Джакомо Манцу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джакомо Манцу
Giacomo Manzoni
Ім'я при народженні Giacomo Manzoni
Дата народження 22 грудня 1908(1908-12-22)
Місце народження Бергамо
Дата смерті 17 січня 1991(1991-01-17) (82 роки)
Місце смерті Рим
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Жанр скульптура
Напрямок реалізм
Покровитель Папа римський

Джакомо Манцу (псевдонім, справжнє ім'я Джакомо Манцоні, італ. Giacomo Manzoni Giacomo Manzù, 22 грудня 1908, Бергамо — 17 січня 1991) — найбільш уславлений зі скульпторів Італії 20 століття.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Бергамо. Він 12-та дитина в бідній родині (батько сторожував при монастирі і робив заодно взуття). Хлопець був релігійно налаштований, похмурий, мовчазний.

Починав як помічник ремісників — тесляра, позолотчика, майстра ліплення. Два роки навчався в приватній школі — академії Чеконьяні в місті Верона, де проходив військову службу. У 1929 р.звільнився від служби і перебрався в Мілан. Початок справжньої творчості — у 1929-32 роках. Твори первісно були з присмаком примітиву, мало сміливі. Багато малює, займається самоосвітою. Використовував усі матеріали, які міг отримати — віск, камінь, бетон, глина. З глиною упорався найбільше. І всі його бронзи, відлиті з глиняних моделей, збережуть усі характерні риси художньої манери Манцу: ніякого академізму, ніякої виглаженості.

Париж і авторитет Родена[ред.ред. код]

У 1936 р. подорож в Париж, відвідини музеїв і виставок і — небажання ні залишитись в Парижі, ні захопитися митцями паризької школи. Авторитетом для себе визнав лише твори Огюста Родена.Вів щоденник.

Вибуховий вузол проблем 20 століття[ред.ред. код]

У 1919 р. Муссоліні започаткував фашиську партію в Італії. Країну заполонила брудна хвиля націоналізму, мілітаризму, бажання мати колонії, відновити химеричну велич. Фрагмент зі щоденника(жовтень 1940 р.):

Ліві лапки Це час війни і кривавої різанини, колонія в Абіссінії ( сучасна Ефіопія), отруйний газ, шибениці, фашизм в Іспанії. Я прагну намалювати страту Христа, як сцену сьогодення... Христос як символ усіх, хто зараз має наругу, в'язниці, страти за свої уподобання . Праві лапки

Манцу і тут виявить власну особистість, прийде до комуністичних уподобань, не пориваючи з італійським католицизмом. Пізніше стане приятелювати з папою римським і отримає від нього важливі скульптурні замови, про які тільки міг мріяти кожний скульптор в Італії. Манцу працюватиме для собора Св. Петра, як колись Браманте , Мікеланджело, Лоренцо Берніні .

Повішений за ноги[ред.ред. код]

Серед найстрашніших вражень доби фашизму в Італії — страта повішеного за ноги, труп якого не прибирали заради залякування населення. Трагічне враження від жорстокої влади, її насилля і дикунства було таким могутнім, що стало темою багатьох (трагічних за змістом)творів майстра, і без того нерадісних. Квінтессенцією пошуків майстра і його спротиву насиллю над людиною взагалі стануть

  • Монумент повішеному за ноги
  • Брама Смерті, двері собору Святого Петра в Римі.

Вони зроблять ім'я скульптора всесвітньо відомим.

Власна родина[ред.ред. код]

Влітку 1954 р. — запрошений професором в академію міста Зальцбург. Закохався в балерину з Мюнхена. Вона — німкеня Інге Шабель, з якою узяв шлюб. Народились і власні діти. Тільки після цього в його творах виникли радісні, життєствердні мотиви і образи.

Смерть[ред.ред. код]

Помер у 1991 році.

Перелік деяких творів[ред.ред. код]

Д.Манцу, «Крок в танці», Детройт, США
  • Благовіщення, рельєф, 1929
  • Гітарист, 1929
  • Розп'яття, 1939
  • розіп'ятий з німецьким генералом, 1941
  • Художник і модель, 1942
  • Автопортрет з моделлю, 1946
  • Дівчинка на стільці (варіанти), 1947-1949
  • Проект брами для собору Св. Петра в Римі, 1949
  • Оплакування, рельєф, 1951
  • Розп'яття, 1951
  • Кардинали, варіанти
  • Портрет Інге, 1954
  • Овочі на стільці
  • Танцівниця, варіанти
  • Пара коханців
  • Смерть Святого Стефана, рельєф, 1963
  • Смерть папи римського Йоана ХХІІІ, 1963
  • Проект монумента партизану, 1968
  • Брама миру і війни, місто Роттердам, церква Св. Лаврентія, 1965–1969
  • Монумент фашиському спротиву, місто Бергамо, 1978

Вибрані твори[ред.ред. код]

Artgate Fondazione Cariplo - Manzù Giacomo, Il risparmio familiare o La Famiglia nel Risparmio.jpg

Джерела[ред.ред. код]

  • Eva Huttenlauch, Giacomo Manzù. Die Porta della Morte an St. Peter in Rom (in Bearbeitung)
  • Mario De Micheli, Manzù, Mailand 1988 (1. Aufl. 1971)
  • Bernhard Kirchgessner, Liebe und Tod, Krieg und Frieden. Die drei Bronzeportale Giacomo Manzùs, ISBN 3-933047-99-4
  • Використані матеріали періодичних видань.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]