Джакомо Черуті
| Джакомо Черуті |
|
| італ. Giacomo Ceruti | |
 Джакомо Черуті. «Хлопчик з плетеним кошиком» |
|
| Ім'я при народженні | Giacomo Ceruti |
|---|---|
| Дата народження | 13 жовтня 1698 |
| Місце народження | Мілан |
| Дата смерті | 28 серпня 1767 (68 років) |
| Місце смерті | Мілан |
| Національність | італієць |
| Громадянство | Ломбардія, Італія |
| Жанр | побутовий жанр,релігійний та портретний жанр |
| Напрямок | бароко, реалізм |
| Твори | побутовий жанр,релігійний та портретний жанр |
Джакомо Черуті (італ. Giacomo Ceruti 13 жовтня, 1698, Мілан - 28 серпня, 1767, Мілан) — забутий італійський художник першої половини 18 століття, прихильник побутового жанру і картин з зображенням простого люду північної Італії.
Зміст |
Історія вивчення [ред.]
В 20 столітті продовжився процес глибокого дослідження мистецтва минулих епох, який почався в 19 столітті. Якщо мистецтвознавці 19 століття повернули славу Франса Галса, Яна Вермера, Ель Греко, то вчені 20 століття перевідкрили велич і високі мистецькі якості скульптур Пінзеля чи барокових «художників реальності».
Мистецтвознавець з Італії Роберто Лонгі звернув увагу на групу майстрів доби бароко, що посіли особливе місце в мистецтві тої доби. Вони не дотримувались Величної манери і не були прихильниками караваджизму. Невеличкі запозичення з обох стилістичних напрямків лише підтвердили їх співіснування з караваджистами і майстрами офіційної Величної манери (« maniera grande»). При цьому ці майстри не втрачали своєї індивідуальності, своєї несхожесті на творців церковних і палацових фресок чи прихильників тенебросо караваджизму.
Роберто Лонгі і назвав їх «художники реальності». До них зараховані :
- Карнео
- Ебергард Кейль (1624—1687), учень Рембрандта, що оселився в Італії.
- Беллотті
- Гаспаре Траверсі (? — 1769)
- Джакомо Франческо Чіппер (Тодескіні, працював у 1705—1736 рр.)
- Джакомо Черуті ( 1698—1767 )
З висновками Роберто Лонгі погодились і дослідники інших країн(М. Я. Лібман, Е. Й. Ротенберг тощо). А перегляд картин в запасниках та музеях виявив їх твори в Петербурзі, Римі, Празі, Брешії, Серпухові, Роттердамі. Бажання мати свою картину представника з «художників реальності» призвела до перевезення однієї картини Кейля з Серпухова до Москви.
Ігнорувати невивчені чи маловідомі явища в мистецтві цілком небезпечно. Бо це неодноразово приводило до загибелі витворів мистецтва надзвичайно високих якостей, як це було з рукописами майя (більшість спалені іспанцями), золотими ювелірними виробами індіанців доколумбової Америки (переплавлені у прямокутні злитки), з дерев'яними скульптурами Пінзеля чи стародавніми іконами (порубані на дрова в СРСР).
Канва біографії [ред.]
Розшуки в архівах дозволили дізнатись, що художник народився в Мілані, а не в Брешії, як думали раніше через підпис митця «Якобус Черуті Брешианський». Дослідник Дж. Де Логу розшукав більшість творів митця і оприлюднив сорок шість (46) картин художника, які можна було пов'язати з його творчістю на 1931 рік. Невідомо, де він отримав перші художні навички і чому покинув Мілан, а працював перебільшено в місті Брешія. Можливо, він був пов'язаний з художником Ебергардом Кейлем чи бергамським художником Антоніо Чифронді, що теж писали картини побутового жанру з типами низького соціального стану за уявами того часу. На тлі цих майстрів зображення жебраків і бідих верств населення, які вводив в мистецтво 18 століття Джакомо Черути, дивують сміливістю і відсутністю натяку на пасторальність мотивів рококо, такого модного в колах венеціанців чи у представників римської школи живопису. Художник мандрував і брався як за створення релігійних композицій («Мадонна зі Свв. Джузеппе, Лоренцо та Антоніо», абатство Ріно, церква Св. Атоніо абата), так і портретів. Але не вони стануть головною темою творчості художника, як не стане він прихильником ні пізнього італійського бароко, ні скороминущого, грайливого рококо. Правда колола йому вічі і він раз у раз малював провінційних чорниць, паломників, селянських дітей, праль, майстринь мережива - не спокушаючись ні на пасторальність, ні на поетизацію (як багатій ), ні на осуд і презирство. Сюжет не грає значної ролі в картинахЧеруті, хоча його персонажі вимушені довго і важко працювати. Але вони далекі від жорсткого утримання володарями і князями церкви - припалацового мистецтва в жорстких межах уніфікованої краси античних героїв чи біблійних мелодрам. Страшне життя бідноти подане без прикрас, наче фотодокументи 20 століття, тільки технічними засобами, притаманними 18 століттю. ( Виняток зроблено лише для зображень дітей ).
Відомо, що працював також в Брешії (1728 р.), Венеції (1736 р.), Падуї (1737—1741 роки), П'яченці (1743 р.) Помер в Мілані.
-
« Випічка, грецькі горіхи та кераміка», приватна збірка
-
« Натюрморт з лангустом, рибами, лимоном і устрицями», Кампіоне, приватна збірка
-
«Хлопчик з кошиком риби»,Палаццо Пітті, Флоренція
Вибрані твори [ред.]
- «Карлик», приватна збірка
- « Сонній паломник», фонд Роберто Лонгі, Флоренція
- «Відпочинок паломника», приватна збірка
- « Три жебраки»
- « Зустріч з жебраками в лісі»
- «Підлітки-картярі на майдані», Музей Цивіко, Турин
- «Хлопчик з плетеним кошиком», Пінакотека Брера, Мілан
- «Хлопчик з кошиком риби»,Палаццо Пітті, Флоренція
- «Пряха», Музей Цивіко, Брешиа
- « Майстрині мережива», приватна збірка
- «Італійка-праля», Музей Тозіо Мартіненго, Брешиа
- « Мадонна зі Свв. Джузеппе, Лоренцо та Антоніо », абатство Ріно, церква Св. Атоніо абата
- « Натюрморт з лангустом, рибами, лимоном і устрицями», Кампіоне, приватна збірка
- « Випічка, грецькі горіхи та кераміка», приватна збірка
- «Портрет шляхетного пана в блакитному», Музей Тиссена-Борнемісса, овал
- « Невідомий в арабському вбранні», приватна збірка
- « Паньонка в синьому», Музей Тиссена-Борнемісса, овал
Джерела [ред.]
- Daniele Radini Tedeschi, Pittura a Brescia e nelle Valli, Roma 2011.
- John T. Spike, Giuseppe Maria Crespi and the Emergence of Genre Painting in Italy, Fort Worth: Kimball Museum of Art, 1986, pp. 66-67.
- Mina Gregori, Giacomo Ceruti, Cinisello Balsamo 1982.
- Сборник «Византия. Южные славяне и Древняя Русь. Западная Европа», М, «Наука», 1973, статья Либмана М.Я. « Эбергард Кейль и крупнофигурная жанровая картина в итальянской живописи 17-18 веков», с. 559-567
- Сборник « 50 лет государственному музею изобразительных искусствимени А. Пушкина», статья Либмана М.Я. « Художники реальности»
- Нейман Я. «Картинная галерея Пражского Града», Прага, 1967
Посилання [ред.]
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Джакомо Черуті
