Джакомо Манцу
| Джакомо Манцу | |
| Giacomo Manzoni | |
| Ім'я при народженні | Giacomo Manzoni |
|---|---|
| Дата народження | 22 грудня 1908 |
| Місце народження | Бергамо |
| Дата смерті | 17 січня 1991 |
| Місце смерті | [[]] |
| Національність | італієць |
| Громадянство |  Італія |
| Жанр | скульптура |
| Напрямок | реалізм |
| Покровитель | папа римський |
Джакомо Манцу (псевдонім, справжнє ім'я Джакомо Манцоні, італ. Giacomo Manzoni Giacomo Manzù, 22 грудня 1908, Бергамо — 17 січня 1991) — найбільш уславлений зі скульпторів Італії 20 століття.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в Бергамо. Він 12-та дитина в бідній родині (батько сторожував при монастирі і робив заодно взуття). Хлопець був релігійно налаштований, похмурий, мовчазний.
Починав як помічник ремісників — тесляра, позолотчика, майстра ліплення. Два роки навчався в приватній школі — академії Чеконьяні в місті Верона , де проходив військову службу. У 1929 р.звільнився від служби і перебрався в Мілан . Початок справжньої творчості — у 1929-32 роках. Твори первісно були з присмаком примітиву, мало сміливі. Багато малює, займається самоосвітою. Використовував усі матеріали, які міг отримати — віск, камінь, бетон, глина. З глиною упорався найбільше. І всі його бронзи, відлиті з глиняних моделей, збережуть усі характерні риси художньої манери Манцу: ніякого академізму, ніякої виглаженості.
Париж і авторитет Родена [ред.]
У 1936 р. подорож в Париж , відвідини музеїв і виставок і — небажання ні залишитись в Парижі, ні захопитися митцями паризької школи. Авторитетом для себе визнав лише твори Огюста Родена.Вів щоденник .
Вибуховий вузол проблем 20 століття [ред.]
У 1919 р. Муссоліні започаткував фашиську партію в Італії. Країну заполонила брудна хвиля націоналізму, мілітаризму, бажання мати колонії, відновити химеричну велич. Фрагмент зі щоденника(жовтень 1940 р.):
 |
Це час війни і кривавої різанини, колонія в Абіссінії ( сучасна Ефіопія), отруйний газ, шибениці, фашизм в Іспанії. Я прагну намалювати страту Христа, як сцену сьогодення...Христос як символ усіх, хто зараз має наругу, в'язниці, страти за свої уподобання . |  |
Манцу і тут виявить власну особистість, прийде до комуністичних уподобань, не пориваючи з італійським католицизмом. Пізніше стане приятелювати з папою римським і отримає від нього важливі скульптурні замови, про які тільки міг мріяти кожний скульптор в Італії. Манцу працюватиме для собора Св. Петра, як колись Браманте , Мікеланджело, Лоренцо Берніні .
Повішений за ноги [ред.]
Серед найстрашніших вражень доби фашизму в Італії — страта повішеного за ноги, труп якого не прибирали заради залякування населення. Трагічне враження від жорстокої влади, її насилля і дикунства було таким могутнім, що стало темою багатьох (трагічних за змістом)творів майстра, і без того нерадісних. Квінтессенцією пошуків майстра і його спротиву насиллю над людиною взагалі стануть
- монумент повішеному за ноги
- «Брама Смерті», двері собору Святого Петра в Римі.
Вони зроблять ім'я скульптора всесвітньо відомим.
Власна родина [ред.]
Влітку 1954 р. — запрошений професором в академію міста Зальцбург. Закохався в балерину з Мюнхена. Вона — німкеня Інге Шабель, з якою узяв шлюб. Народились і власні діти. Тільки після цього в його творах виникли радісні, життєствердні мотиви і образи.
Смерть [ред.]
Помер у 1991 році.
Перелік деяких творів [ред.]
- Благовіщення, рельєф, 1929
- Гітарист, 1929
- Розп'яття, 1939
- розіп'ятий з німецьким генералом, 1941
- Художник і модель, 1942
- Автопортрет з моделлю, 1946
- Дівчинка на стільці (варіанти),1947-1949
- Проект брами для собору Св. Петра в Римі, 1949
- Оплакування, рельєф, 1951
- Розп'яття, 1951
- Кардинали, варіанти
- Портрет Інге, 1954
- Овочі на стільці
- Танцівниця, варіанти
- Пара коханців
- Смерть Святого Стефана, рельєф,1963
- Смерть папи римського Йоана ХХІІІ, 1963
- Проект монумента партизану, 1968
- " Брама миру і війни ", місто Роттердам , церква Св. Лаврентія, 1965—1969
- Монумент фашиському спротиву, місто Бергамо, 1978
Джерела [ред.]
- Eva Huttenlauch, Giacomo Manzù. Die Porta della Morte an St. Peter in Rom (in Bearbeitung)
- Mario De Micheli, Manzù, Mailand 1988 (1. Aufl. 1971)
- Bernhard Kirchgessner, Liebe und Tod, Krieg und Frieden. Die drei Bronzeportale Giacomo Manzùs, ISBN 3-933047-99-4
- Використані матеріали періодичних видань.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Джакомо Манцу |
