Дерново-підзолисті ґрунти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Профіль дерново-підзолистого ґрунту

Дерново підзолисті грунти — Е-І-диференційовані кислі ґрунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р. Зональні для південної частини тайгово-лісової зони. У світі вони займають близько 350 млн га, в СНД — 185 млн га, в Україні — 2,5 млн га[1].

Поширені на півночі України, на Поліссі. Також інколи зустрічаються на борових терасах і прируслових валах рік лісостепу і у Карпатах. Великі масиви даних ґрунтів є в Канаді (центральній і східній частині), США (північному сході), середній та східній Європі, Японії, Далекому Сході Євразії.

Ці ґрунти сформувались в умовах помірного теплого клімату на супісках, близько до підземних вод. Дерново-підзолисті ґрунти сформувались під мішаними лісами.

Для цього типу ґрунтів характерний невеликий уміст гумусу та білий горизонт вимивання.

Родючість-22-43 бали(за 100-бальною шкалою). Такі ґрунти потребують осушення та унесення добрив.

Посилання[ред.ред. код]