Децим Клавдій Друз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нерон Клавдій Друз Германік
NERO CLAVDIVS DRVSVS GERMANICVS
Нерон Клавдій Друз Германік
Бюст Друза Старшого в музеї Брюсселя
Консул Римської імперії
9 до н. е. — 9 до н. е.
Попередник: Африкан Фабій Максим і Юлл Антоній
Наступник: Гай Марцій Цензорин і Гай Азіній Галл
 
Народження: 14 січня 38 до н. е.(0-38-01-14)
Рим
Смерть: 9 до н. е.
Династія: Юлії-Клавдії
Батько: Тиберій Клавдій Нерон Старший
Мати: Лівія Друзілла
Дружина: Антонія Молодша
Діти: 1.Германік
2. Лівілла
3.Клавдій

Нерон Клавдій Друз Германік (лат. Nero Claudius Drusus Germanicus), уроджений Децим Клавдій Друз (лат. Decimus Claudius Drusus),, часто — Друз Старший, також згадується як: Децим Клавдій Нерон, Нерон Клавдій Друз, Друз I і Друз Клавдій Нерон (14 січня 38 до н. е. — 9 до н. е.) — римський воєначальник, брат імператора Тіберія Клавдія. Молодший син Лівії.

Сім'я та походження[ред.ред. код]

Друз був другою дитиною в сім'ї Нерона Старшого, що належав до гілки стародавнього патриціанського роду Клавдіїв, що веде початок від консула Тіберія Клавдія Нерона, сина Аппія Клавдія Цека.

Мати — Лівія Друзілла, дочка Марка Клавдіан, уродженого Аппія Клавдія Пульхра. Марк Клавдіан також належав до однієї з гілок роду Клавдіїв, але усиновлений після втрати батьків Марком Лівієм Друзом став формально належати до плебейському стану.

Батько Друза підтримував республіканців, воював проти Октавіана під час Філіппійської війни, потім підтримував Помпея, тоді Марка Антонія. Брав участь в Перузійській війні на стороні Луція Антонія і Фульвії. У 40 до н. е. його сім'я була змушена тікати з Риму, побоюючись проскрипцій і переслідування з боку переможця у громадянській війні Октавіана. Спочатку Нерон Старший і Лівія кинулися на Сицилію, потім рятувалися в Греції з маленьким Тиберієм на руках, що народилися в Римі 16 листопада 42 до н. е.[1].

У 39 до н. е. Октавіан проголосив амністію, і сім'я змогла повернутися до Риму. У тому ж році Лівія була представлена ​​Октавіану. Легенда свідчить, що Октавіан закохався у Лівію. з першого погляду. Так чи інакше, але він розлучився зі своєю другою дружиною Скрібонією в той самий день, коли вона народила йому дочку Юлію Старшу.[2] Тоді ж Нерон Старший був змушений розлучитися з Лівією, яка була на шостому місяці вагітності.

14 січня 38 до н. е. у Лівії народився син — Друз, а через 3 дні Октавіан одружився на Лівії. На весіллі був присутній Нерон Старший як батько дітей Лівії, а також в якості посадженого батька нареченої.[3] Ходили чутки, що Друз, брат Тіберія, насправді дитина Октавіана, а не Нерона Старшого, проте ця версія не знайшла свого підтвердження.

До 33 до н. е. брати жили в будинку свого батька. У тому році Нерон Старший помер, і обидва хлопці переїхали в будинок своєї матері і Октавіана. Діти отримали гарне виховання. Октавіан готував обох хлопчиків до політичної кар'єри. У 29 до н. е. брати проїжджають разом з Октавіаном в його колісниці з нагоди тріумфу на честь перемоги в битві при Акції. У 16 до н. е. Друз одружився на дочці Марка Антонія і Октавії Молодшої, Антонії Молодшій, якої в тому році було 20 років. Антонія по материнській лінії була племінницею Августа.

Від цього шлюбу у пари було троє дітей — Нерон Клавдій Друз Германік, один з видатних полководців і популярний політик; Лівія Юлія, що зіграла значну роль у змові Сіяна проти Тиберія; і Тиберій Клавдій Друз Нерон Германік, який став у 41 році імператором.

