Децима

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Децима (лат. decima — десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI ст. В. Еспінела) — десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зв'язку ліричної колізії, останні — її розв'язку. Д. вживалась в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передусім у російській поеії (Г.Державін, О.Радищев), терміном Децима пойменовували десятирядкову одиничну строфу, найчастіше з чотиростопним хореєм, де сполучався чотиривірш (абаб) із шистевіршем (ггдеед). Нею користувались й українські поети, зокрема вона становить структурну основу поеми «Енеїда» І.Котляревського, написаної чотиристопним ямбом. До Д. звертались й інші українські поети, Юрій Клен в епопеї «Попіл імперій» (у 3-й ч.), що зумовлювалося композиційними потребами цього твору: […]Зі звички буду тільки ямбом Вам баналюки тут плести. Та й то лиш чотиристоповим: пан Котляревський нам писав, коли мене відн славословив, коли гексаметр занедбав. Строфа-мій віз, рядки — колеса, а тих коліс у возі десять. Їх ритмом — ободом стягніть, Мастіть їх дьогтем — серцям кровю і рими — шпиці яворові мені крутити поможіть.

Ці слова Юрій Клен вкладає в уста Енеєві, котрий зголошується бути поводирем у радянських концтаборах.


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.