Дефекація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дефекація чайки в польоті.

Дефекація (лат. defecatio; синоніми: спорожнення прямої кишки, випорожнення, — останнє слово також означає кал) — процес виділення організмом калу з травного тракту (у людини — з прямої кишки) через задній прохід.

У людини в нормі дефекація відбувається близько одного разу на добу (від 1-2 разів на день до 1 разу на 2 дні). Якщо дефекація відбувається частіше (часте випорожнення) або рідше ( запор), це зазвичай супроводжується зміною фізичних властивостей випорожнення. Часта дефекація зазвичай має більш рідку консистенцію (пронос), аж до водянистої. При затримці дефекації калові маси стають занадто грубими і твердими і можуть травмувати слизову. Описані випадки розриву кишечника твердими каловими каменями, що призвели до перитоніту й завершилися смертельним випадком. Як правило, порушення частоти дефекації є симптомом якого-небудь захворювання і вимагає консультації лікаря (гастроентеролога, проктолога або хірурга). Мимовільна дефекація іноді відбувається при пологах.

Фізіологічні параметри[ред.ред. код]

Дефекація у здорової дорослої людини характеризується наступними фізіологічними параметрами:

  • Поріг ректальної чутливості (мінімальний об'єм калу, необхідний для появи відчуття заповненості кишечника) — менше або дорівнює 25 мл;
  • Мінімальний обсяг для розслаблення внутрішнього анального сфінктера (обсяг, при якому виникає перший позив на дефекацію) — 10-20 мл;
  • Поріг для постійного позиву на дефекацію (обсяг, необхідний для появи постійного позиву) — менше або дорівнює 220 мл;
  • Максимально переносний об'єм — 110–280 мл.

Перераховані параметри вимірюються методом аноректальної манометрії і відхилення їх від норми є діагностичними ознаками.[1]

При дефекації і поза її у дорослої людини з кишечника в нормі за добу виводиться 0,1 — 0,5 літрів газу. При метеоризмі обсяг виведеного газу може досягати трьох і більше літрів. Склад газової суміші у здорових людей наступний: азот N2 — 24—90%, вуглекислий газ СО2 — 4,3—29%, кисень О2 — 0,1—23%, водень Н2 — 0,6—47%, метан CH4 — 0—26%, а також невелика кількість сірководня H2S, аміаку NH3, меркаптан[2],скатолу.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Stendal Ch. Practical Guide to Gastrointestinal Function Testing. Blackwell Science Ltd., 1997, 280 p. ISBN 0-632-04918-9. (англ.)
  2. Фізіологія людини. Під. ред. В. М. Покровського, Г. Ф. Коротько. М.:Медицина, 2007, — 656 с. ISBN 5-225-04729-7.


Метелик Це незавершена стаття з біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.