Десяткова класифікація Дьюї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Десятко́ва класифіка́ція Дью́ї (скор. ДКД, англ. DDC) — універсальна класифікація (друкарських) праць, використовується в модернізованому вигляді в основному в бібліотеках.

Десяткова класифікація Дьюї стала основою для складнішої Універсальної десяткової класифікації, продовживши, при цьому самостійний розвиток. Створена в 1876 році Мелвілом Дьюї[1], до теперішнього часу ДКД зазнала серію модернізацій. Остання, 22 версія ДКД вийшла в 2004 р. У 1998 ДКД перейшла під управління міжнародної організації Online Computer Library Center. В даний час за твердженням зацікавлених OCLC, ДКД використовується більш ніж 200 тис. бібліотеками по всьому світу.

Зміст

[ред.] Основні ділення

Перший рівень ділення. десять основних класів

000 Загальний клас
100 Філософія ТА Психологія
200 Релігія
300 Суспільні науки
400 Мова
500 Природничі науки ТА Математика
600 Техніка (Прикладні науки)
700 Мистецтво. Образотворче та Декоративне мистецтво
800 Література ТА Риторика
900 Географія ТА Історія










[ред.] Див.також

  • УДК - універсальна десяткова класифікація
  • ББК - бібліотечно-бібліографічна класифікація

[ред.] Посилання

  1. У 1876 нова система була вперше опублікована Мелвілом Дьюї у книзі "Класифікація і предметний покажчик для каталогізації та розташування книг і брошур в бібліотеці".

[ред.] Зовнішні посилання

Особисті інструменти