Децима

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Децима ( лат. decima - десята ), або Еспінела (за прізвивищем іспанського поета XVI ст.В.Еспінела),- десятирядкова строфа зі сталою схемою римування :аббааггддг. Перший чотиривірш мав зв'язку ліричної колізії,останні - її розв'язку. Д. вживалась в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передусім у російській поеії (Г.Державін, О.Радищев ),терміном Децима пойменовували десятирядкову одиничну строфу,найчастіше з чотиростопним хореєм,де сполучався чотиривірш (абаб) із шистевіршем (ггдеед). Нею користувались й українські поети,зокрема вона становить структурну основу поеми "Енеїда" І.Котляревського,написаної чотиристопним ямбом. До Д. звертались й інші українські поети, Юрій Клен в епопеї «Попіл імперій» (у 3-й ч.), що зумовлювалося композиційними потребами цього твору:

[...]Зі звички буду тільки ямбом Вам баналюки тут плести. Та й то лиш чотиристоповим: пан Котляревський нам писав, коли мене відн славословив, коли гексаметр занедбав. Строфа-мій віз,рядки - колеса, а тих коліс у возі десять. Їх ритмом - ободом стягніть, Мастіть їх дьогтем - серцям кровю і рими - шпиці яворові мені крутити поможіть.

Ці слова Юрій Клен вкладає в уста Енеєві, котрий зголошується бути поводирем у радянських концтаборах.


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.