Десант танковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Танк БТ-7 з танковим десантом на борту
Німецький танк Panzer III з танковим десантом на борту. 21 березня 1942
Основний бойовий танк морської піхоти США M1A1 «Абрамс» з десантом на борту. 9 квітня 2003

Деса́нт та́нковий (від (фр. descente) — висадка, спуск) — підготовлені піхотні підрозділи, призначені для проведення атаки у взаємодії з танковими військами. Особовий склад десанту перевозять безпосередньо на корпусах танків, де вони розміщується поверх броні бойових машин. Танкові десанти набули найбільшого поширення в період Другої світової війни, згодом втративши своє значення у зв'язку з механізацією і моторизацією стрілецьких військ (піхоти), що призвела до повсюдного прийняття на озброєння великої кількості бронетранспортерів і бойових машин піхоти, водночас танкові десанти іноді використовуються і в наші дні.

Зміст[ред.ред. код]

Тактика застосування танкового десанту вперше була впроваджена у Червоній армії за часів Другої світової війни. Піхота, що мала перевозиться «на броні», зазвичай тренувалася в діях у взаємодії з танкистами, в особливості під час руху бойової машини та придушення вогнем стрілецької зброї піхотинців ворожої обслуги протитанкових гармат, а також вояків, що намагалися кинути в танк протитанкову гранату. У післявоєнний час, радянські збройні сили отримала на озброєння новітні танки Т-55 й Т-62, на яких для перевезення танкового десанту були конструкційно пристосовані ручки для тримання солдатів ззовні танкового корпусу.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]