Джакомо Черуті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джакомо Черуті
італ. Giacomo Ceruti
Giacomo Ceruti-Boy with a basket.jpg
Джакомо Черуті. «Хлопчик з плетеним кошиком»
Ім'я при народженні Giacomo Ceruti
Дата народження 13 жовтня 1698(1698-10-13)
Місце народження Мілан
Дата смерті 28 серпня 1767(1767-08-28) (68 років)
Місце смерті Мілан
Національність італієць
Громадянство Ломбардія, Італія
Жанр побутовий жанр,релігійний та портретний жанр
Напрямок бароко, реалізм
Твори побутовий жанр,релігійний та портретний жанр

Джакомо Черуті (італ. Giacomo Ceruti 13 жовтня, 1698, Мілан - 28 серпня, 1767, Мілан) — забутий італійський художник першої половини 18 століття, прихильник побутового жанру і картин з зображенням простого люду північної Італії.

Історія вивчення[ред.ред. код]

Черуті. «Відпочинок паломника»

В 20 столітті продовжився процес глибокого дослідження мистецтва минулих епох, який почався в 19 столітті. Якщо мистецтвознавці 19 століття повернули славу Франса Галса, Яна Вермера, Ель Греко, то вчені 20 століття перевідкрили велич і високі мистецькі якості скульптур Пінзеля чи барокових «художників реальності».

Мистецтвознавець з Італії Роберто Лонгі звернув увагу на групу майстрів доби бароко, що посіли особливе місце в мистецтві тої доби. Вони не дотримувались Величної манери і не були прихильниками караваджизму. Невеличкі запозичення з обох стилістичних напрямків лише підтвердили їх співіснування з караваджистами і майстрами офіційної Величної манери (« maniera grande»). При цьому ці майстри не втрачали своєї індивідуальності, своєї несхожесті на творців церковних і палацових фресок чи прихильників тенебросо караваджизму.

Роберто Лонгі і назвав їх «художники реальності». До них зараховані :

  • Карнео
  • Ебергард Кейль (1624—1687), учень Рембрандта, що оселився в Італії.
  • Беллотті
  • Гаспаре Траверсі (? — 1769)
  • Джакомо Франческо Чіппер (Тодескіні, працював у 1705—1736 рр.)
  • Джакомо Черуті ( 1698—1767 )

З висновками Роберто Лонгі погодились і дослідники інших країн(М. Я. Лібман, Е. Й. Ротенберг тощо). А перегляд картин в запасниках та музеях виявив їх твори в Петербурзі, Римі, Празі, Брешії, Серпухові, Роттердамі. Бажання мати свою картину представника з «художників реальності» призвела до перевезення однієї картини Кейля з Серпухова до Москви.

Ігнорувати невивчені чи маловідомі явища в мистецтві цілком небезпечно. Бо це неодноразово приводило до загибелі витворів мистецтва надзвичайно високих якостей, як це було з рукописами майя (більшість спалені іспанцями), золотими ювелірними виробами індіанців доколумбової Америки (переплавлені у прямокутні злитки), з дерев'яними скульптурами Пінзеля чи стародавніми іконами (порубані на дрова в СРСР).

Канва біографії[ред.ред. код]

Черуті. «Пряха з дівчинкою»

Розшуки в архівах дозволили дізнатись, що художник народився в Мілані, а не в Брешії, як думали раніше через підпис митця «Якобус Черуті Брешианський». Дослідник Дж. Де Логу розшукав більшість творів митця і оприлюднив сорок шість (46) картин художника, які можна було пов'язати з його творчістю на 1931 рік. Невідомо, де він отримав перші художні навички і чому покинув Мілан, а працював перебільшено в місті Брешія. Можливо, він був пов'язаний з художником Ебергардом Кейлем чи бергамським художником Антоніо Чифронді, що теж писали картини побутового жанру з типами низького соціального стану за уявами того часу. На тлі цих майстрів зображення жебраків і бідих верств населення, які вводив в мистецтво 18 століття Джакомо Черути, дивують сміливістю і відсутністю натяку на пасторальність мотивів рококо, такого модного в колах венеціанців чи у представників римської школи живопису. Художник мандрував і брався як за створення релігійних композицій («Мадонна зі Свв. Джузеппе, Лоренцо та Антоніо», абатство Ріно, церква Св. Атоніо абата), так і портретів. Але не вони стануть головною темою творчості художника, як не стане він прихильником ні пізнього італійського бароко, ні скороминущого, грайливого рококо. Правда колола йому вічі і він раз у раз малював провінційних чорниць, паломників, селянських дітей, праль, майстринь мережива - не спокушаючись ні на пасторальність, ні на поетизацію (як багатій ), ні на осуд і презирство. Сюжет не грає значної ролі в картинахЧеруті, хоча його персонажі вимушені довго і важко працювати. Але вони далекі від жорсткого утримання володарями і князями церкви - припалацового мистецтва в жорстких межах уніфікованої краси античних героїв чи біблійних мелодрам. Страшне життя бідноти подане без прикрас, наче фотодокументи 20 століття, тільки технічними засобами, притаманними 18 століттю. ( Виняток зроблено лише для зображень дітей ).

Відомо, що працював також в Брешії (1728 р.), Венеції (1736 р.), Падуї (1737—1741 роки), П'яченці (1743 р.) Помер в Мілані.

Вибрані твори[ред.ред. код]

«Карлик», приватна збірка
« Зустріч з жебраками в лісі »
  • «Карлик», приватна збірка
  • « Сонній паломник», фонд Роберто Лонгі, Флоренція
  • «Відпочинок паломника», приватна збірка
  • « Три жебраки»
  • « Зустріч з жебраками в лісі»
  • «Підлітки-картярі на майдані», Музей Цивіко, Турин
  • «Хлопчик з плетеним кошиком», Пінакотека Брера, Мілан
  • «Хлопчик з кошиком риби»,Палаццо Пітті, Флоренція
  • «Пряха», Музей Цивіко, Брешиа
  • « Майстрині мережива», приватна збірка
  • «Італійка-праля», Музей Тозіо Мартіненго, Брешиа
  • « Мадонна зі Свв. Джузеппе, Лоренцо та Антоніо », абатство Ріно, церква Св. Атоніо абата
  • « Натюрморт з лангустом, рибами, лимоном і устрицями», Кампіоне, приватна збірка
  • « Випічка, грецькі горіхи та кераміка», приватна збірка
  • «Портрет шляхетного пана в блакитному», Музей Тиссена-Борнемісса, овал
  • « Невідомий в арабському вбранні», приватна збірка
  • « Паньонка в синьому», Музей Тиссена-Борнемісса, овал

Джерела[ред.ред. код]

« Три жебраки»
  • Daniele Radini Tedeschi, Pittura a Brescia e nelle Valli, Roma 2011.
  • John T. Spike, Giuseppe Maria Crespi and the Emergence of Genre Painting in Italy, Fort Worth: Kimball Museum of Art, 1986, pp. 66-67.
  • Mina Gregori, Giacomo Ceruti, Cinisello Balsamo 1982.
  • Сборник «Византия. Южные славяне и Древняя Русь. Западная Европа», М, «Наука», 1973, статья Либмана М.Я. « Эбергард Кейль и крупнофигурная жанровая картина в итальянской живописи 17-18 веков», с. 559-567
  • Сборник « 50 лет государственному музею изобразительных искусствимени А. Пушкина», статья Либмана М.Я. « Художники реальности»
  • Нейман Я. «Картинная галерея Пражского Града», Прага, 1967

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]