаслідок підриву здетонували боєзапаси, які перевозили в автомобілі. Сергій загинув на місці разом із водієм Володимиром Моісеєнком (родом з Ічнянського району)[1].
1 серпня 2014 року похований в Прилуках[2].
Вдома залишилась дружина Віта й діти — восьмирічна Аліна та чотирирічна Діана. Сім'я полеглого мешкає в гуртожитку військової частини у смт Гончарівське.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- 8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
- 26 жовтня 2016 року встановлено меморіальну дошку на фасаді Прилуцького медичного училища[4]
- 11 травня 2016 року наказом Міністра оборони України присвоєно чергове військове звання — підполковник (посмертно)[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чернігівська ОДА. cg.gov.ua. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ В Прилуках поховали Сергія Деркача, що загинув на Луганщині | Події і коментарі. pik.cn.ua. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №708/2014 Про відзначення державними нагородами України.
- ↑ Ще один пам'ятний знак загиблому воїну відкрили на Чернігівщині
- ↑ Деркач Сергій Павлович Підполковник - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 20 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента № 708/2014 [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Деркач Сергій Павлович [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]
- В Прилуках поховали Сергія Деркача, що загинув на Луганщині [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Чернігівська ОДА [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Книга пам'яті
- Український Меморіал
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Підполковники (Україна)
- Народились 11 грудня
- Народились 1973
- Померли 30 липня
- Померли 2014
- Військовики 1-ї окремої гвардійської танкової бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Івано-Франківська
- Померли в Шишковому
- Поховані в Прилуках