Попри те, що Антонія рано залишилася вдовою після смерті Друза, вона ніколи більше не вийшла заміж, хоча і прожила після його смерті майже п'ятдесят років. Все життя Тіберій і Друз були дуже близькі між собою. Вони, навіть, в обхід римських звичаїв назвали своїх первістків не своїми іменами, а іменами одне одного. Хоча й ходили чутки, що Тиберій отруїв Друза, чутки ці, швидше за все, не мали під собою ніяких підстав.

Кар'єра[ред.ред. код]

У 19 до н. е. Август дозволяє своїм указом братам займати магістратні посади на 5 років раніше ценза. Приблизно в той же час починається політична кар'єра обох братів. Спочатку квестором стає Тиберій, а потім, в 15 до н. е., і Друз.

У тому ж році Друз вперше отримує досвід командування армією. При Реції він дає відсіч бандитам, підтримуваним вождями місцевих племен, які здійснювали набіги на римські поселення. Спільно з Тиберієм він повністю знищив не тільки самих нападників, але й племена, що підтримують їх .

У 13 до н. е. Август відіслав Друза в правителем в Галлію на придушення повстання, що спалахнуло в провінції через дії попередньої адміністрації. Поки Друз мирними методами намагається втихомирити незадоволених, в Галлію вторгаються германці, і нападають на декілька римських поселень. Друз вибиває германців з римських територій і сам переходить Рейн. Зі своїми легіонами він доходить до Північного моря і обкладає щорічною даниною фризів.

У 11 до н. е. Друз повернувся до Риму, де отримав, в нагороду за свій похід, чин міського претора (praetor urbanus). Однак Друз не залишився в місті і знову поїхав у провінції. Навесні він знову перейшов Рейн і вторгся на територію германських племен, де дав кілька битв і обклав даниною племена. На початку зими, коли армія Друза поверталася в назад у Галлію, вона була атакована германцями на марші, проте Друз зумів не тільки перегрупувати сили, але і повністю розбити нападників.

Після цієї перемоги війська проголосили його імператором і поклали на нього тріумфальні регалії. Як пропретор Друз залишився командувати армією і на наступний рік. У 10 до н. е. хатти, об'єднавшись з сикамбрами, атакували табір Друза, проте були відкинуті.

Після цієї перемоги Друз зустрівся з Тиберієм і Августом в Лугдуні (суч. Ліон, Франція), де перебувала і Антонія, яка народила там Клавдія, після чого всі виїхали до Риму. Друз володів великою популярністю і легко був обраний на посаду консула. Не чекаючи офіційного вступу на посаду, він знову поїхав до армії.

Останній рік[ред.ред. код]

Він знову розбив хаттів і готував похід проти маркоманів, коли був відкликаний в Галію. Звідти він мав їхати в Рим, але вирішив дочекатися Тіберія. Під час переїзду в Галію Друз впав з коня, і ця рана, поки він чекав брата, стала для нього смертельною, викликавши, швидше за все, зараження крові.

У Рим тіло Друза внесли найбільш знатні громадяни Риму. Август наказав помістити його прах в Мавзолеї Августа. Легіонери, з якими він воював, спорудили йому посмертний пам'ятник в Могунтіаку (суч. Майнц, Німеччина). Сам він посмертно був удостоєний почесного когномена «Германік» (Германський), який повинен був передаватися в сім'ї від батька до старшого сина. Також на Аппієвій дорозі була встановлена ​​тріумфальна арка з трофеями в його честь.

Пізніше Август написав біографію Друза, однак вона не збереглася.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Светоній. Життя 12 Цезарів. Тиберій, 5.
  2. Діон Кассій. «Римська історія», 48.34.3.
  3. Діон Кассій. «Римська історія», 48.44.1 — 3.

Література[ред.ред. код]

  • Федорова, Є. В. «Імператорський Рим в особах» Вид. СЛОВО/SLOVO ISBN 5-85050-643-8