Десерт
Десе́рт (фр. Dessert від desservir «розчищати стіл») — страва, що подають після обіду, тобто основних страв (взагалі наприкінці трапези).
Варіативність [ред.]
Десерти знаходять величезну варіативність — від кондитерських і печених виробів (тортів, тістечок, пирогів, млинців, штруделів, кексів, мафінів) до меду, шоколаду, кремів, морозива, сербетів, желе тощо.
В якості десертів можуть бути якісь «національні» (тобто страви іноземних кухонь, нерідко адоптовані в місцевій), напр., численні східні солодощі (баклава, халва, щербет, рахат-лукум тощо).
Популярними десертами є також суміші або салати з фруктів і/або горіхів. В якості десертів можуть виступати делікатеси (у цьому разі необов'язково солодкі), напр., нарізки делікатесних коштовних сортів сиру.
Зазвичай до десертів подаються також напої, напр., десертні вина до фруктів (сиру); до кондитерських виробів це найчастіше кава (в Європі), в Україні це може бути також чай.
З історії десертів [ред.]
Звичай споживати фрукти і горіхи на звершення трапези є доволі давнім у світовій культурі, і зокрема, в Україні (і в Європі в цілому).
В українській кухні традиційними десертами є і лишаються мед, горіхи, яблука, солодкі млинці (напр., з сиром) та ін.
Виникнення більшості сучасних десертів (зокрема, кондитерських виробів) пов'язано з розвитком капіталізму і виділенням кондитерської промисловості як окремої галузі харчової промисловості, коли окремі вишукані солодощі, що були раніше доступними виключно для вищих верств суспільства, стали надбанням широкого загалу. Хронологічно це період від 2-ї пол. XIX ст. до перших десятиліть ХХ ст..
Напротязі ХХ ст., особливо з його середини у зв'язку з глобалізацією відбувається інтернаціоналізація як кухні в цілому, так і десертів зокрема, які, в першу чергу, піддаються запозиченню й адоптації в національних кухнях. У цьому зв'язку деякі кухні, напр., японська навіть роблять поступки світовим трендам (напр., як у випадку з японською кухнею, вводячи невластиві «солодкі тістечка»).
У більшості європейських країн, в т.ч. і слов'яномовних та англомовних США і Канаді для позначення слова десерт закріпилось саме французьке слово dessert, винятки — Іспанія (ісп. Postre) і відповідно іспаномовні країни та Португалія і Бразилія (порт. Sobremesa), де в обох випадках власні слова наголошують на «завершальності» десерту під час трапези; так само в німецькій, як і в деяких інших поруч з міжнародним десерт є оригінальні нім. Nachspeise, Nachtisch, що теж акцентують на завершальності десерту як страви.
Багато десертів, маючи походження в національних кухнях, стали справді міжнародними — від штруделя, що був адаптований національними кухнями Центральної Європи вже декілька століть тому, до «Київського торту», тірамісу і багатьох інших, що є авторськими (тобто витворами талановитих кухарів, кондитерів) і були винайдені відносно недавно, а поширення і популярності набули вже зовсім недавно.
Деяким стравам удалося кардинально змінити своє функціональне призначення, як напр., швейцарське фондю, походячи з економного наїдку пастухів, перетворилось на вишукану міжнародну страву, а нерідко якраз на десерт (напр., при застосуванні шоколаду, вершків чи фруктів).
Оскільки міжнародній кухні властива мода, то серед десертів, як і решти страв, спостерігаються певні тренди, напр., заклади, що спеціалізуються на ф'южн-кухні, мають у меню десерти в цьому ж стилі.
Водночас нерідко національні кухні «приватизують» деякі десерти, настоюючи на таємниці їхніх рецептів — ідеться, напр., про те, що цей десерт, справжній, можливо скуштувати, лише на його батьківщині, як напр., віденський Торт «Захер». останнє пов'язане, в першу чергу, з комерцелізацією, розвитком міжнародного туризму тощо.
Посилання [ред.]
Дуже багато різноманітних десертів на Кукорамі
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Desserts |
